Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів


1. Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи по- свідчуеться підприємством, установою, організацією, громадянином-підпри- ємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут -
караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Використання завідомо підробленого документа -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або- обмеженням волі на строк до двох років.
1. Об'єкт цього злочину за своїм змістом аналогічний об'єктові злочину, передбаченого ст. 357. Відсутність в обігу підроблених документів, штампів і печаток виступає передумовою інформаційного забезпечення правомірної управлінської діяльності.
2. Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший документ (у т. ч. електронний), який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.
Про поняття документ, печатка, штамп, офіційні документи, штампи, печатки див. коментар до ст. 357, а також до ст. 366.
Посвідчення - це документ, який містить відомості про володільця і офіційно посвідчує його особу та (або) правовий статус. Необхідними реквізитами посвідчення, як правило, є фотографія, підпис керівника відповідної установи, підприємства чи організації, який скріплюється їхньою печаткою, а також особистий підпис володільця документа (посвідчення: особи моряка, інваліда, водія, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, пенсійне, судді або працівника правоохоронного органу, біженця, ветерана війни, батька або дитини з багатодітної сім'ї тощо).
Іншими документами можуть визнаватися, зокрема, атестат про повну загальну середню освіту, диплом про закінчення вищого навчального закладу, трудова книжка, рішення суду, виконавчий лист, листок тимчасової непрацездатності, свідоцтво про шлюб або розірвання шлюбу, ліцензія, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про придбання майна на аукціоні, атестат доцента або професора, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом, талон про проходження державного технічного огляду, дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства тощо.
Така характеристика предмета коментованого складу злочину, як надання прав або звільнення від обов'язків означає, що з точки зору кваліфікації за ст. 358 документами визнаються письмові акти, тобто предмети, на яких певна інформація зафіксована за допомогою письмових знаків. При цьому не має значення, якою мовою виконано документ, з якого матеріалу він виготовлений, а також спосіб виконання письмових знаків (від руки, друкарська машинка, комп'ютер, типографський спосіб тощо). Предметом злочину є ті письмові документи, які посвідчують наявність юридично значимих фактів і мають своїм джерелом походження підприємство, установу, організацію незалежно від форми власності, громадянина-підприємця, аудитора або іншу особу, яка у зв'язку зі своєю професійною або службовою діяльністю має право видавати чи посвідчувати відповідні документи (наприклад, адвокат, лікар, який займається медичною практикою, ветлікар, який займається ветеринарною практикою).
Підроблення документів, які мають своїм джерелом походження фізичну особу, яка не уповноважена видавати чи посвідчувати документи, що надають права або звільняють від обов'язків, а також неіснуючу насправді юридичну особу, складу цього злочину не утворює. Залежно від спрямованості умислу винного підроблення вказаних документів (листів, розписок тощо) за наявності підстав може кваліфікуватися як готування до вчинення відповідного злочину, наприклад до шахрайства за обтяжуючих обставин.
Разом з тим предметом розглядуваного злочину повинні визнаватись документи, видані (посвідчені) уповноваженим органом чи особою іноземної держави, а так само копії документів, які надають права або звільняють від обов'язків, якщо за допомогою таких копій можна вчинити юридично значущі дії.
Бланк - це аркуш паперу з відбитком на ньому штампа або інший документ з частково надрукованим друкарським або іншим способом текстом, який для остаточного складання документа потребує подальшого заповнення відповідних реквізитів (наприклад, існують бланки паспортів, трудових книжок, документів про освіту та вчені звання, нотаріальних документів, складських документів на зерно, свідоцтв про атестацію дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладів).
Підроблення документів, передбачене ст. 358, за об'єктом і предметом посягання слід відмежовувати від підроблення документів, визначених законом предметом інших злочинів. Йдеться, зокрема, про злочини, предметом яких виступають: виборчі документи і документи референдуму (ст. 158), державні цінні папери, білети державної лотереї (ст. 199), документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків (ст. 200), знаки поштової оплати і проїзні квитки (ст. 215), марки акцизного збору або контрольні марки для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм, голографічні захисні елементи (ст. 216), недержавні цінні папери (ст. 224), документи, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318).
Предметом злочину не визнаються документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов'язків (наприклад, різноманітні заявки, запити, характеристики, супроводжувальні листи, вкладиші до посвідчень, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій).
3. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:
1) підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою;
2) збут підробленого документа;
3) виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку;
4) збут таких штампів, печаток, бланків (ч. 1 ст. 358);
5) використання завідомо підробленого документа (ч. З ст. 358).
Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографії, проставлення на документі відбитка підробленої печатки тощо). Підроблення документа становлять, наприклад, дії особи, яка, скориставшись бланком підприємства або організації, на якому є підпис уповноваженої особи, заповнює його відповідним текстом.
Якщо особа підроблює відбиток штампу або печатки, її дії слід вважати підробленням документа, оскільки вказаний відбиток є необхідним реквізитом документа.
