|
1. Особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.
1. Аліментні зобов'язання інших осіб по утриманню дитини, що виховувалася в їх сім'ї вперше отримали нормативне закріплення у ст. 95 КпШС, яка фіксувала обов'язок осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Таке законодавче формулювання мало ряд неточностей та викликало суттєві заперечення. Ряд пострадянських держав після прийняття власних сімейних кодексів відмовилися від віднесення до аліментнозобов'язаних осіб так званого "фактичного вихователя", закріпивши лише зворотній обов'язок особи піклуватися про своїх вихователів. В СК України обов'язок особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, надавати їй матеріальну допомогу був збережений, проте на відміну від аліментного обов'язку мачухи та вітчима, встановленого ст. 268 СК України, не отримав належної конкретизації у змісті коментованої статті.
Перше, що звертає на себе увагу це відсутність будь-яких строків, протягом яких дитина має проживати у сім'ї "фактичного вихователя" для виникнення в останнього обов'язку по її утриманню згідно ст. 269 СК України. Для вирішення даного питання за аналогією можна застосовувати правило ст. 271 СК України, що містить зворотній обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття. Передбачений даною статтею обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю виникає за умови спільного проживання не менше ніж п'ять років. Подібний п'ятирічний строк можна застосовувати як підставу для виникнення зобов'язання осіб, у сім'ї яких виховувалася дитина по її утриманню.
Ще одним недоліком даної норми є відсутність положень, що вказують на підстави припинення такого обов'язку в осіб, сім'ї яких виховувалася особа. Зміст ст. 269 свідчить, що обов'язок інших осіб утримувати дитину спливає лише до моменту досягнення останньою повнолітня. Вказівка на "дитину" у назві та тексті статті дає підстави для висновку, що у випадку досягнення повноліття вихованець перестає бути дитиною в юридичному значенні цього терміну, а отже, припиняється обов'язок особи, в сім'ї якої вона виховувалася. Факт непрацездатності повнолітнього вихованця не може бути за змістом ст. 269 підставою для виникнення аліментного обов'язку фактичного вихователя. При цьому, слід підкреслити, що обов'язок одного "фактичного вихователя" припиняється у разі прийняття дитини на виховання в іншу сім'ю.
Аліментний обов'язок фактичного вихователя виникає за умови:
1) виховання дитини у його сім'ї;
2) відсутності в особи батьків, тобто аліментнозобов'язаних осіб першої черги;
3) відсутності в особи баби, діда, повнолітніх братів і сестер - аліментнозобов'язаних осіб другої черги;
4) здатності вихователя надавати матеріальну допомогу такій дитині.
Особливістю даної норми є виникнення обов'язку особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, по наданні їй матеріальної допомоги, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер. Таким чином, аліментний обов'язок фактичного вихователя є обов'язком третьої черги, що виникає у разі відсутності зобов'язальних осіб інших черг. При цьому, якщо попередні статті вказували як підставу для виникнення зобов'язань не лише відсутність осіб, що належать до попередніх черг зобов'язальних суб'єктів (батьків, дітей, діда, баби тощо), а і не можливість з поважних причин надання матеріальної допомоги, то положення ст. 269 зазначає лише на одну підставу - відсутність батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер.
Тому, якщо дитина має лише батька, який визнаний недієздатним, або лише бабу, яка не має можливості утримувати внука, обов'язок по утриманню дитини у "фактичного вихователя" не виникає, в тому числі у випадку наявності у нього спроможності надавати дитині матеріальну допомогу. Такий підхід законодавця видається принаймні нелогічним з огляду на формулювання змісту попередніх статей Глави 22 СК України.
|
- 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
При вступі до шлюбу закон (ст.19 КпШС України) надає подружжю право залишати кожному з них дошлюбне прізвище. За їх взаємною згодою, вони мають право вибирати спільне прізвище, яке повинно бути прізвищем одного з них. Вибір іншого прізвища законодавцем не допускається. Кожний з подружжя не має будь-яких переваг у виборі спільного прізвища, питання про вибір прізвища вирішується ними спільно. В
- Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.1 сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів
- Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
- Стаття 176. Забезпечення виконання податкових зобов'язань.
176.1. Платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі, якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми
- § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав. Крім того, ст. 52 Конституції України проголошує рівність прав усіх
- Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки,-
- Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні,- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на
- Стаття 401. Поняття військового злочину
1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. 2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил
- Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України
1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. 2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: - зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу
- Стаття 3. Сім'я
1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. 2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловіку зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх
|