| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 14. Здійснення сімейних прав |
||
|
1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. 2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. 1. Коментована стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона має в сімейній сфері. Реалізація сімейних прав може відбуватися фактичними або юридичними способами. Наприклад, члени сім'ї володіють та користуються майном, яке належить їм на праві спільної власності. В цьому випадку вони здійснюють свої майнові права безпосередньо, тобто фактичним способом. В деяких випадках здійснення сімейних прав потребує застосування певних правових механізмів. Так, учасники сімейних правовідносин укладають між собою або з третіми особами різного роду правочини щодо розпорядження своїм майном, представляють інтереси інших членів сім'ї у суді, органах опіки та піклування тощо. Сімейні права можуть виникати на підставі закону або договору. Певною мірою підстава виникнення сімейних прав впливає і на процес їх реалізації. Так, права, що встановлені договором, можуть за загальним правилом також змінюватися та припинятися за волею учасників такого договору. Сімейні права, що встановлені в законі, навпаки, можуть мати незмінний характер. Так, право одного з подружжя на отримання аліментів від другого з подружжя, яке виникло на підставах, визначених в законі (ст. 75 СК України), не може бути скасоване за бажанням сторін. Однак, якщо подружжя встановлює право на утримання на інших підставах, ніж ті, що передбачені в законі, то таке право може бути припинено за бажанням сторін. Наприклад, сторони передбачили в договорі, що чоловік буде надавати дружині утримання незалежно від її непрацездатності. Така можливість, як відомо, в законі не передбачена, проте вона може бути встановлена сторонами в договорі, оскільки це положення договору розширює майнові права дружини порівняно з тими, що встановлені законом. У зв'язку з тим, що сторони за власною волею уклали договір на вказаних умовах, вони за домовленістю можуть і припинити його дію. Проте це не впливає на право дружини щодо одержання аліментів в розмірі та на підставах, передбачених в законі. Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої сімейні права вільно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому права, свободи та інтереси інших осіб і, в першу чергу, інших учасників сімейних правовідносин. 2. Особливістю сімейних правовідносин є те, що їх учасники в повному розумінні цього слова є незамінними один для одного. В першу чергу це стосується кровних родичів. Як би не складалися відносини в реальному житті, учасники сімейних відносин на все життя зберігають за собою по відношенню один до одного статус батька, матері, брата, сестри, дитини, онука, племінниці тощо. Виключення з цього правила складають лише випадки позбавлення батьків батьківських прав (ст. 166 СК України) та усиновлення дитини, внаслідок чого з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням (ч. 1 ст. 232 СК України). Однак навіть за таких обставин усиновлювач не замінює батьків, не здійснює їх права на виховання дитини. Він набуває власних прав та обов'язків щодо дитини. Наявність шлюбу також передбачає суто особистий зв'язок між особами. Чоловік та дружина хоча і не пов'язані між собою кровним спорідненням, все ж є особами незамінними. Ця особливість сімейних відносин визначає сутність сімейних прав, які згідно з законом не можуть бути передані іншій особі. У зв'язку з цим в сімейному праві не застосовується конструкція уступлення права, яка має місце в багатьох цивільних правовідносинах. Таким чином кожен учасник сімейних відносин набуває сімейних прав для себе особисто і не може їх передати іншій особі. 3. Учасниками сімейних правовідносин є малолітні, неповнолітні або недієздатні члени сім'ї. Тому законодавство передбачає спеціальні юридичні засоби забезпечення прав та інтересів цих осіб. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. З точки зору віку та стану здоров'я особи - учасника сімейних відносин, можна виокремити два способи здійснення сімейних прав: а) здійснення сімейних прав, що належать малолітнім та недієздатним особам, їх батьками або опікунами; б) здійснення сімейних прав, що належать неповнолітнім особам, та особам з обмеженою дієздатністю, власне цими особами за допомогою батьків або піклувальників. Якщо дитина не досягла 14 років (малолітня), її сімейні права здійснюють її батьки, усиновлювачі або опікун, які зобов'язані діяти виключно в інтересах дитини. Якщо, наприклад, один із батьків не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, право дитини на аліменти може бути здійснене шляхом звернення до суду другого з батьків або опікуна в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Аналогічно вирішується питання щодо здійснення сімейних прав недієздатних осіб. Якщо особа була визнана судом недієздатною внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК України), то належні їй сімейні права здійснює її опікун. За таких обставин опікун набуває права звертатися, наприклад, до суду, до відповідних членів сім'ї та родичів недієздатної особи з вимогою про стягнення аліментів на її утримання. Однак певних особистих сімейних прав недієздатні особи не можуть набувати навіть за допомогою опікунів, а якщо вони їх мали - то втрачають їх в силу прямого припису закону. Зокрема недієздатні особи не можуть бути усиновлювачами (п. 1. ч. 1. ст. 212 