Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 169. Поновлення батьківських прав


1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
6. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
7. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.
1. Позбавлення батьківських прав є безстроковим і не може обмежуватися часовими межами. Відновлення батьківських прав можливе тільки в порядку і на підставах, встановлених коментованою статтею.
Вирішення питання про поновлення в батьківських правах знаходиться у винятковій компетенції суду. Суд розглядає вимогу про поновлення в батьківських правах в порядку цивільного судочинства. Ініціатива розгляду даного питання може виходити тільки від батьків, позбавлених батьківських прав, тобто інші фізичні і юридичні особи не мають права звертатися із заявою про поновлення батьків в батьківських правах. На практиці позов про поновлення в батьківських правах пред'являється особою, позбавленою батьківських прав, до іншого з батьків або опікуна (піклувальника) або навчально-виховного закладу залежно від того, під чиєю опікою знаходиться дитина.
2. З урахуванням серйозної значущості вирішення питання про поновлення в батьківських правах не тільки для батьків, але і для дітей, справи даної категорії повинні розглядатися судами з обов'язковою участю органів опіки і піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ст. 19 СК).
3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття або була усиновлена й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним. Це пов'язано з тим, що відповідно до закону на усиновлення не вимагається згоди батьків, позбавлених батьківських прав, і подібний спір міг би вкрай негативно вплинути на моральний стан дитини і усиновлювачів і негативно відобразитися на їхніх правах і інтересах з урахуванням правових наслідків усиновлення (ст. 232 СК). Разом з тим, при скасуванні судом усиновлення (особи, що мають право вимагати скасування усиновлення, вказані в ст. 240 СК) при наявності встановлених ст. 238 СК підстав не виключене подальше поновлення в батьківських правах кровних батьків дитини, але тільки за наявності необхідних умов і при дотриманні порядку вирішення даного питання.
4. Як встановлено ч. 4 коментованої статті, поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Поза сумнівом, що зміни в способі життя батьків, їхнє ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний, як правило, значний період часу. Причому недостатньо одних намірів батьків змінити свою поведінку, необхідно, щоб їх спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Тому п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зобов'язує суд, розглядаючи такі справи, перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.
5. Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах. Суд зобов'язаний з'ясувати думку дитини з приводу можливості поновлення батьківських прав і повернення її батькам. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст. 171 СК).
6. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина.
7. При поновленні в батьківських правах правовідносини між дитиною і батьками відновлюються в повному обсязі.
Як правило, при поновленні батьків (одного з них) в батьківських правах суд задовольняє і їхні вимоги про повернення дитини. Проте можливі і виключення, оскільки суд має право, з урахуванням думки дитини, відмовити батькам (одному з них) в позові про повернення дитини, якщо прийде до висновку, що передача їм дитини не відповідає її інтересам. У такому разі дитина продовжуватиме знаходитися у опікуна (піклувальника), у навчально-виховному закладі або у іншого з батьків, який не позбавлявся батьківських прав.
8. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. При поновленні в батьківських правах на підставі рішення суду, що набрало чинності, в актовому записі про народження робиться відмітка: «Батьки (батько, мати) поновлені в батьківських правах на підставі рішення суду» (п. 2.33 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5).
9. У разі відмови в задоволенні позову про поновлення батьківських прав повторно звернутися до суду з таким позовом можна лише через один рік із часу набрання відповідним рішенням суду законної сили. Вказаний річний термін починає спливати з наступного дня після набрання рішенням суду про відмову у поновленні батьківських прав законної сили.
Рішення суду про відмову у поновленні батьківських прав набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 294 ЦПК), рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 ЦПК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 169. Поновлення батьківських прав"
  1. § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
    169 ЦК шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Право на самозахист дається особі ст. 19 ЦК, відповідно до якої особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань шляхом застосування
  2. § 2. Дієздатність громадян
    статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
  3. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  4. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  5. Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
    статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування. 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні
  6. Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
    статті мають глибоке історичне коріння. Принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини став результатом розвитку суспільства та ґрунтується на загальнодемократичному принципі рівності усіх людей за їх гідністю та правами, який проголошений статтею 1 Загальної декларації прав людини. Історія права знає й інші способи розподілу прав та обов'язків між батьками дитини. Так, протягом всієї
  7. Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками
    стаття враховує тільки деякі підстави зміни прізвища дитини батьками. До таких підстав стаття відносить: - зміну прізвища обома батьками; - зміну прізвища одного з батьків. Але прізвище дитини підлягає зміні і при наявності інших підстав. До таких підстав можна віднести: - при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище без урахування побажань обох або одного з батьків; - при
  8. Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
    статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд
  9. Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав
    поновлення батьківських прав. Дозвіл на побачення з дитиною матері, батькові, які позбавлені батьківських прав, надається судом у порядку окремого провадження (ч. 3 ст. 234 ЦПК). Право на подання заяви до суду мають батько, мати, які позбавлені батьківських прав. При розгляді даної категорії справ обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий
  10. Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
    статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. 2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор