| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Система виборів до Сейму та Сенату |
||
|
В С е й м Польщі обираються 460 депутатів, 391 з яких балотуються за окружним списками кандидатів у багатомандатних виборчих округах (від 3 до 17 мандатів), а 69 - по Всепольське списку кандидатів у депутати. Виборчі округи визначаються додатком до Положення про вибори до Сейму. Для реєстрації списку кандидатів, що балотуються до Сейму по виборчому округу, необхідно зібрати в цьому окрузі не менше 5 тис. підписів виборців, а всепольський список кандидатів може бути висунутий лише виборчим комітетом партії чи іншої організації, який зареєстрував окружні списки не менш, ніж у половині виборчих округів. Під всехпольському списку має бути не менше 69 кандидатів. Виборчі комітети організацій національних меншин мають право висувати всепольський список кандидатів у депутати Сейму без будь-яких додаткових умов. Мандати депутатів Сейму розподіляються на основі системи пропорційного представництва. Голосування відбувається за партійними списками при допущенні преференційного голосування. Голосуючи за певний список кандидатів, виборець ставить знак «х» у бюлетені з правого боку навпроти імені одного з кандидатів цього списку, ніж виражає перевагу даної кандидатури на отримання мандата. Розподіл мандатів між партіями та виборчими блоками здійснюється за системою д'Ондта (див. в Загальній частині підручника, п. 7 § 4 гл. VII) *. Мандати депутатів зі списку, зареєстрованого партією чи партійної коаліцією, надаються насамперед тим кандидатам, які отримали найбільше число преференцій. * Цей метод дозволив СДЛС, який отримав підтримку 20,5% виборців, здобути 173 мандата в Сеймі (37,6%), а ПКП, при 15,4% виборців - 128 мандатів (27, 83%). Положення про вибори до Сейму 1993 передбачає загороджувальний пункт при розподілі мандатів між партіями та виборчими коаліціями. Для отримання представництва у Сеймі партія повинна набрати не менше 5% голосів всіх виборців, а партійна коаліція - не менше 8% (хоча на практиці коаліція може зареєструватися і як політична партія) при виборах за окружним списками кандидатів. Всепольське списку кандидатів необхідно отримати підтримку не менше 7% виборців. На партії національних меншин це правило не поширюється. Положення про вибори 1991 передбачало 5-відсотковий загороджувальний пункт тільки для всехпольського списку. Введення Положенням 1993 загороджувального пункту також у виборчих округах було викликано тим, що Сейм, обраний в 1991 р., мав надзвичайно строкатий партійний склад: у ньому були представлені 30 партій, причому 11 з них - всього лише одним депутатом. Жодна партія чи коаліція не мала у своєму розпорядженні більшістю в парламенті. Питання призначення глави Уряду стояло досить гостро. Демократична унія, що отримала підтримку більшості виборців у порівнянні з іншими партіями (але лише 13,4% голосів і располагавшая 75 мандатами), не могла претендувати на формування Уряду. У зв'язку з цим у період роботи Сейму цього скликання неодноразово ставилося питання про передачу повноважень глави виконавчої влади Президенту. З жовтня 1991 по травень 1993 р: змінилося три Голови Ради міністрів. У травні 1993 р. був виражений вотум недовіри Уряду Ханни Сухоцької (воно включало представників семи партій), і це послужило підставою для розпуску Сейму Президентом Польщі. Нове Положення про вибори до Сейму було проведено узгодженими зусиллями великих політичних партій і прийнято після голосування про довіру в останній момент перед розпуском парламенту. У результаті встановлення загороджувального пункту на виборах 1993 року р. представники лише восьми виборчих коаліцій і партій отримали місця в Сеймі. Про шість з них ми згадували в попередньому параграфі. Крім, того, до розподілу мандатів були допущені дві партії німецької меншини, що отримали відповідно 0,5 і 0,8% голосів виборців, що дало їм чотири мандати. Виборчого округу з виборів в С е н а т, що включає 100 членів, є воєводства - територіальні одиниці, на які безпосередньо поділяється територія держави. З 49 воєводств два найбільш населених - Варшавське і Катовіцкоє - обирають по три сенатора, а інші - по два. Для реєстрації кандидата в сенатори потрібно зібрати не менше 3 тис. підписів виборців. Встановлення підсумків виборів в Сенат здійснюється за мажоритарною системою відносної більшості. Виборець голосує за число кандидатів, що дорівнює числу обираються в даному воєводстві сенаторів, або меншу (зрозуміло, він може відмовити в підтримці усім кандидатам). Якщо два або більше кандидати набрали рівну кількість голосів, то обраним вважається той з них, хто отримав підтримку більшості виборчих дільниць, а якщо і число ділянок рівне, то головою воєводської виборчої комісії у присутності її членів та представників виборчих комітетів проводиться жеребкування. Скарги та протести з питання про дійсності виборів, а також про правильність обрання депутата і сенатора розглядаються Верховним судом. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Система виборів до Сейму та Сенату " |
||
|
||