Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Б. А. Страшун. Конституційне (державне) право зарубіжних країн Том 3 Особлива частина. Країни Європи, 1997 - перейти до змісту підручника

3. Система виборів до Сейму та Сенату

Вибори в Сейм і Сенат - загальні, рівні, прямі при таємному голосуванні. При цьому вибори депутатів Сейму характеризуються в ст. 3 Малої конституції як пропорційні, а вибори сенаторів - як вільні. Призначаються ці вибори Президентом республіки (ч. 3 ст. 4).
В С е й м Польщі обираються 460 депутатів, 391 з яких балотуються за окружним списками кандидатів у багатомандатних виборчих округах (від 3 до 17 мандатів), а 69 - по Всепольське списку кандидатів у депутати. Виборчі округи визначаються додатком до Положення про вибори до Сейму.
Для реєстрації списку кандидатів, що балотуються до Сейму по виборчому округу, необхідно зібрати в цьому окрузі не менше 5 тис. підписів виборців, а всепольський список кандидатів може бути висунутий лише виборчим комітетом партії чи іншої організації, який зареєстрував окружні списки не менш, ніж у половині виборчих округів. Під всехпольському списку має бути не менше 69 кандидатів. Виборчі комітети організацій національних меншин мають право висувати всепольський список кандидатів у депутати Сейму без будь-яких додаткових умов.
Мандати депутатів Сейму розподіляються на основі системи пропорційного представництва. Голосування відбувається за партійними списками при допущенні преференційного голосування. Голосуючи за певний список кандидатів, виборець ставить знак «х» у бюлетені з правого боку навпроти імені одного з кандидатів цього списку, ніж виражає перевагу даної кандидатури на отримання мандата.
Розподіл мандатів між партіями та виборчими блоками здійснюється за системою д'Ондта (див. в Загальній частині підручника, п. 7 § 4 гл. VII) *. Мандати депутатів зі списку, зареєстрованого партією чи партійної коаліцією, надаються насамперед тим кандидатам, які отримали найбільше число преференцій.
* Цей метод дозволив СДЛС, який отримав підтримку 20,5% виборців, здобути 173 мандата в Сеймі (37,6%), а ПКП, при 15,4% виборців - 128 мандатів (27, 83%).
Положення про вибори до Сейму 1993 передбачає загороджувальний пункт при розподілі мандатів між партіями та виборчими коаліціями. Для отримання представництва у Сеймі партія повинна набрати не менше 5% голосів всіх виборців, а партійна коаліція - не менше 8% (хоча на практиці коаліція може зареєструватися і як політична партія) при виборах за окружним списками кандидатів. Всепольське списку кандидатів необхідно отримати підтримку не менше 7% виборців. На партії національних меншин це правило не поширюється.
Положення про вибори 1991 передбачало 5-відсотковий загороджувальний пункт тільки для всехпольського списку. Введення Положенням 1993 загороджувального пункту також у виборчих округах було викликано тим, що Сейм, обраний в 1991 р., мав надзвичайно строкатий партійний
склад: у ньому були представлені 30 партій, причому 11 з них - всього лише одним депутатом. Жодна партія чи коаліція не мала у своєму розпорядженні більшістю в парламенті. Питання призначення глави Уряду стояло досить гостро. Демократична унія, що отримала підтримку більшості виборців у порівнянні з іншими партіями (але лише 13,4% голосів і располагавшая 75 мандатами), не могла претендувати на формування Уряду. У зв'язку з цим у період роботи Сейму цього скликання неодноразово ставилося питання про передачу повноважень глави виконавчої влади Президенту. З жовтня 1991 по травень 1993 р: змінилося три Голови Ради міністрів. У травні 1993 р. був виражений вотум недовіри Уряду Ханни Сухоцької (воно включало представників семи партій), і це послужило підставою для розпуску Сейму Президентом Польщі.
Нове Положення про вибори до Сейму було проведено узгодженими зусиллями великих політичних партій і прийнято після голосування про довіру в останній момент перед розпуском парламенту.
У результаті встановлення загороджувального пункту на виборах 1993 року р. представники лише восьми виборчих коаліцій і партій отримали місця в Сеймі. Про шість з них ми згадували в попередньому параграфі. Крім, того, до розподілу мандатів були допущені дві партії німецької меншини, що отримали відповідно 0,5 і 0,8% голосів виборців, що дало їм чотири мандати.
Виборчого округу з виборів в С е н а т, що включає 100 членів, є воєводства - територіальні одиниці, на які безпосередньо поділяється територія держави. З 49 воєводств два найбільш населених - Варшавське і Катовіцкоє - обирають по три сенатора, а інші - по два.
Для реєстрації кандидата в сенатори потрібно зібрати не менше 3 тис. підписів виборців.
Встановлення підсумків виборів в Сенат здійснюється за мажоритарною системою відносної більшості. Виборець голосує за число кандидатів, що дорівнює числу обираються в даному воєводстві сенаторів, або меншу (зрозуміло, він може відмовити в підтримці усім кандидатам). Якщо два або більше кандидати набрали рівну кількість голосів, то обраним вважається той з них, хто отримав підтримку більшості виборчих дільниць, а якщо і число ділянок рівне, то головою воєводської виборчої комісії у присутності її членів та представників виборчих комітетів проводиться жеребкування.