Під збутом підроблених документів, штампів, печаток, бланків слід розуміти будь-яке оплатне чи безоплатне відчуження цих предметів та запускання їх в обіг, здійснюване особою, яка усвідомлює їх характер (продаж, обмін, дарування, передача в рахунок погашення боргу тощо). Придбання підробленого документа з метою його використання є готуванням до використання завідомо підробленого документа. Згідно з ч. 2 ст. 14 така поведінка не є злочинною, однак за наявності до цього підстав вчинене може розцінюватись як підбурювання до злочину, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 358.
Виготовлення підроблених штампів, бланків або печаток означає повне виготовлення сфальсифікованих форм і бланків, а також внесення змін у справжні штампи, печатки або бланки, що спотворює їх належний зміст. Способом такого виготовлення може бути вирізання на гумі, лінолеумі, шкірі, дереві або гравіювання на м'яких металах.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 358, вважається закінченим з моменту вчинення однієї з чотирьох дій, які альтернативно становлять його об'єктивну сторону.
Використання завідомо підробленого документа, виокремлене в самостійний склад злочину (ч. З ст. 358), може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред'явлення документа; 2) подання документа. Із тексту кримінального закону випливає, що використання може стосуватись не лише тих документів, які надають права або звільняють від обов'язків.
При пред'явленні документа суб'єкт, видаючи підробку за справжній документ, знайомить з його змістом інших осіб. При цьому підроблений документ залишається
у володінні винного (наприклад, пред'явлення підробленого посвідчення водія працівникові міліції), і в разі невикриття підробки вона може бути використана винним знову.
Подання документа також передбачає, що певне коло осіб ознайомлюється із змістом підробленого документа. Але підробка не залишається у винного, а передається уповноваженим особам для посвідчення тих чи інших фактів (наприклад, особа подає на підприємство підроблений документ про закінчення вищого закладу освіти для того, щоб зайняти певну посаду; особа, вступаючи до вищого навчального закладу, подає підроблений атестат про середню освіту).
За ч. З ст. 358 мають кваліфікуватися дії службової особи, яка використовує підроблений нею документ (адже ст. 366 не передбачає відповідальності за використання особою підроблених документів), а також дії особи, яка використовує завідомо підроблені документи, підроблення яких тягне відповідальність за спеціальними щодо ч. 1 ст. 358 нормами КК.
Кримінально каране використання завідомо підробленого документа відсутнє, якщо ознайомлення з його змістом відбувається всупереч волі володільця такого документа (наприклад, при затриманні особи працівники міліції вилучають у неї підроблений паспорт і вивчають його).
Використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коли документ пред'явлено або подано винним незалежно від того, чи вдалося йому досягти поставленої мети. Незаконне придбання права або звільнення від обов'язку внаслідок використання підробленого документа знаходиться поза межами коментованого складу злочину. Наступне безперервне або періодичне користування тими чи іншими правами на підставі раніше поданого або пред'явленого документа не перетворює злочин, передбачений ч. З ст. 358, у триваючий або продовжуваний. Обманне заподіяння внаслідок використання підробленого документа значної майнової шкоди за відсутності ознак шахрайства потребує додаткової кваліфікації за ст. 192.
Використання штампів і печаток, які не можна ні пред'явити, ні подати, означає проставлення за їх допомогою відбитків на документах, тобто підроблення останніх, і охоплюється ч. 1 ст. 358.
Неправомірне використання справжнього документа, який належить іншій особі (наприклад, чужого паспорта або посвідчення), хоч і містить елементи обману, але за
ч. З ст. 358 кримінальної відповідальності не тягне. Справжній документ, на якому відсутні сліди будь-якої підробки, є антиподом підробленого документа, про використання якого йдеться у ч. З ст. 358. Відсутній даний склад злочину і у разі, коли особа: а) демонструє предмет, який лише із зовнішнього боку нагадує документ, але насправді таким не є (наприклад, пред'явлення обкладинки посвідчення замість посвідчення);
б) обманним шляхом, використовуючи справжній документ, видає його за інший (наприклад, під виглядом посвідчення працівника міліції демонструє читацький квиток);
в) неправильно тлумачить зміст справжнього документа, що характеризується невизначеністю або неповнотою.
Дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. З ст. 358, оскільки за таких обставин має місце реальна сукупність злочинів, утворена діяннями, передбаченими різними частинами однієї статті Особливої частини КК. Використання підробленого документа є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією. Якщо строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинене підроблення документа сплив, винний повинен відповідати лише за його використання (ч. З ст. 358).
4. Суб'єкт злочину загальний. Підроблення офіційних документів, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, визнається службовим підробленням (ст. 366). Дії службової особи, яка отримала завідомо підроблений документ, діючи за попередньою домовленістю з тим, хто його подав до підприємства, установи чи організації, слід розцінювати як пособництво у використанні підробленого документа, а за наявності до цього підстав - і як відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, передбачений статтями 364, 368).
