Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав


1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.
5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
1. Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке розлучення може бути необхідним, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, є позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею. Питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Такий захід може бути застосований тільки у судовому порядку. Інші органи не мають права розглядати дане питання. Справи даної категорії розглядаються у порядку цивільного судочинства. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років.
2. В якості підстав позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав Кодекс передбачає їхню винну протиправну поведінку, що виражається в різних формах, вичерпний перелік яких даний в ч. 1 коментованої статті. До них зокрема належать:
1) відмова забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявлення щодо неї батьківського піклування (див. коментар до ст. 143 СК);
2) ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» це має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. також коментар до ст. 152 СК);
3) жорстоке поводження з дитиною. Відповідно до абзацу 3 п. 16 вказаної Постанови жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві (побої, биття дитини, загрози на її адресу, навіювання відчуття страху тощо, а також замах на їх статеву недоторканість), застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо (див. також коментар до ст. 150 СК);
4) хронічний алкоголізм або наркоманія. При захворюванні батьків хронічним алкоголізмом чи наркоманією дитина опиняється в хворій сімейній обстановці, вона надана сама собі, страждає морально і фізично. Здійснення батьками протиправних дій проти дитини при цьому необов'язкове, хоча вони, як правило, мають місце. При позбавленні батьківських прав батьків, хворих на хронічний алкоголізмом або наркоманію, їх вина очевидно не простежується. Проте у зв'язку з тим, що алкоголізм і наркоманія виникають в результаті свідомого доведення батьками себе до такого стану, то в даному випадку можна говорити про винну поведінку батьків. Хоча на практиці при розгляді даної категорії справ питання про вину батьків не обговорюється. Важливо те, що хронічний алкоголізм і наркоманія батьків створюють реальну загрозу для дитини, її фізичного, психічного і морального розвитку. Відповідно до абз. 4 п. 16 вказаної Постанови хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. В таких випадках, а також тоді, коли при розгляді справ буде встановлено, що вимога про позбавлення батьківських прав є не обґрунтованою, але залишення дитини у батьків небезпечне для неї, суд має право винести рішення про відібрання дитини і передачу її на піклування органів опіки і піклування;
5) будь-які види експлуатації дитини, примушення дитини до жебракування та бродяжництва. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування (див. коментар до ст. 150 СК);
6) засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини. В даному випадку йдеться про замах на вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень,доведення до самогубства, побої, катування тощо. По даній формі винної поведінки батьків необхідно враховувати наступні обставини. По-перше, підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при здійсненні злочину батьками через необережність (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини під час гри, при домашніх роботах тощо). Тому тут украй важлива кваліфікація скоєного. По-друге, слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. І по-третє, винність батьків (одного з батьків) в здійсненні злочину не відносно дітей не може бути підставою для позбавлення їх (його) батьківських прав.
Батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав на підставах, не передбачених коментованою статтею. Це має відношення і до випадків, коли формально убачаються ознаки нібито неналежного виконання батьками своїх обов'язків по вихованню дітей (наприклад, здійснення дитиною правопорушення, яке не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з винною поведінкою батьків).
Для позбавлення батьківських прав достатньо однієї з вказаних підстав (тобто форм винної протиправної поведінки батьків), хоча на практиці можливе поєднання декількох підстав. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.
3. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із підстав, передбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 коментованої статті, особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки в разі досягнення ними повноліття.
Позбавлення батьківських прав неповнолітніх батька, матері можливе лише у випадках, визначених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 164 СК, а саме якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування або якщо вони жорстоко поводяться з дитиною.
4. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Позбавлення батьків батьківських прав можливе тільки відносно конкретної дитини (дітей), не можна позбавити батьківських прав відносно дітей, яких ще немає (тобто на майбутнє). Батьківських прав можуть бути позбавлені тільки самі батьки, а не інші особи, що їх замінюють (опікуни, піклувальники, патронатні вихователі, прийомні батьки, батьки-вихователі). Втім, закон допускає позбавлення батьківських прав для усиновителів (див. коментар до ст. 242 СК).
5. Відповідно до п. 4 коментованої статті, якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Порядок порушення судом кримінальної справи встановлений Кримінально-процесуальним кодексом України. Відповідно до ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав суддя зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Після порушення справи суд направляє справу для провадження досудового слідства або дізнання. Приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Відповідно до п. 2.32 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав у графі «Для відміток» актового запису зазначається «Батьки (батько, мати) позбавлені батьківських прав на підставі рішення суду». У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються, а тому з батьків, якого позбавлено батьківських прав, повторне свідоцтво про народження дитини не видається.
7. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав"
  1. § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
    підставах відповідно до ст.ст. 1166, 1167 та інших статей ЦК; - діями службової особи, яка внаслідок свого службового становища (займаної посади) або за окремим дорученням наділена у певній галузі адміністративної діяльності владними повноваженнями щодо невизначеного кола осіб, тобто осіб, що не перебувають у її безпосередньому підпорядкуванні. У визначенні поняття службової особи слід виходити
  2. § 1. Загальні положення про спадкування за законом
    підстав передбачений ст. 1224 ЦК. Варто звернути увагу на ту обставину, що якщо, складаючи заповіт, спадкодавець може проігнорувати факт замаху на його життя чи на життя можливих спадкоємців і призначити того, хто вчинив замах, спадкоємцем, то при спадкуванні за законом усунення від спадкування має абсолютний характер. Разом із тим слід мати на увазі, що обставини, які є підставою для усунення
  3. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
    стаття містить правила про участь у цивільному судочинстві не зовсім однорідних учасників, а тому коментар дається автором у ряді випадків окремо з питань участі прокурора і з питань участі інших органів та осіб, що вказані у даній статті. 2.Стаття 121 Конституції України, стосовно судочинства, в якості одного із завдань прокуратури передбачає представництво інтересів громадянина або держави в
  4. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
  5. Стаття 169. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги
    статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: 169.1.1. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для
  6. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  7. Стаття 174. Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав
    статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» пункту 174.1, що успадковуються дитиною-інвалідом; в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України,
  8. § 2. Дієздатність громадян
    статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
  9. Стаття 150. Експлуатація дітей
    статтями 121, 122 або 125. 7. Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 150) є експлуатація: 1) кількох (двох чи більше) дітей одночасно або в різний час; 2) дитини, якщо вона потягла істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; 3) поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві. Під істотною шкодою для здоров'я дитини у ч. 2 ст. 150 слід розуміти
  10. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
    статтями 155 і 156. Добровільні статеві зносини неприродним способом з особою, яка не досягла статевої зрілості, за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 156. За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або