Скарги та протести з питання про дійсності виборів, а також про правильність обрання депутата і сенатора розглядаються Верховним судом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. Система виборів до Сейму та Сенату "
  1. Розділ IV. Сейму і Сенату
    Стаття 1. Законодавчу владу в Республіці Польща здійснюють Сейм і Сенат. 2. Сейм здійснює контроль за діяльністю Ради Міністрів в обсязі, визначеному приписами Конституції і
  2. 6. Референдум
    виборів до Сейму. За кордоном голосування не проводиться, крім випадків конституційного референдуму. Сейм може прийняти рішення про проведення референдуму з власної ініціативи, за пропозицією Сенату, Ради міністрів або групи громадян чисельністю не менше 500 тис. чоловік, що мають активне виборче право з виборів до Сейму. Якщо у референдумі взяли участь більше половини виборців,
  3. 1. Виборчі права
    системи, становлення багатопартійності, вільний розвиток засобів масової інформації, що знайшло відображення у зміні відповідних норм Конституції та прийнятті спеціальних законів, що передбачають юридичні гарантії вільного функціонування політичних інститутів. Процес реформування виборчої системи відбивав наміри законодавця правовими засобами: забезпечити широке
  4. Розділ XII. ЗМІНА КОНСТИТУЦІЇ
    сенаторів. 5. Постанова Сейму про закон, який змінює приписи розділів I, II або XII Конституції, може відбутися не раніше, ніж на шістдесятий день після першого читання проекту цього закону. 6. Якщо закон про зміну Конституції стосується приписів розділів I, II або XII, суб'єкти, визначені у ч. 1, можуть вчасно 45 днів з дня постанови Сенату про закон вимагати проведення
  5. § 35. Сенат - основний орган олігархії
    сенат складався з відслужили патріціано-плебейських магістратів (300), влада яких стримувалася постійними конфліктами їх один з одним. Коли ж він став складатися з магістратів, які ніколи не конфліктували, із згасанням боротьби між патриціями і плебеями, сенат перетворився на орган олігархії. Сенат як орган нечисленною спадкової аристократії, став важливим державним
  6. Глава 30 Правове становище околиць імперії
    система управління відрізнялася певною автономією (Фінляндія була розділена на вісім губерній). У 1815 р. Польща отримала Конституційну хартію і статус королівства: імператор російський став одночасно королем польським. З 1818 р. став обиратися (шляхтою і городянами) законодорадчих Сейм. Він скликався в 1820 і 1825 рр.. Виконавча влада зосереджувалася в руках намісника
  7. § 50. Senatus consulta і orationes principum
    сенату стали джерелом права, так як вони отримали статус загальнообов'язкових: senatum consultum est, quod senatus jubet atque constituit, idque legis vicem optinet, quamis de ea fuerit quaesitum - рішення сенату, що б сенат ні вирішив і ні постановив, мають силу закону і не можуть бути оскаржені. (57) На засіданнях сенату містилося пропозиція принцепса або інших магістратів. За пропозицією
  8. § 10. Органи влади військової демократії царського періоду
    вибори нового царя. в) Rex - цар. - Цар був типовим органом родоплемінного управління. Це був довічно обирається вождь племінного союзу з повноваженнями верховного головнокомандувача, верховного жерця, верховного судді й голови співтовариства в цілому. Цар обирався на куріатні коміцій. За законом йому давалася інвеститура (lex curiata de imperio). Але коли Рим був захоплений етрусками, ті
  9. Виборче право
    системи, становлення багатопартійності, вільний розвиток засобів масової інформації. На першому етапі в Польщі були прийняті перехідні виборчі закони, які з'явилися результатом домовленостей, досягнутих за "круглим столом" в 1989 р.: Положення про вибори до Сейму X скликання на 1989-1993 рр.. та Положення про вибори до Сенату. Ці акти відображали співвідношення політичних сил, яке склалося в той
  10. 4. Мажоритарна система кваліфікованої більшості
    системі обраним вважається кандидат (список кандидатів), який отримав кваліфіковану більшість голосів. Кваліфікована більшість встановлюється законом і в усякому разі перевищує більшість абсолютну. Така система надзвичайно рідкісна, оскільки ще менш результативна, ніж система абсолютної більшості. Наприклад, в Чилі Палата депутатів (нижня палата парламенту) обирається за
  11. § 17. Сенат в ранній республіці
    сенат. Таким чином, сенат став органом найвизначніших патріціано-плебейських магістратів, внесених до списку сенаторів. За законом стодолі (між 318 і 312 роком до н. Е..) Включення до списку сенаторів виробляли цензори. Списки сенаторів складалися з відслужили магістратів, які з морального поведінки, майновим станом, відношенню до свого і державного майна визнавалися
  12. § 39. Відмирання республіканських органів
    сенат та магістратури. Ці органи існували і в період принципату. Пізніше деякі з них були скасовані, інші змінили своє значення. а) Народні збори. - Перші роки принципату означали період, коли збиралися народні збори і коли їх активність була помітною. Пізніше римського громадянства домоглося велике число жителів римської держави і жителі Риму вже не представляли
© 2014-2022  yport.inf.ua