Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 13. Міжнародні договори України


1. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
1. ч. 1 ст. 9 Конституції України визначений загальний принцип дії міжнародних договорів на території України: чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Вказане правило повторюється в СК України стосовно міжнародних договорів, що регулюють відносини в сімейній сфері. Треба відзначити, що ця норма є принципово новою для сімейного законодавства. В КЗпШС України аналогічної норми не існувало, що не сприяло відповідності норм сімейного законодавства міжнародним стандартам.
Залежно від характеру їх юридичного змісту, міжнародні договори поділяються на правоутворюючі, які містять загальні норми міжнародної поведінки та неправоутворюючі (договори-правочини). Міжнародні договори, що складають частину національного сімейного законодавства України - це виключно договори першого виду, тобто ті, в яких закріплюються відповідні загальні норми. Правила щодо визначення та порядку прийняття міжнародних договорів встановлюються Законом України № 1906-1V «Про міжнародні договори України»1 від 29.06.2004 р. Зокрема від імені України укладаються міжнародні договори, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.
2. До національного законодавства України можуть входити лише ті договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із ч. ст. 8 Закону «Про міжнародні договори» згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору або приєднання до договору. Міжнародні договори, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина підлягають ратифікації (п. «б» ч. 2 ст. 9 Закону). Таким чином ратифікація - це одна з форм надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору (ч. 1 ст. 9 Закону).
Міжнародні договори в сфері сімейних відносин належать до договорів, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. У зв'язку з цим частиною національного сімейного законодавства України можуть стати лише ті міжнародні договори, що ратифіковані у встановленому законом порядку. Наприклад, Конвенцію про права дитини ратифіковано Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.91 р, Європейську конвенцію про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.) ратифіковано Законом України № 69-У від 03.08.2006 р., Конвенцію про контакт з дітьми (Страсбург, 15 травня 2003 р. ЕТ8№ 19) ратифіковано Законом України № 166-У від 20.09.2006 р..
Однак Україна ратифікувала не усі міжнародні договори, які закріплюють права, свободи та обов'язки особи в сімейній сфері. Наприклад, це стосується Європейської конвенції про усиновлення дітей (ЕТ8 № 58) Страсбург, 24 квітня 1967 р.). Деякі норми цієї Конвенції не відповідають принциповим положенням внутрішнього законодавства України. Зокрема в Україні заборонена посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення (ст. 216 СК України), у той час як Конвенція допускає можливість існування державних або приватних закладів, куди можуть звернутись за допомогою чи порадою ті, хто бажає усиновити дитину або віддати дитину на усиновлення (ст. 18). Не ратифікована Україною і Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (Люксембург, 20 травня 1980 р.).
3. В ч. 2 коментованої статті закріплюється пріоритет міжнародних договорів по відношенню до національних законів України. Так, якщо в міжнародному договорі України містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Таким чином, якщо в сімейному законодавстві України містяться норми, що не відповідають нормам міжнародного договору, вони не можуть застосовуватися. Як фізичні, так і юридичні особи мають керуватися в такому випадку нормами відповідного міжнародного договору.
Принцип пріоритету міжнародних договорів в сімейній сфері має важливе значення. Наприклад, свого часу ціла низка норм КпШС України не відповідала вимогам Конвенції про права дитини. Зокрема, в ч. 1 ст. 12 Конвенції було визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що торкаються дитини. Таким чином Конвенція не встановлювала вікових обмежень щодо можливості дитини сформулювати власні погляди. Натомість в ст. ст. 69, 104, 116 КпШС України закріплювалися правила, що до уваги береться думка дитини лише після досягнення нею 10 років. Хоча Конвенція про права дитини набула чинності для України 27 вересня 1991 р., до набрання чинності новим СК України 1.01.2004 р. суди не брали до уваги думку дитини, яка не досягла 10 років. Якби така ситуація виникла сьогодні, то суди мали б застосовувати норму, що закріплена в міжнародній Конвенції.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 13. Міжнародні договори України"
  1. § 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
    Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у поєднанні з поняттям їх дієздатності, утворює єдину категорію - цивільну правосуб'єктність зазначених суб'єктів. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад - це соціально-правова можливість бути суб'єктом цивільних правовідносин. Основні засади участі держави та
  2. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    Відносинам оренди державного (комунального) майна присвячений, окрім загальних положень ЦК та ГК, спеціальний акт законодавства - Закон "Про оренду державного та комунального майна", а також численні підзаконні нормативні акти. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 було затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, а
  3. § 4. Договір найму (оренди) земельної ділянки
    Договору найму земельної ділянки присвячена всього одна стаття > ЦК ст. 792, ч. 2 якої прямо відсилає до окремого закону, який регулює зазначені відносини. Такими є Земельний кодекс (ЗК) України (гл. 15) та спеціальний акт - Закон "Про оренду землі"; у ГК оренду земельних ділянок регулює ст 290. Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси
  4. § 1. Господарська діяльність: поняття та види
    Поняття «господарської діяльності» є визначальним для подальшого розуміння і засвоєння форм та методів державного регулювання виробництва суспільно - необхідних матеріальних благ, яке є результатом діяльності людини і одночасно засобом забезпечення її життєдіяльності та суспільних потреб. На початку розвитку людства воно відбувалося шляхом ведення натурального господарства. При такому способі
  5. § 5. Поняття і система господарського законодавства
    Господарське законодавство - це система нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва такою діяльністю органами державної влади або місцевого самоврядування. Розглянувши це питання насамперед зазначимо, що нормативне регулювання господарських відносин ґрунтується на встановлених Конституцією України основних засадах
  6. § 4. Поняття і види господарських товариств
    Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
  7. Стаття 1. Визначення основних термінів і понять
    У цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні: 1) валютні цінності: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають
  8. Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
    1. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. 21
  9. Стаття 410. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб
    Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. 2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та
  10. Стаття 413. Позови до іноземних держав та міжнародних організацій. Дипломатичний імунітет
    Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на манно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законом України. 2. Акредитовані в Україні дипломатичні
© 2014-2022  yport.inf.ua