| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 215. Зміст рішення суду |
||
|
1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; 2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом: 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; 251 чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження. 1. Коментована стаття, всупереч своїй назві, регламентує не лише зміст судового рішення, а і його структуру. Відповідно до статті рішення суду першої інстанції повинно складатися з чотирь ох частин: вступної, описової, мотивувальної і резолютивної. 2. Вступна частина має містити дані про час і місце постановления рішення, найменування суду, який постановив судове рішення, його склад, прізвище та ініціали секретаря судового засідання і прокурора, який брав участь у справі, найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі. У цій частині суд зазначає характер судового засідання (відкрите чи закрите), найменування розглянутої справи. 3. Описову частину рішення часто називають його історичною частиною, оскільки вона повинна містити дані про виникнення матеріального правовідношення і зародження спору в зв'язку з цим. В ній указують також на предмет спору, позиції сторін, що сперечаються, третіх осіб, прокурора, зайняті ними у судовому засіданні та наведені у вигляді узагальненого викладу їх пояснень. 4. Мотивувальна частина судового рішення - це його аналітична частина. Вона містить фактичне і правове обгрунтування остаточних висновків суду по даній справі. У ній аналізуються факти і докази, досліджені судом у справі. Суд повинен посилатися не тільки на встановлені, а й на відкинуті ним факти. Мотивувальна частина повинна містити посилання на матеріальний закон, на підставі якого вирішується справа, зі вказівкою його назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту, і на процесуальні норми, якими керувався суд. 5. Резолютивна частина судового рішення містить обов'язкові та може містити факультативні реквізити. У ній повинно бути зазна-252 чено в чіткій, категоричній формі про задоволення чи про відмову в позові повністю або у частині. Вона має містити також вказівку на розподіл судових витрат у справі, строк і порядок оскарження, підписи головуючого або суддів (при колегіальному розгляді справи). Щоб не виникло ускладнень у процесі реалізації судового рішення, у резолютивній частині необхідно точно позначити позивача, відповідача, інших осіб, причому, якщо числа і строки вказують цифрами, то повинно бути і словесне їх позначення. Резолютивна частина судових рішень по окремих категоріях справ має обумовлені цими категоріями особливості (справи про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про виселення тощо). По будь-якій цивільній справі резолютивна частина повинна бути викладена чітко і ясно, в імперативній формі. Тому суди не повинні включати до неї різного роду умови. Так, у справі про виселення у судовому рішенні неприпустима формула такого поряд-ку: виселити відповідача з займаної квартири після надання йому іншої впорядкованої квартири. У цьому разі цілком ймовірний спір при виконанні рішення, але спір має право вирішити суд, а не державний виконавець. Можливість факультативного і альтернативного визначення предмета виконання у судовому рішенні залежить від існування таких зобов'язань по цивільному праву. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 215. Зміст рішення суду" |
||
|
||