Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 14. Здійснення сімейних прав


1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
1. Коментована стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона має в сімейній сфері.
Реалізація сімейних прав може відбуватися фактичними або юридичними способами. Наприклад, члени сім'ї володіють та користуються майном, яке належить їм на праві спільної власності. В цьому випадку вони здійснюють свої майнові права безпосередньо, тобто фактичним способом. В деяких випадках здійснення сімейних прав потребує застосування певних правових механізмів. Так, учасники сімейних правовідносин укладають між собою або з третіми особами різного роду правочини щодо розпорядження своїм майном, представляють інтереси інших членів сім'ї у суді, органах опіки та піклування тощо.
Сімейні права можуть виникати на підставі закону або договору. Певною мірою підстава виникнення сімейних прав впливає і на процес їх реалізації. Так, права, що встановлені договором, можуть за загальним правилом також змінюватися та припинятися за волею учасників такого договору. Сімейні права, що встановлені в законі, навпаки, можуть мати незмінний характер. Так, право одного з подружжя на отримання аліментів від другого з подружжя, яке виникло на підставах, визначених в законі (ст. 75 СК України), не може бути скасоване за бажанням сторін. Однак, якщо подружжя встановлює право на утримання на інших підставах, ніж ті, що передбачені в законі, то таке право може бути припинено за бажанням сторін. Наприклад, сторони передбачили в договорі, що чоловік буде надавати дружині утримання незалежно від її непрацездатності. Така можливість, як відомо, в законі не передбачена, проте вона може бути встановлена сторонами в договорі, оскільки це положення договору розширює майнові права дружини порівняно з тими, що встановлені законом. У зв'язку з тим, що сторони за власною волею уклали договір на вказаних умовах, вони за домовленістю можуть і припинити його дію. Проте це не впливає на право дружини щодо одержання аліментів в розмірі та на підставах, передбачених в законі.
Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої сімейні права вільно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому права, свободи та інтереси інших осіб і, в першу чергу, інших учасників сімейних правовідносин.
2. Особливістю сімейних правовідносин є те, що їх учасники в повному розумінні цього слова є незамінними один для одного. В першу чергу це стосується кровних родичів. Як би не складалися відносини в реальному житті, учасники сімейних відносин на все життя зберігають за собою по відношенню один до одного статус батька, матері, брата, сестри, дитини, онука, племінниці тощо. Виключення з цього правила складають лише випадки позбавлення батьків батьківських прав (ст. 166 СК України) та усиновлення дитини, внаслідок чого з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням (ч. 1 ст. 232 СК України). Однак навіть за таких обставин усиновлювач не замінює батьків, не здійснює їх права на виховання дитини. Він набуває власних прав та обов'язків щодо дитини. Наявність шлюбу також передбачає суто особистий зв'язок між особами. Чоловік та дружина хоча і не пов'язані між собою кровним спорідненням, все ж є особами незамінними.
Ця особливість сімейних відносин визначає сутність сімейних прав, які згідно з законом не можуть бути передані іншій особі. У зв'язку з цим в сімейному праві не застосовується конструкція уступлення права, яка має місце в багатьох цивільних правовідносинах. Таким чином кожен учасник сімейних відносин набуває сімейних прав для себе особисто і не може їх передати іншій особі.
3. Учасниками сімейних правовідносин є малолітні, неповнолітні або недієздатні члени сім'ї. Тому законодавство передбачає спеціальні юридичні засоби забезпечення прав та інтересів цих осіб. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
З точки зору віку та стану здоров'я особи - учасника сімейних відносин, можна виокремити два способи здійснення сімейних прав: а) здійснення сімейних прав, що належать малолітнім та недієздатним особам, їх батьками або опікунами; б) здійснення сімейних прав, що належать неповнолітнім особам, та особам з обмеженою дієздатністю, власне цими особами за допомогою батьків або піклувальників.
