Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

Стаття 172/4. Пропозиція або палання неправомірної вигоди

Пропозиція або надання службовій особі неправомірної він оди безпосередньо такій чи іншій особі у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у тому числі за піною, нижчою за мінімальну ринкову, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесят до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пропозиція або надання службовій особі неправомірної вигоди безпосередньо такій чи іншій особі у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у тому числі за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, - тягне за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Під службовою особою у цій статті слід розуміти особу, визначену в пунктах 1 -3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".
1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції (див. Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції").
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у пропозиції або наданні службовій особі неправомірної вигоди безпосередньо такій чи іншій особі, у тому числі за ціною, нижчою за мінімальну ринкову (формальний склад).
Відповідно до ст. І ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції", неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
3. Суб'єкт адміністративного проступку - особливий.
Згідно ст. 4 Закону "Про засади запобігання і протидії корупції" суб'єктами цього адмінпроступку є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники. Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
г) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;
е) посадові та службові особи органів прокуратури. Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
є) члени Центральної виборчої комісії;
ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті І частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);
в) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового;
г) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів;
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону.
Важливо підкреслити, що не є суб'єктами адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені коментованою статтею, посадові особи юридичних осіб, фізичні особи - у разі одержання від них особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а також прирівненими до них, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 172/4. Пропозиція або палання неправомірної вигоди"
  1. Стаття 172/3. Порушення обмежень щодо використання службового становища
    статті є особи, визначені у пунктах 1 -3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". 2. У статтях 172 і 1723 під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну
  2. Що розуміють під правом інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію?
    пропозиції, які зараз широко використовують, дають досить значний корисний ефект, що інколи навіть перевищує економічний ефект від використання винаходів, тому Цивільним кодексом України врегульовано також право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію. Раціоналізаторською слід визнавати пропозицію, що визнана юридичною особою як пропозиція, яка містить технологічне (технічне)
  3. Відповідальність управителя за договором управління майном
    або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Таким чином, якщо договір управління майном укладений на користь третьої особи, відповідальність управителя перед вигодо-набувачем обмежується упущеною вигодою за час управління майном. Установнику ж управління потрібно відшкодувати збитки, завдані втратою чи пошкодженням
  4. Причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою.
    неправомірної діяльності страхувальника. Встановлення причинного зв'язку означає встанов- Приклад запозичений з неопублікованої судової практики України. лення кількох проміжних ланцюгів між неправомірною діяльністю страхувальника і втратою заробітку: протиправні дії страхувальника зумовлюють настання нещасного випадку, який призводить до ушкодження здоров'я, що спричинює втрату
  5. Стаття 263. Зміст публікації
    статті 261 цього Кодексу, а також пропозицію держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір або вексель. 2. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті за міс-цезнаходженнямемітентацінногопапераабозамісцемплатежувекселя, а також в одному з офіційних друкованих видань. (Із іміііи.міі, внесеними
  6. Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.
    стаття визначає коло суб'єктів законодавчої ініціативи в парламенті України. Право законодавчої ініціативи - це право на подання до Верховної Ради України на обов'язковий розгляд нею законодавчої пропозиції, законопроекту чи поправки до законопроекту. Процедура здійснення цього права встановлюється насамперед Регламентом Верховної Ради України. Законопроекти, поправки до них чи законодавчі
  7. Стаття 354. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації
    статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 1. Об'єктом злочину є авторитет державних установ, підприємств та організацій. 2. Предмет злочину - матеріальні блага та вигоди майнового характеру. Під матеріальними благами розуміються будь-які матеріальні цінності, вартість яких може бути виражена у грошовому
  8. Стаття 75. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
    статті. 3. Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. 4. Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються, повинно бути зазначено, які
  9. § 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
    пропозиції. Раціоналізаторські пропозиції є результатом найпоширенішого в Україні виду технічної творчості - раціоналізації, яка за новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідницької творчості. Проте за своєю доступністю будь-кому, масштабністю та деякими іншими факторами не поступається винахідництву. Саме своїм масовим застосуванням раціоналізаторські пропозиції іноді здатні давати більший
  10. Складання, подання та розгляд заяви на раціоналізаторську пропозицію
    пропозицію складає автор (співавтори) за спеціально встановленою формою (Р-1), затвердженою Міністерством статистики України. Заява та інші документи, що стосуються раціоналізаторської пропозиції, заповнюється чорнилом чи пастою від руки або на друкарській машинці чітко, розбірливо, без виправлень. Заява складається окремо на кожну раціоналізаторську пропозицію. Може статися так, що в одній
© 2014-2022  yport.inf.ua