| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків |
||
|
1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладеш на іншу особу. 2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун. 3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. 4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. В коментованій статті визначається загальний порядок виконання учасниками сімейних відносин своїх обов'язків. Суб'єктивний сімейний обов'язок - це вид і міра належної поведінки особи як учасника сімейних правовідносин, тобто сфера належного. Сімейні обов'язки тісно пов'язані із сімейними правами, оскільки наявність певного обов'язку у одного з учасників таких відносин свідчить про наявність відповідного права у іншої сторони. Так, якщо батьки мають обов'язок по утриманню дитини, то дитина має відповідне право на отримання від батьків аліментів та навпаки. Однак в деяких випадках зв'язок сімейних прав та обов'язків є більш складним. Так, виховання дитини є одночасно правом та обов'язком батьків. Це пояснюється тим, що за участю батьків виникають дві самостійні лінії відносин. Так, по відношенню до дитини батьки мають обов'язок щодо її виховання, а сама дитина, відповідно, має право вимагати належного виховання. Інша лінія відносин виникає між батьками та усіма іншими особами. В таких відносинах мати/батько виступають як управнена особа, тобто особа, яка має право на виховання своєї дитини, а будь-хто інший зобов'язаний не перешкоджати батькам виховувати дитину. 2. Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Цей поділ обов'язків має принципово важливе практичне значення. За певних обставин учасник сімейних правовідносин може втрачати особисті суб'єктивні обов'язки, зберігаючи при цьому обов'язки майнові (дивись п. 8 коментаря до цієї статті). 3. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: а) шляхом здійснення активних дій; б) шляхом утримання від здійснення активних дій. В більшості випадків сімейні обов'язки здійснюються за допомогою активної поведінки зобов'язаної особи. Так, батьки зобов'язані виховувати та утримувати свою дитину; один із подружжя за певних умов зобов'язаний надати утримання другому з подружжя; патронатний вихователь зобов'язаний забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням та створити їй умови для навчання та розвитку. Однак, в деяких випадках виконання сімейних обов'язків, навпаки, полягає в утриманні від активних дій. Наприклад, опікун не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами; той з батьків, із яким проживає дитина, не вправі чинити перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини тощо. Таким чином саме нездійснення активних дій у цих випадках буде означати правомірну поведінку особи і, як наслідок, здійснення нею свого сімейного обов'язку. 4. Учасники сімейних правовідносин здійснюють свої обов'язки особисто. Згідно із ч. 1 коментованої статті сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (дивись л. 2 коментаря до ст. 14 СК України). Неможливо уявити ситуацію, коли б мати або батько переклали свій обов'язок щодо виховання та утримання дитини на іншу особу, і навпаки - дитина передала іншій особі свій обов'язок щодо утримання батьків. Такі ж правила діють і щодо інших учасників сімейних правовідносин. За цих обставин до сімейних правовідносин не застосовується цивільно-правова конструкція переведення боргу. Навіть коли майновий обов'язок недієздатної особи виконує її опікун (абз. 2 ч. 2 коментованої статті), мова не йде про заміну зобов'язаної особи іншою. Опікун не перебирає на себе майнового обов'язку підопічного учасника сімейних правовідносин. Він лише здійснює за рахунок підопічного ті дії, які той мав би виконати самостійно, якби він був дієздатною особою. 5. В житті може виникнути ситуація, коли особа не виконує своїх сімейних обов'язків. В СК України вперше проводиться поділ підстав невиконання особою своїх сімейних обов'язків в залежності від суб'єктивного фактора. На цій підставі розрізняються: а) ухилення особи від виконання свого сімейного обов'язку при наявності можливості його виконання; б) невиконання такого обов'язку в силу певних поважних причин - визнання особи недієздатною, психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини. В першому випадку мова йде про винну поведінку учасника сімейних відносин, коли особа ухиляється від виконання свого обов'язку, маючи усі можливості для такого виконання і розуміючи наслідки своєї протиправної поведінки. У другому випадку про вину зобов'язаної особи мова не йде, оскільки невиконання нею свого обов'язку має інші причини і не залежить від самої особи. Ці моменти мають принципове значення в процесі регулювання сімейних відносин. Наприклад, в п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України вказано, що підставою позбавлення особи батьківських прав є ухилення матері або батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В