Якщо дитина не досягла 14 років (малолітня), її сімейні права здійснюють її батьки, усиновлювачі або опікун, які зобов'язані діяти виключно в інтересах дитини. Якщо, наприклад, один із батьків не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, право дитини на аліменти може бути здійснене шляхом звернення до суду другого з батьків або опікуна в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Аналогічно вирішується питання щодо здійснення сімейних прав недієздатних осіб. Якщо особа була визнана судом недієздатною внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК України), то належні їй сімейні права здійснює її опікун. За таких обставин опікун набуває права звертатися, наприклад, до суду, до відповідних членів сім'ї та родичів недієздатної особи з вимогою про стягнення аліментів на її утримання. Однак певних особистих сімейних прав недієздатні особи не можуть набувати навіть за допомогою опікунів, а якщо вони їх мали - то втрачають їх в силу прямого припису закону. Зокрема недієздатні особи не можуть бути усиновлювачами (п. 1. ч. 1. ст. 212 СК України), опікунами та піклувальниками (ч. 1 ст. 244 СК України), прийомними батьками і п. 1. ч. 3. ст. 256-2 СК України), батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу (ч. 3 ст. 256-6 СК України) тощо.
Порядок здійснення сімейних прав неповнолітніми особами (від 14 до 18 років) та особами, дієздатність яких обмежена в судовому порядку, визначається законом. За загальним правилом, закріпленим в коментованій статті, ці особи здійснюють свої сімейні права самостійно, однак за допомогою батьків чи піклувальника. Наприклад, згідно Із ч. 2 ст. 92 СК України на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Певні сімейні права особа, яка не досягла 18 років, так само, як і особа, дієздатність якої обмежена в судовому порядку, може здійснювати і самостійно. Так, згідно із ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, не може самостійно вчиняти правочини, що виходять за межі дрібних побутових (ст. 37 ЦК України), однак вона може самостійно здійснювати свої особисті та майнові сімейні права. Наприклад, вона може звертатися до суду з позовом (заявою) про розірвання шлюбу або визнання його недійсним, подавати заяву про реєстрацію шлюбу, звертатися з позовом про стягнення аліментів на свою користь у разі смерті її батьків тощо.
Особливі правила здійснення сімейних прав встановлені для неповнолітніх осіб, які самі є батьками дитини. Хоча неповнолітні батьки мають такі ж права щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно (ч. 1 ст. 156 СК), існують і особливості. Так, відповідно до ст. 16 СК України якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав.
4. Особа може не здійснювати свого сімейного права. Таке нездійснення не тягне за собою припинення такого права, воно продовжує існувати в нереалізованому стані. Наприклад, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, може не звертатися до другого з подружжя з вимогою про надання утримання, хоча і має на це право. Той факт, що особа не реалізує свого права, не є підставою для позбавлення її цього права.
Разом з тим існують певні особливості сімейних прав, які зумовлюють і особливості їх здійснення. В першу чергу це стосується сімейних правовідносин за участю дітей. Наприклад, право батьків на виховання дитини є абсолютним правом. Це означає, що жодна особа, яка не має для цього відповідних правових підстав, не може перешкоджати батькам здійснювати виховання дитини, обмежувати спілкування дитини з батьками, відбирати дитину тощо. Разом із тим виховання дитини, яке по відношенню до усіх третіх осіб є абсолютним правом батьків, відносно самої дитини складає не право, а обов'язок батьків. Дитина (особисто або за допомогою інших осіб, у способи, передбачені законом) може вимагати здійснення батьками їх обов'язку щодо виховання. Таким чином, виховання дитини відносно усіх третіх осіб є правом батьків, а відносно самої дитини - їх обов'язком. Зрозуміло, що за таких обставин батьки не можуть за власним бажанням вирішувати питання щодо здійснення або нездійснення свого права на виховання або відмовлятися від нього, оскільки відмова від права на виховання є одночасно порушенням їхнього обов'язку щодо дитини.
