Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним


1. Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
1. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ця норма є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства. Однак в окремих випадках закон свідомо допускає відступ від цього правила, зважаючи на необхідність захисту інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства та держави. Тому до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, державні чи суспільні інтереси.
У визначеному коментованою статтею переліку осіб, які мають право на звернення до суду з вимогою про визнання усиновлення недійсним чи його скасування, зазначені особи, які захищають власні інтереси, а також особи, які мають право на звернення до суду, зважаючи на "професійний інтерес", виконуючи покладені на них державою завдання та функції. Цей перелік не є вичерпним, адже, наприклад, відповідно до ст. 31 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" батьки-вихователі наділяються правом на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним щодо дітей, які проживали разом з ними та передані на усиновлення; на усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в їхніх сім'ях.
2. Якщо інші особи, непоіменовані у коментованій статті, вважають, що усиновлення не відповідає інтересам дитини, здійснене із порушенням чинного законодавства чи з інших причин має бути визнане недійним чи скасоване, вони (родичі дитини або інші фізичні й юридичні особи, державні та громадські організацій) вправі довести до відома органів опіки та піклування ці дані, звернутися до прокурора для вирішення питання про передачу справи до суду чи поінформувати інших заінтересованих осіб, котрі визначені як суб'єкти права на звернення до суду у цій справі.
Недостатньо обґрунтованою виступила позиція органів опіки та піклування в такій справі. До суду було подано позов органів опіки та піклування в інтересах малолітньої особи до усиновлювача про скасування удочеріння. У позовній заяві вказувалось, що у 2003 році було здійснено удочеріння малолітньої особи, якій було змінено прізвище, ім'я та по батькові. Відносини з дівчинкою в усиновлювача не склалися, вона не сприймала усиновлювача як авторитет, почала красти особисті речі та гроші вдома, в зв'язку з чим виникали конфлікти. Така поведінка особи та її психічний стан робить неможливим перебування в даній родині, у зв'язку з чим орган опіки та піклування просив скасувати удочеріння, передавши дитину на піклування органів опіки та піклування.
У судове засідання відповідачка (усиновлювач) не з'явилась, проти задоволенню позову не заперечувала, пояснивши, що між нею та усиновленою дитиною дійсно склалися такі відносини, які роблять неможливим подальше спільне проживання та виконання батьківських обов'язків.
Із урахуванням встановленого, суд задовольнив позов органів опіки та піклування та скасував удочеріння малолітньої дитини та вніс відповідні зміни до актового запису про народження.
З такою постановкою питання слід не погодитись саме з позиції заявника. Справа у тому, що призначенням органів опіки та піклування полягає у здійсненні заходів щодо охорони та захисту прав осіб, над якими встановлена опіка та піклування. У цій же справі захищались права та інтереси не дитини, а усиновлювача, яка потерпала від усиновленої дитини. Під час судового засідання не встановлено, що було порушено суб'єктивні права усиновленої дитини, що мало призвести до відмови у задоволенні позову внаслідок цього.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним"
  1. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  2. Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
    статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування. 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні
  3. Стаття 169. Поновлення батьківських прав
    статтею. Вирішення питання про поновлення в батьківських правах знаходиться у винятковій компетенції суду. Суд розглядає вимогу про поновлення в батьківських правах в порядку цивільного судочинства. Ініціатива розгляду даного питання може виходити тільки від батьків, позбавлених батьківських прав, тобто інші фізичні і юридичні особи не мають права звертатися із заявою про поновлення батьків в
  4. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
    стаття містить правила про участь у цивільному судочинстві не зовсім однорідних учасників, а тому коментар дається автором у ряді випадків окремо з питань участі прокурора і з питань участі інших органів та осіб, що вказані у даній статті. 2.Стаття 121 Конституції України, стосовно судочинства, в якості одного із завдань прокуратури передбачає представництво інтересів громадянина або держави в
  5. Стаття 152. Види забезпечення позову
    стаття визначає способи забезпечення позову, з яких найбільш істотним і поширеним У судовій практиці є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Як підкреслюється із п. 6 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних
  6. Стаття 56. Оскарження рішень контролюючих органів
    статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скарги на рішення державних
  7. Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
    статті. 159.1.2. Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє
  8. § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
    статті 18-22 ЦК, статті 261-265 ЦПК). Громадянин може бути визнаний судом безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування (ч. 1 ст. 18 ЦК). ' Цивільне право. - К., 1997. - Ч. 1. - С. 347-372. У разі визнання громадянина безвісно відсутнім над його майном встановлюється опіка. За заявою заінтересованих осіб орган
  9. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    статті, - нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю". Отже, режим спільності не поширюється на майно, придбане до шлюбу або після його припинення. При цьому юридичну силу має шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (РАГСу). Нерідко чоловік і жінка з певних причин не реєструють шлюб, перебуваючи у так званих фактичних шлюбних відносинах. На майнові
  10. § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації
    статті) відповідачем у справі виступає орган, що здійснив випуск масової інформації, а у позовах про спростування відомостей, викладених у характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи, організації, від імені яких видано документ. За умови, якщо автор дасть згоду на розкриття свого імені, він притягується до участі у
© 2014-2022  yport.inf.ua