| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 369. Давання хабара |
||
|
1. Давання хабара - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років. 2. Давання хабара, вчинене повторно,- карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. 3. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи. і . 1. Предмет давання хабара є аналогічним предмету одержання хабара. Про його поняття див. коментар до ст. 368. 2. Давання хабара з об'єктивної сторони погіягає у передачі службовій особі майна, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку службова особа повинна була або могла виконати з використанням службового становища чи наданої їй влади. Склад цього злочину наявний не тільки тоді, коли хабар дається за вчинення певних дій в інтересах того, хто його дає, а й тоді, коли це робиться в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб (в інтересах третіх осіб). Склад давання хабара утворюють і дії службової особи, яка віддала підлеглому вказівку (розпорядження, наказ) домагатися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Якщо ж службова особа лише рекомендувала підлеглому домагатися благ, пільг чи переваг у такий спосіб, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара, а за наявності певної мети - як провокація хабара. Службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг або переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності для того підстав - і за інший злочин (зловживання владою або службовим становищем, незаконне заволодіння чужим майном тощо). Цей злочин вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо запропонований хабар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином, правова оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій особи, яка одержує хабар. 3. Суб'єкт злочину загальний. 4. З суб'єктивної сторони давання хабара характеризується лише прямим умислом. 5. Кваліфікуючою обставиною давання хабара закон визначає повторність, про поняття якої див. п. З примітки до ст. 368 та коментар до вказаної статті. 6. Частина 3 ст. 369 передбачає дві спеціальні підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності: 1) якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара; 2) якщо після давання хабара він добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи. Поняття вимагання як обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, нічим не відрізняється від поняття вимагання як кваліфікуючої ознаки одержання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368). Добровільною слід вважати заяву до відповідного державного органу, в основі якої лежить самостійно прийняте рішення хабародавця щодо такої посткримінальної поведінки. Добровільною вважається усна чи письмова заява до органу, який наділений правом порушувати кримінальну справу, зроблена з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про даний хабар стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам. Зокрема, така заява може бути зроблена хабародавцем з тієї причини, що хабарник не виконав або виконав не в повному обсязі обумовлених дій. Про поняття добровільної заяви див. також коментар до ст. 111. Для того, щоб добровільна заява про вчинене набула статусу обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, вона повинна бути зроблена до моменту порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Порушення справи за даним фактом, наприклад, щодо службової особи, яка одержала хабар, у жодному разі не позбавляє Права хабародавця на звільнення від кримінальної відповідальності при його добровільній заяві про давання хабара. До органів, наділених законом правом на порушення кримінальної справи, належать органи дізнання, органи досудового слідства, прокуратура та суд. 7. Звільнення особи, яка дала хабар, від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. З ст. 369, не означає, що в її діях немає складу злочину. У зв'язку з цим вона не може визнаватися потерпілим і претендувати на повернення предмета хабара. 8. Організатори, посібники та підбурювачі давання - одержання хабара не підлягають звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. З ст. 369, оскільки положення цієї норми на них не поширюються. 9. Предмет хабара (гроші, матеріальні цінності) підлягає зверненню в дохід держави. Якщо майно, передане як хабар, не знайдено, безпідставно набуте належить стягувати в дохід держави. В установленому законом порядку також порушується питання про позбавлення особи, яка дала хабар, незаконно одержаних за нього благ, пільг чи переваг. Постанова ПВС Ns 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» (пункти 6, 12, 21, 24, 26). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 369. Давання хабара" |
||
|
||