5. Права учасників сімейних відносин можуть бути припинені або обмежені строком. Підстави такого припинення або обмеження можуть встановлюватися законом або договором сторін. Наприклад, один з подружжя, який є непрацездатним, за наявності усіх необхідних підстав набуває права на утримання, яке зобов'язаний йому надати другий з подружжя. Разом із тим вказане право може бути припинене у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Рішенням суду одного з подружжя може бути позбавлено права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час, непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникло в результаті умисного злочину та в інших випадках, передбачених законом (ст. 83 СК України).
Крім того, учасники сімейних правовідносин можуть припинити свої права за власною волею. В першу чергу це стосується тих прав, які мають майновий характер. Наприклад, за шлюбним договором та чи інша річ, що належить на праві власності одному з подружжя (за виключеннями, встановленими ч. 5 ст. 93 СК), може передаватися у власність другого з подружжя. Таким чином, майнове право одного з подружжя припиняється, натомість виникає право власності у другого з подружжя. Учасники сімейних відносин можуть також змінити обсяг належних їм суб'єктивних сімейних прав. Так, за шлюбним договором батьки одного з подружжя можуть набувати права користуватися майном, що належить на праві власності другому з подружжя (ст. 98 СК України). В цьому випадку право користування річчю того з подружжя, хто є її власником, дещо звужується, однак це не означає порушення права власності. Мова йде про один із способів здійснення власником своїх прав щодо майна.
6. Треба підкреслити, що припинення сімейного права дітей або недієздатних учасників сімейних відносин має певні обмеження. Так, згідно з законом батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини, що пов'язані з відмовою від майнових прав дитини (ч. 2 ст. 177 СК України). Відповідно до ч. 1 ст. 190 СК той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). У зв'язку з тим, що внаслідок укладення такого договору у дитини припиняється право на аліменти, це можливо лише з дозволу органу опіки та піклування.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 14. Здійснення сімейних прав"
  1. § 3. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
    Виходячи з того, що сфера господарювання не є однорідною у складаються різноманітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Оскільки така діяльність неможлива без вступу її суб'єктів у взаємодію, в господарські відносини, господарсько - правова концепція визначає їх у власному (спеціальному) відносно економіки розумінні, а саме: господарськими є відносинами як між господарюючими
  2. 2.2. Загальна характеристика прав дітей та батьків.
    Норми, присв'ячені правам неповнолітніх дітей, є новими для українського законодавства. У 1990 р. Україна стала учасницею Конвенції ООН "Про права дитини", у зв'язку з чим вона прийняла на себе зобов'язання привести діюче сімейне законодавство у відповідність з вимогами зазначеної Конвенції Дитиною визнається особа, що не досягла віку вісімнадцяти років (повноліття). Дане визначення відповідає
  3. Стаття 122. Відкриття провадження у справі
    Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом. 2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судо-чинства; 2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою
  4. Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
    1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. 2.3 метою з'ясування обставин справи суд може
  5. Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
    99.1. Грошові зобов'язання фізичної особи у разі її смерті або оголошення судом померлою виконуються її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття. Претензії спадкоємцям пред'являються органами державної податкової служби в порядку, встановленому цивільним законодавством України для
  6. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.1 сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів
  7. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  8. Стаття 265. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
    265.1. Платники податку Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником
  9. § 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
    Відповідно до закону авторові належать особисті немайнові і майнові права, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням будь-якого твору науки, літератури чи мистецтва. Для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторського права, який вміщується
  10. § 4. Особливості деяких різновидів права спільної власності
    Правове регулювання спільної власності (часткової і сумісної) може мати особливості, зумовлені призначенням того чи іншого об'єкта, складом або характером зв'язків учасників спільної власності. В умовах становленая правової системи України більш-менш врегульованими виявилися відносини лише спільної часткової власності, за ви- ' Жилинкова И. В. Указ. соч. - С. 235. нятком спільної сумісної