Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 376-1. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду


1. Умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, чи інше втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до автоматизованої системи документообігу суду,-
караються штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб,-
караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.
(Кодекс доповнено статтею 376-1 згідно із Законом N9 1475-VI від 05.06.2009)
1. Метою Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах» від
05.06.2009 p., згідно з яким КК доповнено статтею 376-1, було встановлення порядку, за якого справи між суддями адміністративних судів розподіляються автоматично;
жодна особа не має права і можливості передати ту чи іншу справу на розгляд певного судді (до набрання чинності цим Законом окремі керівники адміністративних судів з метою отримання необхідного рішення мали можливість передавати справи на розгляд суддям, які погоджувались прийняти таке рішення). Такий порядок є необхідною умовою забезпечення незалежності суддів (насамперед, від голів судів та їх заступників). Разом з тим, при прийнятті цього Закону не були внесені зміни до статей 29 і 42 Закону України «Про судоустрій України», які передбачають формування колегій суддів для розгляду судових справ або призначення для цього суддів заступниками голови апеляційного та вищого спеціалізованого судів.
Оскільки автоматизована система документообігу суду (далі - АСДОС) запроваджується лише в адміністративних судах, то передбачена ст. 376-1 відповідальність за незаконне втручання в роботу цієї системи покладається на службових осіб тільки цих судів, а також на інших осіб, які шляхом несанкціонованого доступу втручаються в АСДОС цих судів.
2. Основний безпосередній об'єкт передбаченого ст. 376-1 злочину є альтернативним - залежно від обставин. Ним можуть бути такі, що забезпечують інтереси правосуддя в частині реалізації конституційного принципу незалежності суддів при здійсненні правосуддя:
1) порядок виконання своїх повноважень службовими особами, які мають право доступу до АСДОС,- у випадку, коли діяння вчинене такою службовою особою, або
2) нормальна робота АСДОС, яка убезпечує її від несанкціонованого втручання,- у випадку, коли діяння вчинене іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до АСДОС.
Додатковим обов'язковим об'єктом у першому з названих випадків є власність на комп'ютерну інформацію, а також встановлений порядок зберігання та використання цієї інформації (тоді, коли йдеться про несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в АСДОС), або ж нормальна робота АСДОС (в інших випадках). Таке визначення додаткового обов'язкового об'єкта виключає можливість і необхідність додаткової кваліфікації незаконного втручання в роботу АСДОС, відповідно, за статтями 361 і 362.
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному втручанні в роботу АСДОС.
Застосована в назві ст. 376-1 вказівка на незаконність втручання обумовлює класичну бланкетність диспозиції ч. 1 ст. 376-1 і вимагає з'ясування вимог законодавства щодо порядку втручання в роботу АСДОС.
Цей порядок визначається КАСУ, а також Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, яке повинно бути затверджене ДСА. Із положень КАСУ - стосовно розподілу справ між суддями - випливає такий алгоритм:
позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в АСДОС, яка здійснюється в день надходження документів. При цьому до АСДОС в обов'язковому порядку вносяться: дата надходженнядокумента, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду;
автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів здійснюється визначення для розгляду конкретної справи: а) судді або
б) колегії суддів;
визначення судді (колегії суд дів) для розгляду конкретної справи здійснюється водночас як за принципами черговості та однакової кількості справ для кожного судді, так і за принципом вірогідності, який враховує: а) кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів; б) заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання; в) перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні; г) закінчення терміну повноважень суддів;
після визначення судді (колегії суддів) для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з АСДОС не допускається, крім випадків, встановлених законом (такими є випадки, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 26, частинами 1 і 2 ст. 32 КАСУ).
У такому ж порядку адміністративна справа реєструється у день її надходження до адміністративного суду апеляційної (касаційної) інстанції і не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Такий саме порядок діє й у разі подання до адміністративного суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ч. З ст. 15-1 КАСУ, є підставою і для відводу (самовідводу) судді, а отже, тягне відповідні правові наслідки (зокрема передбачені статтями 204, 227 КАСУ).
