Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду

Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
3. Обгрунтованим с рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
248

1. Суд є органом влади, одним із основних завдань якого є розгляд і вирішення цивільних справ. Як орган, що здійснює державну функцію правосуддя, суд наділяється відповідними повноваженнями. Свої владні висновки суд втілює у судові процесуальні документи -судові рішення. Залежно від характеру питань, що вирішуються судом, постанови суду першої інстанції поділяють на судові рішення і судові ухвали.
2. Судове рішення - це найважливіший документ суду, оскільки воно є владним актом. Документ, що постановляється як рішення від імені держави, являє собою наказ, веління, імператив, що адресується як учасникам процесу, так і відповідним органам держави (наприклад, органам державної реєстрації актів цивільного стану, житлово-комунальним органам). Веління, наказ суду грунтується на встановлених фактах, на підтвердження існування або відсут-ності між сторонами спірного правовідношення. Однак, судове рішення -це не тільки акт правосуддя, а й процесуальний документ, оскільки він містить не тільки наказ суду, а й низку даних інформаційного характеру, наприклад відомості про склад суду, секретаря судового засідання, час і місце розгляду справи тощо. Таким чином, поняття «судове рішення як процесуальний документ» є більш широким, таким, що охоплює наказ суду.
3. Судове рішення - це акт правосуддя, який захищає не тільки суб'єктивні права сторін, а й інтереси держави. Воно є підсумком судової діяльності при розгляді справи по суті, містить остаточний висновок про права і обов'язки сторін, наказує їм певну поведінку на майбутнє. Таким чином, судове рішення - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оспорюваних прав та свобод громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або від-сутності правовідношення і наказом певної поведінки у майбутньому.
4. Головними вимогами, яким повинно задовольняти судове рішення, є його законність і обгрунтованість. Ці вимоги взаємозалежні. Рішення, як правило, не може бути законним, якщо воно не обгрунтовано, та навпаки. Законність - це вимога до формальної, юридичної сторони судового рішення. Вона вимагає додержання і правильне застосування норм матеріального і норм процесуального права. Вимога обгрунтованості - це вимога до фактичної, обставинної сторони рішення. Вона полягає у тому, що рішення повинно грунтуватися на всіх підтверджених обставинах, що мають значення для справи, висновки суду мають відповідати встановленим обставинам і дослідженим ним доказам (про законність і обгрунтованість судових рішень див. також коментарі до статей 309-311 ЦПК).
Порушення судом цих вимог, які процесуальний закон ставить до рішення, тягне, або може спричинити, скасування незаконного і необгрунтованого судового рішення суду першої інстанції вищестоящими судами в апеляційному чи касаційному порядку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду"
  1. Стаття 200. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії
    стаття передбачає складення відповідного протоколу і допускає при його складенні застосування технічних засобів. Протокол має бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії. Таке правило, як уявляється, передбачене з метою можливості перенесення даних із технічного засобу до протоколу. Протокол приєднується до матеріалів справи. 2. Частина 2 коментованої
  2. Стаття 86. Амністія
    статтями або різними частинами однієї статті КК, або засуджених за сукупністю злочинів, дія закону про амністію поширюється, якщо жоден із цих злочинів не виключає можливості його застосування. Застосування амністії до триваючих і продовжуваних злочинів, вчинення яких може бути розпочате до набрання чинності закону про амністію, залежить від того, чи визнано той чи інший злочин закінченим.
  3. § 3. Форма заповіту
    законність останнього і в разі встановлення невідповідності його закону повідомляє про виявлені недоліки заповідача і посадову, службову особу, яка посвідчила заповіт. За бажання заповідача такий заповіт переоформлюється нотаріусом на загальних підставах або тими посадовими особами, що його посвідчили. ЦК розрізняє 2 випадки залучення свідків: а) обов'язкове залучення, яке відбувається в силу
  4. § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
    статті. За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстраційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Кошти, одержані відповідно до цього Закону як реєстраційний збір, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання. Документом, що підтверджує внесення
  5. § 3. Психологія ухвалення рішення судом
    законність, обґрунтованість і справедливість кожного з рішень вироку і усього вироку в цілому63 . При ухваленні рішення суддею повинні бути виключені сторонні, сугестивні впливи. Тому суддям законодавчо забороняється вступати в будь-які стосунки на цій стадії. Так, вирок постановляється в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті. Існує таємниця наради суддів. Під час наради і постановлення вироку
  6. Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
    статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. 1 .Значення коментованої статті полягає у тому, що вона встановлює два
  7. Стаття 123. Зустрічний позов
    стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову. Аналіз законодавства і судової практики приводить до висновку, що є три способи захисту проти позову: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Невизнання позову - невмотивоване відхилення відповідачем
  8. Стаття 159. Безпосередність судового розгляду. Перерви в судовому засіданні
    стаття містить правила про принцип безпосередності судового розгляду та про перерви у судовому засіданні. Принцип безпосередності судового розгляду визначає формування і дослідження процесуального матеріалу, формування внутрішнього переконання суддів. Він діє тільки у стадії судового розгляду цивільної справи у суді першої інстанції, оскільки правила щодо нього містяться в главі 4 "Судовий
  9. Стаття 254. Розгляд справи
    стаття вирішує питання про особливості розгляду справ про усиновлення, оскільки на розгляд цих справ поширюється дія загальних правил про судовий розгляд цивільних справ. Частини 1 та 2 статті присвячені визначенню кола осіб, які беруть участь у справі. Стосовно розгляду справ про усиновлення дитини стаття встановлює імперативне правило про обов'язкову участь заявника, органу опіки і піклування
  10. Стаття 292. Право апеляційного оскарження
    статтею 293 цього Кодексу. 1. Дана стаття вирішує питання щодо суб'єктів права апеляційного оскарження і, частково, щодо об'єктів апеляційного оскарження. 2. У більшості випадків суди першої інстанції постановляють законні і обгрунтовані рішення. Але у судовій практиці ще зустрічаються помилки. Тому цивільне процесуальне законодавство передбачає апеляційний перегляд рішень і ухвал суду першої
© 2014-2022  yport.inf.ua