|
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
1. Як уявляється автору, коментована стаття має деякі недоліки у своїй назві. Назва статті, по-перше, суперечить частині 2, в якій міститься головний зміст принципу допустимості. Не може регулюватися даною статтею питання про допустимість доказів, оскільки частина 1 ст. 57 цього Кодексу зазначає, що доказами є будь-які фактичні дані. Тим більше, що у частині 2 коментованої статті мова йде про засоби доказування. Тому назву статті потрібно викласти так: «Допустимість засобів доказування».
2. Правило про допустимість засобів доказування має істотне значення, насамперед, для цивільного обороту, тому що належ-
77
не оформлення угод упорядковує допроцесуальні відносини суб'єктів цивільного права, виключає зайві спори про право. Разом з тим це правило є значущим і для цивільного судочинства, тому що спрощує завдання суду при вирішенні окремих спорів.
3. Правила про допустимість засобів доказування закріплені у статтях 57 і 59 цього Кодексу. Вони містять дві вимоги до засобів доказування. По-перше, засоби доказування з будь-якої цивільної справи мають бути перелічені у ч. 2 ст. 57 ЦПК, тому що вона містить їх вичерпний перелік. По-друге, обставини справи, що за законом повинні підтверджуватися зазначеними у законі засо-бами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Так, наприклад, відповідно до цивільного законодавства України у тих випадках, коли договори мають укладатися у простій чи кваліфікованій письмовій формі, підтвердження або заперечування їх шляхом показань свідків не повинно допускатися. У цих випадках на підтвердження договору мають надаватися документи про його оформлення (див., наприклад, ст. 1047 ЦК України). Однак це правило деякою мірою суперечить принципу об'єктивної істини. Тому в судовій практиці при відсутності допустимого засобу доказування суди досліджують й інші засоби доказування по розглянутій справі. У наведеному прикладі факт невиконання договору може підтверджуватися будь-якими засобами доказування, передбаченими ст. 57 цього Кодексу, у тому числі й показаннями свідків (див. п. 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.90 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Ухвали Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. - К. - 1999. - С 349).
4. Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу судів на необхідність додержання правил про належність доказів і допустимість засобів доказування. Так, у п. 8 постанови Пленуму № 9 від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» зазначено, що при збиранні доказів необхідно неухильно виконувати вимоги ст. 28 ЦПК про належність доказів і ст. 29 цього Кодексу про допустимість засобів доказування.
|
- Стаття 212. Оцінка доказів
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грун-тується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 2. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. 3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 4. Результати оцінки
- § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. Визначальним тут є принцип спільності нажитого у період шлюбу майна. Юридичне закріплення цей принцип дістав ще у Сімейному кодексі УРСР 1926 p. (повна назва - Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР)', зберіг свою життєздатність і в чинному
- § 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права
Юридичні особи можуть створюватись у будь-якій формі, яка передбачена законом. Стаття 83 ЦК передбачає такі форми юридичних осіб: а) товариства; б) установи. Крім того, у цій нормі йдеться про допустимість створення юридичних осіб у інших формах, "встановлених законом". Враховуючи особливості методу цивільно-правового регулювання, про які йшлося у перших главах цієї книги, це положення
- § 4. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному
судочинстві
Під час здійснення слідчої і судової діяльності завжди наявний психологічний вплив. Кримінальний і кримінально-процесуальний закони забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства, шантажу, погрози. Так, у ч. 3 ст. 22 КПК України йдеться: «Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних
- Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Діяльність учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення розвивається у часі як послідовний ряд пов'язаних між особою процесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов'язків. Весь процес складається з кількох фаз розвитку, що змінюють одна одну. Їх прийнято називати стадіями. Під стадією треба розуміти
- Стаття 64. Ідентифікація товарів, транспортних засобів, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю
Товари, що перебувають під митним контролем, транспортні засоби, приміщення, де знаходяться чи можуть знаходитися товари, які підлягають митному контролю, або провадиться чи може провадитися діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також прилади обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії можуть ідентифікуватися митними органами. Ідентифікація
- Стаття 375. Мета проведення процесуальних дій
У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: 1) складання протоколу про порушення митних правил; 2) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил; 3) вилучення товарів, транспортних засобів і документів; 4) митне
- Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи
1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті від-повідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. 3. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду
- Стаття 10. Змагальність сторін
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. 3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона по-силається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 17 4. Суд
- Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства
1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 19 2. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не
|