Що ж стосується втручання в роботу АСДОС, коли це не пов'язано із розподілом справ між суддями, то з'ясувати питання про його законність чи незаконність можна лише на підставі аналізу Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Формами втручання в АСДОС закон визначає:
1) внесення неправдивих відомостей до АСДОС;
2) несвоєчасне внесення відомостей до АСДОС;
3) несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в АСДОС;
4) інше втручання в роботу АСДОС.
Перші дві з названих форм по суті є спеціальними видами несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем (ст. 361), третя - спеціальним видом несанкціонованих дій з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах або зберігається на носіях такої інформації (ст. 362), і водночас, якщо названі діяння вчинюються службовою особою,- перша з них є спеціальним видом службового підроблення (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей - ст. 366), яке, у свою чергу, є спеціальним видом зловживання службовим становищем (статті 364 і 423), друга - спеціальним видом зловживання службовим становищем або службової бездіяльності (статті 364 і 426). При цьому документом є передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і розповсюдження інформації, яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті або іншому носії, а електронним документом - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних.
Що стосується четвертої форми, то інше втручання в роботу АСДОС, якщо воно вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, є алогізмом. Адже, якщо в диспозиції ч. 1 ст. 376-1 КК України перед першим словом «внесення» міститься слово «умисне», перед другим - слово «несвоєчасне», перед словом «дії» слово «несанкціоновані», а перед словом «доступ» - «несанкціонований», тобто кожному іменнику передує прикметник, який точно характеризує зміст іменника, то слово «втручання» залишається без будь-якої конкретної характеристики, бо «інше» втручання - означає будь-яке втручання: санкціоноване і несанкціоноване, законне і незаконне, умисне і неумисне (про поняття втручання див. коментар до ст. 361). Але проникнення до АСДОС, припинення (повністю чи частково) або зміна режиму її роботи можуть бути зумовлені службовою необхідністю.
Для випадків, коли злочин вчинюється іншою (неслужбовою) особою, закон також визначає спосіб вчинення злочину. Таким способом є несанкціонований доступ до АСДОС, тобто отримання користувачем без дозволу або згоди власника системи можливості обробляти інформацію у ній. З урахуванням такої вказівки законодавця виходить, що «інші особи» вчинюють злочин, передбачений ст. 376-1, у таких формах:
1) внесення неправдивих відомостей до АСДОС шляхом несанкціонованого доступу до неї;
2) несвоєчасне внесення відомостей до АСДОС шляхом несанкціонованого доступу до неї;
3) несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в АСДОС, вчинені шляхом несанкціонованого доступу до неї;
4) інше втручання в роботу АСДОС шляхом несанкціонованого доступу до неї.
Видається, що друга з цих форм є абсурдною. Так, не може особа, якій заборонено чи
в якої загалом не було доступу до АСДОС, нести відповідальність за несвоєчасне внесення відомостей до АСДОС. Адже обов'язку вносити ці відомості вона не несе.
Таким чином, фактично службовою особою не може бути вчинено аналізований злочин у його четвертій формі, а іншою особою - у другій.
До того ж перша, третя і четверта форми злочину за своїм змістом перетинаються (частково збігаються).
Внесення неправдивих відомостей до АСДОС передбачає внесення до цієї системи даних, що не відповідають дійсності повністю або частково (наприклад, внесення до системи прізвища судді, який розглядає справу, замість прізвища судці, який мав її розглядати за результатами автоматичного розподілу справ). Злочин у цій формі є закінченим з моменту внесення до АСДОС таких відомостей.
Під несвоєчасним внесенням відомостей до АСДОС слід розуміти внесення відомостей, які підлягають внесенню до системи, пізніше (теоретично - і раніше) того часу, в який вони повинні бути внесені. Злочин у цій формі є закінченим з останнього моменту, в який вказані відомості підлягали внесенню до АСДОС.