СК України), опікунами та піклувальниками (ч. 1 ст. 244 СК України), прийомними батьками і п. 1. ч. 3. ст. 256-2 СК України), батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу (ч. 3 ст. 256-6 СК України) тощо. Порядок здійснення сімейних прав неповнолітніми особами (від 14 до 18 років) та особами, дієздатність яких обмежена в судовому порядку, визначається законом. За загальним правилом, закріпленим в коментованій статті, ці особи здійснюють свої сімейні права самостійно, однак за допомогою батьків чи піклувальника. Наприклад, згідно Із ч. 2 ст. 92 СК України на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Певні сімейні права особа, яка не досягла 18 років, так само, як і особа, дієздатність якої обмежена в судовому порядку, може здійснювати і самостійно. Так, згідно із ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, не може самостійно вчиняти правочини, що виходять за межі дрібних побутових (ст. 37 ЦК України), однак вона може самостійно здійснювати свої особисті та майнові сімейні права. Наприклад, вона може звертатися до суду з позовом (заявою) про розірвання шлюбу або визнання його недійсним, подавати заяву про реєстрацію шлюбу, звертатися з позовом про стягнення аліментів на свою користь у разі смерті її батьків тощо. Особливі правила здійснення сімейних прав встановлені для неповнолітніх осіб, які самі є батьками дитини. Хоча неповнолітні батьки мають такі ж права щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно (ч. 1 ст. 156 СК), існують і особливості. Так, відповідно до ст. 16 СК України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав. 4. Особа може не здійснювати свого сімейного права. Таке нездійснення не тягне за собою припинення такого права, воно продовжує існувати в нереалізованому стані. Наприклад, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, може не звертатися до другого з подружжя з вимогою про надання утримання, хоча і має на це право. Той факт, що особа не реалізує свого права, не є підставою для позбавлення її цього права. Разом з тим існують певні особливості сімейних прав, які зумовлюють і особливості їх здійснення. В першу чергу це стосується сімейних правовідносин за участю дітей. Наприклад, право батьків на виховання дитини є абсолютним правом. Це означає, що жодна особа, яка не має для цього відповідних правових підстав, не може перешкоджати батькам здійснювати виховання дитини, обмежувати спілкування дитини з батьками, відбирати дитину тощо. Разом із тим виховання дитини, яке по відношенню до усіх третіх осіб є абсолютним правом батьків, відносно самої дитини складає не право, а обов'язок батьків. Дитина (особисто або за допомогою інших осіб, у способи, передбачені законом) може вимагати здійснення батьками їх обов'язку щодо виховання. Таким чином, виховання дитини відносно усіх третіх осіб є правом батьків, а відносно самої дитини - їх обов'язком. Зрозуміло, що за таких обставин батьки не можуть за власним бажанням вирішувати питання щодо здійснення або нездійснення свого права на виховання або відмовлятися від нього, оскільки відмова від права на виховання є одночасно порушенням їхнього обов'язку щодо дитини. 5. Права учасників сімейних відносин можуть бути припинені або обмежені строком. Підстави такого припинення або обмеження можуть встановлюватися законом або договором сторін. Наприклад, один з подружжя, який є непрацездатним, за наявності усіх необхідних підстав набуває права на утримання, яке зобов'язаний йому надати другий з подружжя. Разом із тим вказане право може бути припинене у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Рішенням суду одного з подружжя може бути позбавлено права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час, непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникло в результаті умисного злочину та в інших випадках, передбачених законом (ст. 83 СК України). Крім того, учасники сімейних правовідносин можуть припинити свої права за власною волею. В першу чергу це стосується тих прав, які мають майновий характер. Наприклад, за шлюбним договором та чи інша річ, що належить на праві власності одному з подружжя (за виключеннями, встановленими ч. 5 ст. 93 СК), може передаватися у власність другого з подружжя. Таким чином, майнове право одного з подружжя припиняється, натомість виникає право власності у другого з подружжя. Учасники сімейних відносин можуть також змінити обсяг належних їм суб'єктивних сімейних прав. Так, за шлюбним договором батьки одного з подружжя можуть набувати права користуватися майном, що належить на праві власності другому з подружжя (ст. 98 СК України). В цьому випадку право користування річчю того з подружжя, хто є її власником, дещо звужується, однак це не означає порушення права власності. Мова йде про один із способів здійснення власником своїх прав щодо майна. 6. Треба підкреслити, що припинення сімейного права дітей або недієздатних учасників сімейних відносин має певні обмеження. Так, згідно з законом батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини, що пов'язані з відмовою від майнових прав дитини (ч. 2 ст. 177 СК України). Відповідно до ч. 1 ст. 190 СК той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). У зв'язку з тим, що внаслідок укладення такого договору у дитини припиняється право на аліменти, це можливо лише з дозволу органу опіки та піклування. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 14. Здійснення сімейних прав" |
||
|
||