| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення |
||
|
1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,- караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ у паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші). (Стаття 200 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-У/І від 15 квітня 2008 р.) 1. Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України. 2. Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків. Поняття документів на переказ дано у примітці до ст. 200. Такими документами, зокрема, є: а) розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога- доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи інших видів, встановлені НБ (акредитив, меморіальний ордер тощо); б) міжбанківські розрахункові документи, тобто документи на переказ, сформовані банком на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачених у договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками; в) документи на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості оформлення яких також встановлюються Національним банком України; г) клірингові вимоги; д) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. На даний час законодавством передбачено застосування в Україні особистих платіжних карток, які надаються фізичним особам, корпоративних платіжних карток, які надаються фізичним особам-підприємцям та юридичним особам (від їх імені операції із застосуванням платіжної картки здійснює певний працівник чи інша довірена особа) та не- персоніфікованих наперед оплачуваних платіжних карток, які можуть продаватись емітентами без оформлення договору з їх покупцями і не містять реквізитів, що дають змогу ідентифікувати їх держателя. Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Такими іншими засобами, зокрема, є: 1) дорожній чек - паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу; 2) іменний чек - паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті і є письмовим розпорядженням юридичної особи - нерезидента або фізичної особи - нерезидента, яка виписала чек (чекодавець) платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платнику грошового покриття; 3) розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише підроблені документи на переказ чи підроблені платіжні картки. Обладнання для виготовлення платіжних карток, документів на переказ, інших засобів доступу до банківських рахунків, згадане у назві ст. 200> не є предметом коментованого злочину, оскільки згадка про таке обладнання у тексті статті відсутня. Проте придбання або приготування зазначеного обладнання для виготовлення підроблених предметів даного злочину слід кваліфікувати як готування до його вчинення. 3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів. Підробкою предметів даного злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т. ч. і фальсифікація відповідних справжніх предметів, якщо після вчинення цих дій із застосуванням підроблених предметів можуть бути проведені незаконні (ініційовані не власником рахунку або не забезпечені наявністю грошей на банківському рахунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунку отримує неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального технічного обладнання, комп'ютерних програмних засобів або у будь- який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо). Виготовлення предмета, який лише своїми зовнішніми ознаками нагадує розрахункову картку і реально не може бути використаний для одержання доступу до певного банківського рахунку чи до інформації про такий рахунок (наприклад, внаслідок відсутності необхідного для цього електронного пристрою), не містить складу злочину, передбаченого ст. 200. Деякі із документів на переказ, що є предметом даного злочину, можуть існувати не лише у паперовій, але і в електронній формі. Оскільки такі електронні документи мають певні індивідуальні реквізити, за якими вони розпізнаються адресатом, цілком можливою є їх підробка шляхом втручання у роботу відповідних комп'ютерних систем чи мереж. У цих випадках дії винної особи треба визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за статтями 200 та 361. Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту, вжиті у цій статті, за своїм змістом збігаються з аналогічними поняттями, застосованими у ст. 199 (див. коментар до ст. 199). Під використанням підроблених документів на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред'явлення їх як справжніх з метою здійснення незаконного переказу грошових коштів, незаконного доступу до інформації щодо відповідного банківського рахунка тощо. Використанням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг. Якщо внаслідок використання зазначених у цій статті підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частинами статей 190 і 200. Про поняття збуту див. коментар до ст. 199. Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із перелічених у ч. 1 ст. 200 дій. 4. Суб'єкт злочину загальний. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У випадках придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета їх збуту. 6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб. Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32. Для ч. 2 ст. 200 повторним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї. ЦК (статті 1087-1106). Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р. (ст. 51). Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003р. Постанова КМ «Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» №377 від 29 березня 2006р. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затверджене постановою Правління НБ № 520 від 29 грудня 2000 р. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням. Затверджене постановою Правління НБ№ 137 від 19 квітня 2005р. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління НБ № 22 від 21 січня 2004 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення" |
||
|
||