Несанкціоновані дії щодо інформації в системі - це дії, що провадяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства. Тобто дії є несанкціонованими, якщо вони вчинені без дозволу або згоди власника відповідної інформації. Несанкціонованими діями з інформацією, що міститься в АСДОС, можуть бути зміна, знищення, блокування, перехоплення або копіювання такої інформації. Такий висновок,- якщо виходити з того, що застосовувані в одному законі (КК України) поняття мають однаковий зміст,- випливає із диспозицій ст. 362, яка передбачає відповідальність саме за «несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється... в автоматизованих системах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї», і містить саме наведений перелік несанкціонованих дій (про поняття зміни, знищення, блокування, перехоплення або копіювання комп'ютерної інформації див. коментар до ст. 362).
На відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 362, відповідальність за несанкціоноване перехоплення чи копіювання за ст. 376-1 - як випливає з конструкції цієї статті - має наставати незалежно від наслідків у вигляді витоку перехопленої чи скопійованої інформації, під яким розуміється ситуація, коли ця інформація стає відомою чи доступною особам, що не мають права доступу до неї. Отже, у випадках зміни, знищення, блокування, перехоплення чи копіювання інформації злочин вважається закінченим з моменту фактичного вчинення цих дій.
Інше втручання в роботу АСДОС згідно зі ст. 376-1 визнається караним (на відміну від злочину, передбаченого ст. 361) незалежно від того, чи призвело це до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Злочин у цій формі є закінченим з моменту втручання в роботу АСДОС.
Готування до втручання в роботу АСДОС, якщо воно вчинене шляхом створення шкідливих програмних чи технічних засобів, спеціально призначених для несанкціонованого втручання в роботу системи, слід кваліфікувати за ст. 361-1.
Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації, що міститься в АСДОС, якщо вона є інформацією з обмеженим доступом, створеною та захищеною відповідно до чинного законодавства, слід кваліфікувати за ст. 361-2.
4. Предметом злочину є:
1) у першій, другій і четвертій з його форм - АСДОС. Це - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації, яка міститься у відповідних документах, з використанням технічних і програмних засобів. При цьому обробка інформації означає виконання таких операцій, як збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація, приймання, отримання, передавання. АСДОС має багатофункціональне значення і забезпечує:
об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді;
надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ щодо них;
централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів;
підготовку статистичних даних;
реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її руху. Під етапами руху судових документів слід розуміти зокрема дати, які дають можливість визначати процесуальні строки підготовки і розгляду справи, а саме дати: реєстрації документа; передачі документа в судову палату; передачі судді-доповідачу; розгляду справи; передачі справи після її розгляду до канцелярії;
видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі наявних у системі даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено;
передачу справ до електронного архіву;
2) у третій формі - це комп'ютерна інформація, тобто будь-яка текстова чи інша інформація, що існує в електронному вигляді, яка оброблюється в АСДОС або зберігається в цій системі на відповідних носіях (зазвичай жорстких магнітних дисках) і може створюватись, змінюватись чи використовуватись за допомогою комп'ютера.
Виходячи з характеристики АСДОС це може бути інформація про розподіл справ між суддями, про стан розгляду судових справ, про судові рішення, статистичні дані тощо.
Така інформація є предметом цього злочину лише у разі, коли вона створена на законних підставах і має відповідний режим захисту, встановлений відповідно до чинного законодавства.
Зазвичай захист комп'ютерної інформації від несанкціонованого доступу здійснюється її власником на його розсуд, однак законодавство передбачає випадки, коли певна інформація захищається в обов'язковому порядку із застосуванням спеціально визначених для цього засобів. Такими засобами можуть слугувати паролі, які вимагаються для доступу у відповідну комп'ютерну систему, програми та пристрої, які здійснюють кодування інформації, програми, які відстежують і блокують несанкціоноване втручання в роботу системи, тощо. Що стосується інформації, що обробляється або зберігається в АСДОС, то вона є власністю держави.
