|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
|
|
1. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
2. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
3. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
1. Оскільки здійснення опіки або піклування передбачає наявність певних знань та вмінь, необхідних для здійснення виховання, опікун або піклувальник має бути освіченою особою. Ефективність опіки не в останню чергу залежить і від того, наскільки дружні склалися відносини між опікуном та підопічним, наскільки опікун або піклувальник психологічно сумісні. Тому дуже важливим при встановлені опіки або піклування над дитиною є врахування висловленої дитиною думки відносно призначення конкретного опікуна або піклувальника. На відміну від положень ч. 4 ст. 63 ЦК, в якій закріплено норму без імперативного припису, а саме зазначено, що при призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. У ч. 1 ст. 244 СК встановлено імперативну норму згідно з якою опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.
Отже, опікуном, піклувальником дитини може бути призначена повнолітня дієздатна особа лише за умови надання дитиною згоди, звичайно у тому випадку, коли дитина може висловлювати таку згоду. Мова іде звичайно про те, що така згода вимагається лише у тому випадку, якщо дитина досягла віку, в якому вона може усвідомлювати все що відбувається і висловлювати свою позицію відносно процесів (процес встановлення опіки), які відбуваються навколо.
2. У ч. 2 ст. 244 СК йдеться про те, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, оскільки опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа, яка особисто спроможна виконувати обов'язки опікуна або піклувальника. А отже здійснення опіки або піклування передбачає наявність певних знань та вмінь, особливо коли мова іде про дитину, оскільки опіка або піклування над дитиною передбачає, ще й процес виховання, тому залучаються до опіки або піклування як правило особи, які мають власних дітей, або мають досвід виховної роботи. Оскільки знання, які особа отримує в наслідок власного життєвого досвіду або під час навчання, практичної діяльності значно покращать відносини між опікуном, піклувальником та підопічним.
Особи, які виявили бажання бути опікунами, піклувальниками, можуть за наявності бажання пройти курс підготовки з проблем виховання дітей. У тому випадку, коли потенційний опікун або піклувальник не має власного досвіду виховання дітей - він в обов'язковому порядку проходить курс навчання в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866).
3. Оскільки інститут опіки та піклування пов'язаний з виховним процесом особи, яка знаходиться під опікою або піклуванням цілком, зрозуміло, що законодавець встановлює певні вимоги до особи опікуна або піклувальника. У ч. 3 ст. 244 СК встановлено заборону бути опікуном (піклувальником) для осіб, яким заборонено бути усиновлювачами (ст. 212 Сімейного кодексу України). Не можуть бути опікунами, піклувальниками особи, які не досягли 18 років (Правила опіки та піклування, п. 3.2).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини" |
- § 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
особами, тобто тими, хто досяг 18 років (ст. 34 ЦК). Вкл киши піковий ценз може бути зниженим у двох випадках: а) рсчстрація шлюбу особою, що не досягла 18 років (ч. 2 ст. 34 ІДК); б) надання повної цивільної дієздатності за рішенням органу опіки та піклування неповнолітній особі (ст. 35 ЦК). Шлюбний вік встановлений для чоловіків - 18 і жінок - 17 років (ст. 22 СК). Стаття 23 СК допускає
- 8.1. Правочини з дефектами суб'єктного складу
особа, яка не досягла 14 років; 2) щоб правочин виходив за межі дрібного побутового; 3) щоб було відсутнє схвалення дій малолітнього з боку осіб, вказаних у ч. 1 ст. 221 ЦК. Наслідки визнання договору, вчиненого малолітнім, недійсним відрізняються залежно від того, хто є його контрагентом, - особа з повною дієздатністю, особа частково дієздатна чи особа недієздатна. Якщо правочин з
- § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань шляхом застосування засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Перевищенням меж необхідної оборони, в свою чергу, згідно з ч. З ст. 36 Кримінального кодексу (КК) України є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не
- Стаття 39. Законні представники
стаття містить правила про так зване законне представництво або, точніше, про представництво по справах не повнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсут ніх та ін. 2. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), згідно зі ст. 31 ЦК України наділена частковою дієздатністю. Цивільне процесуальне законодавство не визнає їх дієздатними. Що стосується
- Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників
статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи. 6. Фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання. 1. Коментована стаття визначає коло документів, що посвідчують повноваження представників, у залежності від виду представництва. При законному представництві повноваження представника підтверджуються у
- Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
статті. 99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи
- Стаття 169. Перерахунок податку та податкові соціальні пільги
статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: 169.1.1. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для
- § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива
- § 2. Дієздатність громадян
статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
- Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не
|