цьому випадку мова йде про винну поведінку матері або батька, які саме ухиляються від виховання дитини, хоча мають на це можливість. Однак ситуація може розгортатися і іншим чином. Наприклад, той батьків, хто проживає окремо від дитини, хоче виховувати дитину та спілкуватися з нею, однак він не може виконати свій обов'язок, оскільки другий з батьків створює перешкоди для спілкування з дитиною. За таких обставин не можна казати про ухилення матері/батька від виховання дитини. Невиконання батьківського обов'язку з виховання дитини має іншу природу. В силу прямого припису закону ця особа не вважатиметься такою, що ухиляється від виконання свого сімейного обов'язку (ч. 3 коментованої статті). Закон враховує це і передбачає для таких обставин абсолютно інші наслідки. Так, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, то другий з батьків може звертатися до органів опіки та піклування або суду з позовом про усунення цих перешкод. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним (ст. 158, ч. 4 ст. 159 СК України). 6. Для виконання особою своїх сімейних обов'язків необхідна наявність у неї певного обсягу дієздатності, тобто здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ч. 1 ст. 30 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 15 СК якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Це правило стосується таких учасників сімейних відносин, як батьки, усиновлювачі, опікуни, патронатні вихователі тощо. У разі визнання такої особи недієздатною, вона не може виконувати своїх обов'язків немайнового характеру - виховувати дитину, представляти та захищати її права та інтереси, звертатися до відповідних органів з заявою тощо. Схожі наслідки виникають і в тому разі, коли особа не визнана в судовому порядку недієздатною, але в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або з іншої поважної причини не може виконувати свого сімейного обов'язку (ч. 3 коментованої статті). Хоча обов'язок особистого немайнового характеру цієї особи не припиняється, як в попередньому випадку, вона не визнається такою, що ухиляється від виконання свого обов'язку. Таким чином ця особа звільняється від застосування до неї негативних правових наслідків майнового характеру. 7. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не тягнути відповідних санкцій, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Це пояснюється тим, що на відміну від особистих, майнові обов'язки членів сім'ї можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших осіб. Тому закон (абз. 2 ч. 2 ст. 15 СК України) передбачає, що майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун. Якщо мати дитини визнана судом недієздатною, її обов'язок щодо утримання дитини не припиняється, однак його виконання за рахунок матері буде здійснювати опікун. За таких обставин опікун фактично виконує дії самої підопічної зобов'язаної особи. 8. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків. Згідно із ч. 4 ст. 15 СК України такі наслідки можуть визначатися: а) нормами закону; б) договором сторін. Так, СК України визначає цілу низку правових наслідків, що виникають у разі порушення учасниками сімейних правовідносин норм закону. Наприклад, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів дитина може бути передана комусь із них (ч. 3 ст. 161 СК України). При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК України). В СК України вперше передбачена можливість стягнення неустойки за невиконання сімейного обов'язку. Так, згідно із ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку окрім закону можуть визначатися за договором сторін. Подружжя зокрема може встановити у шлюбному договорі, що у разі невиконання його умов винна сторона буде зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані збитки, сплатити неустойку, передати певне майно тощо. Однак визначення наслідків порушення сімейних обов'язків в договорі має певні межі. Наприклад, сторони не можуть встановлювати в договорі умову, згідно з якою у разі порушення батьком свого аліментного обов'язку щодо дитини він буде позбавлений права на спілкування з дитиною. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: а) особистий характер, коли негативний вплив здійснюється на особисту сферу зобов'язаної особи; б) майновий характер, коли такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи. Так, батьки, які ухиляються від виконання свого обов'язку з виховання дитини можуть бути позбавлені батьківських прав. Правовими наслідками позбавлення батьківських прав особистого характеру є те, що особа: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ст. 166 СК України). Правовими наслідками позбавлення батьківських прав майнового характеру є те, що особа: 1) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 2) не може одержати в майбутньому майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків" |
||
|
||