В АСДОС повинні реєструватись не лише процесуальні документи, але й будь-яка вхідна і вихідна кореспонденція. Поняття «судова кореспонденція» є більш широким, ніж поняття «процесуальні документи», оскільки, крім останніх, включає також власне справи, виконавчі листи, розписки про одержання повісток, копії процесуальних документів, а також будь-яку іншу кореспонденцію, що надходить до суду (у т. ч. звернення громадян, листи особистого характеру, вітання, запрошення, рекламні повідомлення, переписку з іншими органами державної влади тощо).
Оскільки у тексті статті йдеться про документообіг взагалі, тобто про будь-які вхідні і вихідні документи, а також внутрішні документи, а не лише про документи щодо розподілу справ між суддями, то злочином визнається будь-яка з перелічених дій, вчинена стосовно будь-якого документа (документа про стан розгляду справи, документа, що містить статистичні дані тощо), і навіть несвоєчасне внесення до АСДОС будь-якої вхідної чи вихідної кореспонденції.
Разом з тим, за ст. 376-1 не можуть кваліфікуватися діяння, предметом яких є, наприклад, автоматизована система «Кадри суддів України» або інша подібна до неї система, яка не є системою власне документообігу суду, у т. ч. Єдиний державний реєстр судових рішень, який відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень, до якого включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції й інформація в якому є загальнодоступною, у т. ч. з можливістю її копіювання, поширення тощо (за деякими винятками, визначеними у ст. 7 Закону).
5. Суб'єктом злочину, як випливає з диспозиції ч. 1 ст. 376-1 КК України, можуть бути: 1) службові особи, які мають доступ до АСДОС, або 2) інші особи.
Що стосується першої категорії суб'єкта злочину, то згідно з ч. 4 ст. 15-1 КАСУ такий доступ «надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками». Виходячи з того, що функціональні обов'язки суддів загалом визначаються тільки законом, положення ч. 4 ст. 15-1 КАСУ слід розуміти так, що доступ до АСДОС надається усім суддям; що ж до працівників апаратів судів, то вказаний доступ мають лише ті, для яких це передбачено їхніми функціональними обов'язками. Функціональні обов'язки працівників апарату суду визначаються посадовими інструкціями, положеннями про апарат суду і про відповідні структурні підрозділи, а також наказами голів судів та їх заступників, рішеннями президій судів, наказами ДСА України (у відповідних випадках погоджених з Радою суддів України) тощо.
«Іншими особами» згідно з ч. 1 ст. 376-1 можуть бути: а) службові особи - працівники апаратів судів, яким не надано доступ до АСДОС; б) сторонні особи.
6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, як це випливає з формальної конструкції диспозиції ч. 1 ст. 376-1.
Вчинене через необережність особою, яка відповідає за експлуатацію АСДОС, порушення правил її експлуатації або порядку чи правил захисту інформації, яка в ній оброблюється, тягне відповідальність за ст. 363 за умови, якщо це порушення заподіяло значну шкоду. Якщо через необережність було вчинене несвоєчасне внесення відомостей до АСДОС, відповідальність - за визначених законом умов - може настати за службову недбалість (статті 367, 425). Разом з тим, питання про те, чи дійсно мав на увазі законодавець, що несвоєчасне внесення відомостей до АСДОС - це умисне діяння, є спірним і потребує додаткового вивчення. Його спірність обумовлена тим, що в диспозиції ч. 1 ст. 376-1 слово «умисне» написане в однині і напевно не прив'язане до слів «несвоєчасне внесення». Не виключено, що відповідальність за це діяння може наставати за умови його вчинення як умисно, так і через необережність. Але зазвичай у КК України не криміналізуються випадки як умисної, так і необережної бездіяльності, яка не призвела до певних суспільно небезпечних наслідків.
Інше втручання в роботу АСДОС, вчинене сторонньою особою шляхом умисного масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку без попередньої згоди адресатів, що призвело до порушення або припинення роботи системи, може бути кваліфіковане не за ст. 363-1, а за ст. 376-1 - за умови, що умисел особи був спрямований власне на втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду.
