Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І.Панченко. Цивільне право України, 2005 - перейти к содержанию учебника

Що означає право власності на землю?

У ст. 14 Конституції України зазначено: земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується фізичними та юридичними особами, державою та територіальними громадами відповідно до закону. Земля як об'єкт права власності - це площа землі, а включає ґрунт, замкнені водойми, багаторічні насадження, що знаходяться на ній. Розмір і територіальні межі ділянки, що перебуває у власності відповідної фізичної чи юридичної особи, а також порядок її надання встановлюються Земельним кодексом України. Право власності на землю підлягає державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. Право мати землю у власності належить фізичним особам, які є громадянами України. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: - придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, інших правочинів; - безоплатної передачі з земель державної і комунальної власності; - приватизації земельних ділянок, які надавались раніше їм у користування; - прийняття спадщини; - виділення в натурі (на місцевості) належної частки (паю). Крім того, відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України, громадянин, який добросовісно, відкрито та безперервно користується земельною ділянкою протягом 15 років, але не має документів, що посвідчують право на цю земельну ділянку, можуть звернутися в орган державної влади чи місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування. Розмір цієї земельної ділянки визначається в межах норм, визначених Земельним кодексом. У цьому разі право власності на земельну ділянку набувається за набувальною давністю. За іноземними фізичними особами, а також особами без громадянства та іноземними юридичними особами право власності на землю визнається лише у випадках, передбачених законом. Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, відповідно до цільового призначення, без будь-яких обмежень закладати на ній сади, виноградники, пасіки. Він має право вільно користуватися загальнопоширеними корисними копалинами, торфом, лісовими угіддями, водними об'єктами, прісними підземними водами, а також споруджувати межові знаки, огорожі (але за погодженням із власниками сусідньої земельної ділянки). Одночасно власник зобов'язаний здійснювати комплекс заходів з охорони землі, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не погіршувати екологічної ситуації, а також дотримуватися правил добросусідства з власниками і користувачами сумісних земельних ділянок. Власник земельної ділянки набуває права власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, яке міцно з'єднано або із землею безпосередньо, або з іншими будівлями та спорудами, якщо останні не становлять частини іншого нерухомого майна. Необхідно підкреслити, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Однак на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови неможливе або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. При відчуженні будівлі або споруди разом з ними переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони знаходяться і яка належить власникові, без зміни її цільового призначення та у розмірах, визначених договором. У разі відчуження будівлі або споруди, розташованої на ділянці, наданій власникові цих забудов на праві користування, разом з ними переходить і право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно і яка необхідна для його обслуговування. Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності може здійснюватись у порядку, визначеному судом. Рішення про такий викуп приймається судом за позовом відповідного органу держави, Автономної Республіки Крим та територіальної громади. Власник землі має бути не пізніше ніж за один рік до вчинення позову письмово сповіщений про такий викуп. Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі спору -- судом. При визначенні викупної ціни суд включає до неї ринкову вартість ділянки і нерухомого майна, що знаходиться на ній, та всі збитки, завдані власнику викупом земельної ділянки (у тому числі втрачену вигоду), які він несе у зв'язку з достроковим припиненням своїх зобов'язань перед третіми особами. За домовленістю з власником йому замість ділянки, що викуповується, має бути надана органом, який вчинив позов про викуп земельної ділянки, інша ділянка із зарахуванням її вартості до викупної ціни.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Що означає право власності на землю?"
  1. § 4. Припинення права власності
    означає, що відчуження права власності має відбуватися з дотриманням вимог, що висуваються до вчинення правочинів взагалі (ст.ст. 202-214 ЦК) і договорів зокрема (ст.ст. 626-654 ЦК). Специфічність відчуження власником свого майна полягає в тому, що один й той самий юридичний факт (договір) одночасно є підставою припинення права власності у однієї особи (відчужувача) і виникнення права власності
  2. § 6. Особливі випадки спадкування
    означає, що спадкодавець може просто вказати в заповіті, що він заповідає належну йому частку в праві спільної сумісної власності певній особі. Конкретний розмір частки в цьому випадку визначається вже після смерті спадкодавця. Таким чином, можлива ситуація, коли не відразу після смерті спадкодавця, а тільки після визначення розміру частки в праві спільної власності спадкоємець дізнається про
  3. § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
    означає, що за змістом ч. 4 ст. 63 ГК воно створюється одним засновником - об'єднанням громадян, який виділяє необхідне для його діяльності майно. Наявність інших співзасновників у підприємства об'єднання громадян - громадян, юридичних осіб-суб'єктів господарської діяльності або інших об'єднань громадян тощо виключається. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання громадян» об'єднанням
  4. § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
    означає необхідність отримання дозволу не на початок роботи суб'єкта підприємницької діяльності, а на можливість експлуатації нових (новозбудованих, перебудованих) приміщень або приміщень, попереднє цільове призначення яких змінюється (наприклад, використання квартири в жилому будинку під офіс). Ст. 21 Закону України від 14.10.1992 р. «Про охорону праці» (в редакції Закону від 21.11.2002 р.)
  5. У чому полягає зміст права власності?
    означає: той, у кого перебуває річ, припускається її законним володільцем, якщо не буде доведено протилежне. Володіння може бути фактичним і юридичним, законним і незаконним (добросовісним і недобросовісним), давнішнім. Фактичне володіння може виникнути як на загальній підставі (наприклад, за договором оренди), так і внаслідок протиправного заволодіння (розбій, крадіжка). Тому наявності лише
  6. СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Р-С
    означає, що наймач повинен використовувати майно за призначенням; підрядник при виготовленні речі повинен виконувати всі вказівки замовника; власник придбавши собаку в разі порушення правил його утримання і створення незручностей сусідам, повинен негайно усунути ці незручності; особа має бути справедливою при вирішенні спорів, тобто додержуватися моральних засад суспільства. При визначенні
  7. Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання
    означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. 138.5. Інші витрати, які не включено до собівартості реалізованих товарів, визнаються витратами того періоду, в якому вони були здійснені, при цьому витрати на сплату податків зборів визнаються за нарахуванням, останнім
  8. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку незалежно від місця їх подальшого продажу; б) термін «пакет цінних паперів» означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних
  9. § 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
    означає, що громадяни Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 19. - Ст. 208. 2 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 10. - Ст. 77. набувають право власності на зазначені доходи на загальних підставах. У всіх випадках не повинна вважатися підприємницькою діяльність громадянина зі створення майна для задоволення власних потреб або потреб його сім'ї. Правовою підставою
  10. § 1. Загальні положення
    означає, що власник не зобов'язаний мати письмовий доказ належності йому того чи іншого майна, за деякими винятками. Право власності на окремі об'єкти обов'язково має підтверджуватися спеціальним документом, зокрема свідоцтвом про право власності на жилий будинок, свідоцтвом на спадщину, державним актом на право приватної власності на землю, нотаріально посвідченим договором