|
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
(1) Не підлягає адміністративній відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок 1) хронічної душевної хвороби, 2) тимчасового розладу душевної діяльності, 3) слабоумства 4) іншого хворобливого стану. Встановлення і засвідчення стану неосудності вимагає проведення комплексної медико-соціальної експертизи спеціалізованими уповноваженими на те установами (див. Закон України "Про психіатричну допомогу").
(2) Неосудність - це психофізичний стан особи, за якого вона під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок 1) хронічної душевної хвороби, 2) тимчасового розладу душевної діяльності, 3) слабоумства 4) іншого хворобливого стану. Неосудність виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Норми коментованого Кодексу встановлюють два критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною. Це медичний (біологічний) і юридичний (психологічний) критерії.
Медичний критерій неосудності характеризується наявністю в особи одного з чотирьох видів захворювань, зазначених у статті 20 цього Кодексу.
Хронічна душевна хвороба - це важковиліковне психічне захворювання, що має тривалий характер і тенденцію до наростання хворобливих явищ: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч та ін..
Тимчасовий розлад душевної діяльності - це психічне захворювання, яке характеризується раптовим початком, швидким розвитком, відносно нетривалим протіканням і, як правило, закінчується повним одужанням особи: гострий алкогольний психоз, реактивний стан (хворобливий розлад внаслідок тяжкого душевного потрясіння), так звані виняткові стани (патологічне сп'яніння, патологічний ефект, тощо).
Слабоумство - це вроджений чи набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок іншого психічного захворювання, хворобливий стан психіки, який характеризується неповноцінністю розумової діяльності (ідіотія, імбецильність, дебільність).
Інший хворобливий стан - це важкі форми психопатії, душевні розлади, викликані інфекційними захворюваннями, аномалії психіки у глухонімих та ін.
Передбачені коментованою статтею альтернативні ознаки медичного критерію охоплюють основні випадки хворобливого розладу психічної діяльності людини. Медичний критерій документується в медичному діагнозі, однак самого медичного висновку недостатньо для визнання особи неосудною. Для цього і потрібен другий, юридичний критерій.
Юридичний критерій неосудності включає в себе інтелектуальну і вольову ознаки.
Інтелектуальна ознака вказує на нездатність особи усвідомлювати протиправний характер своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкретного протиправного діяння.
Вольова ознака полягає в нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), передбаченими законом про адміністративну відповідальність як правопорушення.
Для визнання наявності юридичного критерію достатньо встановити одну із названих його ознак - інтелектуальну чи вольову. Сукупність медичного критерію (одного із чотирьох видів захворювань) і юридичного критерію (інтелектуальної чи вольової ознаки) дає підстави для визнання особи неосудною, і вона у зв'язку з цим не підлягає адміністративній відповідальності.
|
- Стаття 513. Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному
- Стаття Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
стаття містить перелік питань, які вирішуються в тому порядку, як вони викладені в ній. Суд повинен вирішити послідовно всі зазначені в даній статті питання. Залежно від обставин кримінального провадження суд вирішує також питання про речові докази, судові витрати, оплату праці захисника, про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, про заходи піклування про неповнолітніх дітей
- Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи; 9) смерть особи, щодо якої було
- Стаття Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
статті та ст. 91 КПК, яка визначає коло обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. По-перше, у цій статті не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального провадження, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. По-друге, найважливіше значення має питання про наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому,
- Стаття 19. Осудність
неосудність особи по конкретній справі робить суд (а в процесі досудового розслідування - орган дізнання, слідчий чи прокурор), спираючись на результати судово-психіатричної експертизи. Згідно з кримінально-процесуальним законодавством, для визначення психічного стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності у справі даних, що викликають сумніви стосовно їх осудності, обов'язково
- Стаття 331. (Стаття 331 виключена згідно із Законом № 1723-ІУ від 18.05.2004 р.)
Стаття 331. (Стаття 331 виключена згідно із Законом № 1723-ІУ від 18.05.2004
- Стаття 230. (Стаття 230 виключена згідно із Законом № 669-ІУ від 03.04.2003 р.)
Стаття 230. (Стаття 230 виключена згідно із Законом № 669-ІУ від 03.04.2003
- Стаття 359. Підстави для скасування чи зміни судових рішень
статтею 354 цього Кодексу. 1. Коментована стаття містить правило, згідно з яким підставами скасування або зміни рішень, що переглядаються у зв'язку з винятковими обставинами, є ті самі обставини, що є мотивами оскарження (див. коментар до ст. 354
- Стаття 220/1. Виключена
статтею 220і згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 29.05.85 p. № 316-ХІ; виключена згідно із Законом України від 05.04.2001 p. №
- Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)
статті 41, статтями 41і - 4і 42і - 423, частиною першою статті 44, статтями 44, 46і. 462, 51, 512, 535, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85і, 88 - 88 90, 91,92і, частиною третьою статті 96, статтями, 98, 101 - 103, частиною першою статті 106і, статтями 106 ,107 , частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями
- Стаття 12. Право на правову допомогу
стаття тому і встановлює, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу. Що стосується осіб, які надають таку допомогу, стаття додає до адвокатів "інших фахівців у галузі права". Про форми правової допомоги див. коментар до ст. 56 цього
- Стаття 321. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил
статтями 331, 332, 348 - 350 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальність, передбачену цим
|