Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 241. Рішення суду

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права не-повнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від пов-новажень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Суд розглядає питання про звільнення опікуна або піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна або піклувальника.
3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієз-датною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду па підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.
5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006 р. N 3551-IV)
279
1. Стаття, що коментується, регулює деякі особливості рішень про обмеження цивільної дієздатності чи про визнання фізичної особи недієздатною та скасування цих рішень. Рішення суду по зазначених категоріях цивільних справ (у тому числі про обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) повинно містити також вказівку суду про встановлення над фізичною особою відповідно піклування або опіки та про призначення за поданням органу опіки та піклування їй піклувальника чи опікуна. З моменту набрання законної сили рішенням суду цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою (ст, 36 ЦК) або особа визнається недієздатною (ст. 40 ЦК).
2. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність (ст. 38 ЦК), Таку процесуальну дію суд своїм рішенням здійснює і у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо. Заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи може подати до суду сама фізична особа, її піклувальник, члени її сім'ї або орган опіки і піклування.
3. У разі видужання фізичної особи або значного поліпшення її психічного стану, якщо у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд своїм рішенням скасовує рішення про визнання фізичної особи недієздатною та поновлює її цивільну дієздатність на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи. Таким чином, висновок даної експертизи для визнання особи недієздатною є факультативним, а для скасування рішення про це та поновлення цивільної дієздатності -обов'язковим. Заявниками у справі про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи можуть бути опікун цієї особи або орган опіки і піклування.
4. Рішення суду про скасування рішення щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та її поновлення і рішен ня про скасування рішення суду про визнання фізичної особи не дієздатною та поновлення її цивільної дієздатності надсилаються після набрання ними законної сили відповідному органу опіки і піклування та є підставою для зняття опіки чи піклування, що були встановлені над фізичною особою первісними рішеннями.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 241. Рішення суду"
  1. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    статті були скасовані, а замість них введено ряд норм, що закріпляли право безстрокового користування земельними ділянками для зведення на них будівель на праві власності житлово-будівельного кооперативу. Застава майна не могла не бути обмеженою в зв'язку із звуженням кола об'єктів приватних прав. Тому іпотека не передбачалася. Існував також ряд обмежень щодо предмета застави (ст. 87). Поза
  2. § 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
    рішенням органу опіки та піклування неповнолітній особі (ст. 35 ЦК). Шлюбний вік встановлений для чоловіків - 18 і жінок - 17 років (ст. 22 СК). Стаття 23 СК допускає також за виняткових обставин можливість реєстрації шлюбу особами до досягнення ними 14 років. На зниження шлюбного віку згода батьків чи інших законних представників не потрібна, але їхня думка при цьому враховується. Реєстрація
  3. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу, а також визначаючи засади голосування в них учасників товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Закон не містить виключень з цього права. Це означає, що учасник товариства має право оскаржити будь-яке рішення, навіть
  4. § 6. Виникнення та припинення юридичних осіб
    рішення зборів засновників тощо. Слід зазначити, що законодавчими актами не встановлені будь- які спеціальні вимоги щодо форми та змісту рішення про створення юридичної особи, проте за загальноприйнятими вимогами таке рішення має бути оформлене розпорядженням суб'єкта публічного права, актом управління, виданим власником майна (уповноваженим ним органом) відповідно до його компетенції,
  5. § 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
    рішенням - інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати облігації місцевої позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах. Органи місцевого самоврядування можуть у межах, визначених законодавством, створювати комунальні банки та інші фінансово-
  6. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    рішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб (ст. 12 ГПК). Третейськими судами тут можуть бути як спеціально створені для розгляду одного спору органи, так і постійно діючі спеціальні арбітражі (Міжнародний комерційний
  7. § 7. Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному порядку
    рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Якщо особи приватного права набувають цивільних прав та обов'язків за принципом "Дозволено те, що не заборонено законом", то особи публічною
  8. § 10. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
    статтею строк - цс певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін - пе певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія або подія, яка має юридичне значення. Порівнюючи наведені визначення, можна помітити, що термін може існувати як окрема категорія цивільного права, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, як його
  9. § 6. Недійсність правочинів
    статті ЦК вказують на такий момент. Так, ст. 210 ЦК передбачає, що правочин, який піддягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст. 212 ЦК правочини, укладені з відкладальною або скасувальною умовою, набувають чинності з моменту настання відповідної умови. Момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на
  10. § 7. Правові наслідки недійсності правочнну
    241