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою суб'єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов'язків і має конкретний характер (приховати шлюб або судимість, збільшити стаж роботи за спеціальністю, влаштуватись на певну посаду, вступити до вузу тощо). Склад цього злочину не утворюють випадки підроблення документів, виготовлення підроблених штампів і печаток, наприклад, для демонстрації своїх художніх здібностей, жарту, поповнення колекції. Порушення правил виготовлення печаток та штампів може тягнути адміністративну відповідальність (ст. 189-2 КАП).
Підроблення документів, штампів, печаток або бланків з метою використати їх надалі для незаконного і безоплатного заволодіння чужим майном шляхом обману слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 358 і за ч. 1 ст. 14, частинами 2, 3 або
4 ст. 190 як готування до шахрайства за обтяжуючих обставин.
Кваліфікація за ст. 358 не виключається, якщо особа шляхом підроблення документа прагне реалізувати своє дійсне право, що ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки і в такій ситуації відбувається посягання на встановлений порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358, є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.
Поняттям повторності охоплюється юридична (пов'язана із засудженням) і фактична (не пов'язана із засудженням) повторність як тотожних, так і однорідних діянь, зазначених у ч. 1 ст. 358. Наприклад, особа, яка спочатку виготовила підроблену печатку, згодом підроблює документ. Як різновид множинності злочинів повторність передбачає наявність певного проміжку часу між діяннями, які її утворюють, у зв'язку з чим не повинні кваліфікуватись за ч. 2 ст. 358 дії особи, яка одночасно підроблює декілька документів або одночасно збуває декілька фальшивок. Відсутня повторність і у разі, коли винний в різний час вносить в один і той же документ кілька фіктивних записів. Не утворюють повторності підроблення документа та його наступний збут особою, винною у його підробленні. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.
Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992p. (ст. 27).
Закон України «Про обов 'язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р.
Закон України «Про страховий фонд документації України» від 22 березня 2001 р.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р.
Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 р.
Постанова КМ «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» № 283 від 19 квітня 1993 р.
Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку. Затверджені наказом МФ, СБ та МВС N9 98/118/740 від 15, 24 і 25 листопада 1993 р.
Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, громадським об 'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів. Умови і правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів. Затверджені наказом МВС Ns 17 від 11 січня 1999 р.
Наказ МОЗ «Про впорядкування використання бланків суворого обліку» N9 573 від 7 жовтня 2008 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів"
  1. Стаття 190. Шахрайство
    статті 222-226 ЦК). Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст. 193.
  2. Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
    статті 49, 64). Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (статті 11, 16). Рішення КС у справі про платні медичні послуги N9 15-рп від 25 листопада 1998 р. Рішення КС у справі про безоплатну медичну допомогу N9 10-рп від 29 травня 1998 р. Угода про надання медичної допомоги громадянам держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав від 27 березня 1997р.
  3. Стаття 201. Контрабанда
    статтею,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна. Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (Стаття 201 із змінами, внесеними Законом № 1071-У від 24.05.2007 р.) 1. Основним
  4. Стаття 205. Фіктивне підприємництво
    статтями 190, 222, 358 (366) із посиланням у разі необхідності на відповідну частину ст. 15. Такою ж повинна бути кваліфікація і в тому разі, коли винна особа для вчинення злочину проти власності або шахрайства з фінансовими ресурсами використовує реквізити ліквідованих підприємств. Відкриття за завідомо підробленими документами, наприклад свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи -
  5. Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків
    статті. Використання вказаних у ст. 215 предметів може набувати різних форм: пред'явлення підробленого проїзного документа контролерові у міському транспорті або провідникові залізничного вагону, оплата поштових відправлень за допомогою підроблених марок тощо. За наявності до цього підстав дії особи, заборонені ст. 215, можуть бути визнані такими, що через малозначність не становлять суспільної
  6. Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок
    статтями 199 і 224, у формі виготовлення, збуту та використання підроблених цінних паперів кримінально карані дії з марками акцизного збору відрізняються за предметом. Акцизні марки, не перебуваючи у вільному цивільно-правовому обігові і не надаючи права особі реалізовувати відповідні підакцизні товари, лише регулюють порядок реалізації алкогольних і тютюнових виробів, а саме посвідчують, що
  7. Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
    статті 357 і 35S варто розглядати як важливу законодавчу гарантію здійснення і захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. 2. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси
  8. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    358 Близькі родичі (див. також: Родичі, Члени сім'ї): 115 Близькі особи: 350 Блокування: інформації - 361 транспортних комунікацій - 279 Бойова обстановка: 402 Бойові припаси (боєприпаси): 262,410 Боргова кабала: 149 Бюджет (бюджетна система): 210 Бюлетені (виборчі, для голосування на референдумі): 158 В Вагітні жінки: 66 Вагітність примусова: 149 Валюта: 207 Вбивство (див. також:
  9. Стаття 178. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність
    статтею 65 розділу Кодексу. 178.2. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього розділу. 178.3. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного
  10. Стаття 27. Види співучасників
    статтями 198 та 396 цього Кодексу. 7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину. 1. Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаками