|
1. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
1. Дана стаття визначає завдання та мету цивільного судочинства. До завдань судочинства вона відносить справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Справедливим і неупередженим розгляд справи буде там і тоді, де і коли цивільний суд розглядає і вирішує справу, додержуючись цивільної процесуальної форми, правильно застосовує відповідні
норми матеріального права, оцінює докази без стороннього впливу, постановляє законне та обгрунтоване судове рішення, коли судді не є особисто, прямо чи побічно заінтересованими в результаті розгляду справи. Що стосується своєчасного розгляду і вирішення справи, то це завдання, як не дивно, трансформується далі в ЦПК (ст. 130) у швидке вирішення справи (більш детально див. коментарі до ст.ст. 130, 157 ЦПК).
2. Метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цією статтею завдання захисту прав, свобод чи інтересів фізичної особи (людини - ст. 24 ЦК України), на відміну від законодавства, що діяло раніше, висувається для судів на перше місце. Згідно зі ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо-торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Як зазначено у розділі IV Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.06 №361 (далі - Концепція), цивільне судочинство слід розглядати як послугу держави щодо вирішення приватноправових спорів сторонам, які самостійно не можуть їх урегулювати.
Поняття «охорона права» є більш широким, ніж застосоване у цій статті поняття «захист права». Тому Пленум Верховного Суду України вказував судам, як на одне з їх завдань, на необхідність запобігання злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних і цивільних справ та здійснення рішучих заходів щодо їх усунення (див. Постанову Пленуму № 5 від 22.08.80 зі змінами, внесеними постановами № 8 від 22.12.83, № 13 від 25.12.92, №3від 13.01.95 і № 12 від 03.12.97).
|
- § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
завдання майнової шкоди цивільним правам та інтересам (ст. 22 ЦК). Право на відшкодування збитків виникає у особи з самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи є вказівка в тііі чи іншій нормі ЦК про таке право. І аким чином, відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав, котрий одночасно, як правило, є й заходом
- Стаття 5. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі
і гідності, рівності перед законом і судом
стаття визначає засади такого міжгалузевого принципу, як здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом. 2. Закріплений Конституцією України і галузевими законодавчими актами принцип здійснення правосуддя тільки судом належить до числа міжгалузевих, тому що діє і у цивільному, і в кримінальному, і в господарському судочинстві. Відповідно до ст. 1
- Стаття 10. Змагальність сторін
стаття закріплює обов'язок суду створювати всі необхідні умови для встановлення об'єктивної істини по кожній цивільній справі, для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків зацікавлених осіб. Основою цього служать обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та докази, що наводяться на підтвердження цих обставин. Тому ця стаття і
- Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
стаття містить правила про участь у цивільному судочинстві не зовсім однорідних учасників, а тому коментар дається автором у ряді випадків окремо з питань участі прокурора і з питань участі інших органів та осіб, що вказані у даній статті. 2.Стаття 121 Конституції України, стосовно судочинства, в якості одного із завдань прокуратури передбачає представництво інтересів громадянина або держави в
- Стаття 59. Допустимість доказів
стаття має деякі недоліки у своїй назві. Назва статті, по-перше, суперечить частині 2, в якій міститься головний зміст принципу допустимості. Не може регулюватися даною статтею питання про допустимість доказів, оскільки частина 1 ст. 57 цього Кодексу зазначає, що доказами є будь-які фактичні дані. Тим більше, що у частині 2 коментованої статті мова йде про засоби доказування. Тому назву статті
- Стаття 158. Розгляд судом справи у судовому засіданні
стаття застосовує дві юридичні категорії: судовий розгляд і судове засідання. По-перше, судовий розгляд - це інститут цивільного процесуального права, тобто система норм права, які регулюють суспільні відносини між суддею (судом) та іншими учасниками процесуальної діяльності при розгляді і вирішенні по суті цивільної справи. По-друге, судовий розгляд - це стадія цивільного судочинства. Вона
- Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду
завдань якого є розгляд і вирішення цивільних справ. Як орган, що здійснює державну функцію правосуддя, суд наділяється відповідними повноваженнями. Свої владні висновки суд втілює у судові процесуальні документи -судові рішення. Залежно від характеру питань, що вирішуються судом, постанови суду першої інстанції поділяють на судові рішення і судові ухвали. 2. Судове рішення - це найважливіший
- Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
- Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
статті визначається порядок розірвання шлюбу за згодою подружжя, яке має дітей. Законодавство, що діяло раніше (КпШС України 1969 p.), передбачало виключно позовний порядок розгляду справ про розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей (ст. ст. 39 - 41). Це означало, що дружина та чоловік мали виступати в суді як позивач та відповідач, тобто особи, між якими виник спір. Таке правило діяло і у тому
- Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів. 2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. На відміну від загальних підстав виникнення відносин
|