Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 49. Судовий розпорядник

1. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу;
2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутні у залі судового засідання;
3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім встати;
4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача,експерта;
6) під час судового засідання приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;
7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;
8) виконує інші доручення головуючого, пов'язані із створенням умов, необхідних для розгляду справи.
2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, є обов'язковими для учасників цивільного процесу.
3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника розгляда ються судом у цьому самому процесі.
1. Новий ЦПК регулює повноваження нового учасника цивільного процесу - судового розпорядника, але повноваження його прописані інколи суперечливо, а інколи незрозуміло. Так, не зовсім зрозумілими є його обов'язки забезпечувати належний стан залу судового засідання, визначати можливу кількість осіб, присутніх у залі судового засідання, і т. ін. Якщо судова практика підтвердить необхідність такої процесуальної фігури, то у зв'язку з потребами судової практики повноваження судового розпорядника потребують уточнення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 49. Судовий розпорядник"
  1. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    статті, сторонам договору оренди дозволяється встановити ставку оренди із визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. При цьому, виходячи з вимог ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та
  2. Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу
    стаття визначає коло осіб, яких цей Кодекс відносить до інших учасників цивільного процесу. На відміну від осіб, які беруть участь у справі, зазначені у статті учасники не визнаються такими, що мають юридичну заінтересованість у справі, тому їх логічно вважати особами, які сприяють здійсненню правосуддя. За процесуальними ролями інших учасників цивільного процесу необхідно поділяти на дві групи:
  3. Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні
    стаття визначає процесуальне становище голо вуючого у цивільному судочинстві. Головуючим у судових засіданнях місцевих судів можуть бути як голова суду, так і судді, а у судових засіданнях інших судів -голова суду, його заступник або члени суду. 2. Головуючий має право і зобов'язаний керувати усім ходом судового розгляду, вживати необхідних заходів по забезпеченню порядку у судовому
  4. Стаття 162. Обов'язки осіб, присутніх у залі судового засідання
    статті, допускається з дозволу головуючого. 3. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого. 192 4. Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.
  5. Стаття 165. Видалення свідків із зали судового засідання
    стаття передбачає необхідність видалення свідків із залу судового засідання до початку розгляду справи по суті у відведене для цього приміщення. Така дія має на меті запобігання впливу обставин справи, які починає досліджувати суд, на відомості, якими володіють свідки. В іншому разі їх дані про обставини справи можуть зазнати змін. 2. Свідки, що з'явилися у судове засідання, видаляються з зали
  6. § 4. Засади цивільного права
    судового захисту цивільного права та інтересу. Цей принцип цивільного права грунтується, передусім, на положенні Конституції України, згідно з яким правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносин, що виникають в державі (ст. 124). При цьому судовий захист можливий як щодо тих цивільних прав, що прямо вказані у ЦК, так і відносно тих, що
  7. § 5. Місце проживання фізичної особи
    судовому порядку. Можливість обрання місця проживання залежить від віку та стану психічного здоров'я фізичної особи. Самостійно реалізувати це право може фізична особа, яка досягла 14 років, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29 ЦК). Спостерігаються певні розбіжності у підходах до вирішення цього питання у ЦК та СК, який взагалі не передбачає можливості роздільного
  8. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    судових спорів як позивача і відповідача. Фактично законодавець, виходячи з міркувань доцільності, вольовим шляхом поширив на договірне об'єднання фізичних осіб положення про юридичні особи. Такий підхід свідчить про те, що наявність або відсутність сукупності ознак юридичної особи не завжди є вирішальним чинником при визначенні можливості кваліфікації соціального утворення як юридичної особи.
  9. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції). Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні
  10. § 6. Недійсність правочинів
    статті ЦК вказують на такий момент. Так, ст. 210 ЦК передбачає, що правочин, який піддягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст. 212 ЦК правочини, укладені з відкладальною або скасувальною умовою, набувають чинності з моменту настання відповідної умови. Момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на