7. Кваліфікуючою ознакою злочину є втручання в АСДОС, вчинене за попередньою змовою групою осіб. До такої групи можуть належати як судді і працівники апарату, яким надано доступ до АСДОС згідно з їхніми функціональними обов'язками, так й інші особи.
Якщо діянням спричинено тяжкі наслідки або якщо діяння вчинене повторно, або якщо ним заподіяно значну шкоду, додаткова кваліфікація ні за ч. 2 ст. 364, ні за ч. 2 ст. 361, ні за ч. 2 ст. 361 не потрібна - бо такою є воля законодавця, який передбачив саме такий спеціальний склад злочину (без вказаних кваліфікуючих ознак).
8. Виходячи з того, що ст. 376-1 сконструйована з грубим порушенням принципу юридичної (правової) визначеності, що не гарантує кожному його конституційне (ст. 57 Конституції України) право знати свої права і обов'язки, суди в усіх випадках, коли закон це дозволяє, мають застосовувати положення ч. 2 ст. 11 (щодо малозначності) і ст. 44 (щодо звільнення від кримінальної відповідальності).
КАСУ (статті 75-7, 23, 24, 26, 27, 32, 189, 204, 214, 227, 250).
Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992p. (ст. 27).
Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 p. (ст. 2).
Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 5 липня 1994 р. (статті 1, 4, 9).
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 p. (ст. 5).
Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 376-1. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду"
  1. Стаття 49. Подання податкової декларації до органів державної податкової служби
    статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом. 49.3. Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або
  2. Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача
    статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,- караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. 4. Втручання службової особи з
  3. Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
    статті відсутня. Проте придбання або приготування зазначеного обладнання для виготовлення підроблених предметів даного злочину слід кваліфікувати як готування до його вчинення. 3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів. Підробкою предметів даного злочину є будь-які
  4. Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг
    статтею потрібно керуватись вимогами відповідних законодавчих актів, присвячених питанням ліцензування. Фізичні особи - підприємці і службові особи юридичних осіб, зокрема суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання
  5. Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчис- лювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку
    статтях 361-363-1, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (Стаття 361 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2289-1V від 23.12.2004 р.) 1. Розвиток методів обробки інформації за допомогою комп'ютерів спричинив застосування цих машин в усіх галузях національної економіки та
  6. АЛФАВІТНО-ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
    376-1 Автоматизовані системи: 361 Агенти біологічні: 326 Агресивна війна або агресивні воєнні дії: 437 Адміністративні стягнення: 78 Адміністрація установи виконання покарань: 391, 392 Активне сприяння розкриттю злочину: 45 Аліменти: 164 Алкоголь: 21 Алкогольні напої: 204 Амністія: 86 Аналоги наркотичних засобів, психотропних речовин: 305 Аналогія закону: 3 Арешт: 60**
  7. Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
    статті майже всіх Кодексів про шлюб та сім'ю інших союзних республік містили аналогічні норми. З приводу цього у літературі висловлювалася думка, що «законодавець необґрунтовано застосовує до одного виду суспільних відносин (відносин щодо сімейного виховання) зовсім різні юридичні моделі: право та обов'язок... Право та обов'язок - це різнополюсні поняття. Одне з них полягає у поведінці, яка
  8. Стаття 230. Акцизні склади
    стаття визначає порядок створення та функціонування акцизних складів. Історично поняття акцизного складу в Україні було введено Законом від 18.11.2004 р. № 2189-ІУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», де під цим поняттям розуміли приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання
  9. § 5. Особливості змісту та порядку укладення господарських договорів
    статтях 155-158 ЦК, так і схожість загального та спеціальних порядків, які складаються з ряду стадій, встановлених ст. 10 АПК та відповідними статтями нормативних актів, що регулюють окремі види господарських договірних відносин. Відсутність єдиного нормативного порядку укладення господарських договорів пов'язана з диференціацією правового режиму того чи іншого виду господарського договору
  10. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива