Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування


1. Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
2. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
3. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
4. Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
5. Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
(Стаття 74 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270Л/І від 15 квітня 2008 р.)
1. Частина 2 ст. 74 передбачає негайне звільнення від призначеного судом покарання особи, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена (декриміналізована), а
ч. З ст. 74 - зниження призначеної засудженому міри покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. Тож підставою для звільнення від покарання та зниження призначеного засудженому покарання у зазначених випадках є зворотна дія у часі закону про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність. Детальніше про зворотну дію у часі закону про кримінальну відповідальність див. у коментарі до статей 4 і 5. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена КК 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р. мають бути звільнені від покарання (основного і додаткового) відповідно до ч. 2 ст. 74 особи, засуджені за діяння, кримінальна відповідальність за які скасована цим Законом. Йдеться про необхідність звільнити від покарання зокрема осіб, раніше засуджених за діяння, караність яких усунена шляхом:
1) виключення статті (частини статті) Особливої частини КК: марнотратство, а також втрата або зіпсування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження внаслідок порушення правил їх зберігання (ч. 1 ст. 413); порушення правил несення прикордонної служби, яке не спричинило тяжких наслідків (ст. 419); порушення правил несення бойового чергування, яке не спричинило тяжких наслідків (ст. 420). Зазначене не стосується осіб, засуджених за ст. 188, оскільки п. 6 цих же Прикінцевих положень встановлено вимогу переглянути кримінальні справи стосовно осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 188, для вирішення питання щодо зміни кваліфікації дій цих осіб на інші відповідні частини статей КК України;
2) включення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини КК додаткових ознак або, навпаки, виключення з неї ознак, які були у попередній редакції норми: перешкоджання вільному здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму тощо, вчинені способом іншим, ніж спосіб, прямо визначений у частинах 1 і 2 ст. 157; привласнення особою знайденого або такого, що випадково опинилось у неї, чужого відповідного майна або скарбу, якщо таке привласнення не було незаконним (ст. 193); незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості менше ста рослин (ч. 1 ст. 310);
3) внесення змін до норм Загальної частини КК. У цьому контексті слід згадати, що Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 р. у ч. 4 ст. 28 слова «(три і більше)» замінено словами «(п'ять і більше)». Це означає, що від покарання відповідно до ч. 2 ст. 74 повинні бути звільнені усі особи, засуджені за статтями 255 і 256, якщо до складу злочинної організації (банди), яку вони створили або якою керували, або в якій брали участь, або учасникам якої сприяли тощо, входило лише три чи чотири особи.
2. Пункт 5 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК вимагає знизити відповідно до ч. З ст. 74 міри покарання, призначені за КК 1960 р., якщо вони перевищують санкції відповідних статей КК 2001 р., до максимальних меж покарання, встановлених КК 2001 р. Подібні положення містяться і в ч. 2 п. 10 цього ж розділу.
Так само п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р. вимагає зменшити відповідно до ч. З ст. 74 міри покарання, призначені до набрання чинності цим Законом, якщо вони перевищують санкції, встановлені цим Законом, до максимальних меж покарання, встановлених цим Законом. Ця вимога стосується інтересів осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених зокрема: частинами 1 і 2 ст. 127, ч. 2 ст. 194, ч. З ст. 207, ч. 2 ст. 210, ч. 2 ст. 211, частинами 1 і 2 ст. 228, ст. 254,
ч. З ст. 276, ч. З ст. 286, ч. З ст. 289, частинами 2 і 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, частинами 2 і З ст. 364, частинами 2 і 3 ст. 423,- якщо цим особам призначена міра покарання, що перевищує санкцію нового закону (тобто Закону України № 270-VI від 15 квітня
2008 р.).
3. Міри покарання, призначені до набрання чинності зазначеним Законом стосовно осіб, засуджених за вчинення готування до злочину і замаху на злочин, мають бути приведені у відповідність до вимог частин 2 і 3 ст. 68. Це питання вирішується судом за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора (див. п. 7 Прикінцевих положень Закону України № 270-VI від 15 квітня 2008 р.). Те саме стосується осіб, які визнали свою вину, засуджених за вчинення будь-якого злочину за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу, і відсутності обставин, що обтяжують покарання (див. ст. 69-1). Зазначене випливає із вимог ч. 2 ст. 4, частин 1, 3 і 4 ст. 5.
4. Звільнення від покарання внаслідок втрати суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин (ч. 4 ст. 74), допускається тільки за сукупності таких умов: 1) вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості; 2) її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового злочину і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.
Поведінка особи є бездоганною, якщо особа не лише утримується від вчинення злочинів та інших правопорушень, а й цілком дотримується загальноприйнятих норм поведінки та моралі, іншими словами, поводить себе ідеально. Про поняття сумлінного ставлення до праці див. коментар до ст. 91.
5. Звільнення особи від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74) може бути застосоване лише у випадках, коли суд не може звільнити особу від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49). Так, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її, наприклад, за відсутністю події або складу злочину, суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання.
КПК(ст. 405-1).
Постанова ПВС N2 2 від 26 квітня 2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м 'яким».
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування"
  1. Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
    статті 8, 9, 57, 94, 152). Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978р. Ратифікована Україною 17 вересня 1992 р. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. (статті 6, 7). Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня
  2. Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
    статті, частини статей тощо) можуть бути визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України і втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому закони чи їх окремі положення визнаються неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Визнання
  3. Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
    статтю у відповідність до частини 3 ст. З КК, згідно з якою цим Кодексом визначаються не лише злочинність і караність діяння, а й інші його кримінально-правові наслідки, а також загалом забезпечити поширення на особу усіх сприятливих для неї наслідків зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі. Під законом про кримінальну відповідальність тут розуміється не тільки Кримінальний
  4. Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
    звільнений від кримінальної відповідальності чи покарання. У разі, якщо іноземець або особа без громадянства, що постійно не проживає в Україні, вчинили злочини на території кількох держав, питання про видачу їх одній із них вирішується дипломатичним шляхом на підставі міжнародних договорів України. При цьому обов'язковою умовою видачі зазвичай є те, що винний має нести відповідальність за всі
  5. Стаття 12. Класифікація злочинів
    статтями КК, можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності, а також зі складеною (змішаною) формою вини. Водночас, КК дає можливості для інших класифікацій злочинів. Так, із статей 6-8, 10 випливає, що дещо різними є правові наслідки злочинів, вчинених громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України і за її межами; статті 24 і 25 визначають умисел і
  6. Стаття 19. Осудність
    звільнення її від кримінальної відповідальності чи підстави звільнення від покарання. 5. Неосудність слід відрізняти від обмеженої осудності (див. коментар до ст. 20). КПК (ч. 4 ст. 75, п. З ст. 76). Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. (ст.
  7. Стаття 25. Необережність та її види
    звільнення від відбування покарання (пункти 1-3 ч. З ст. 81, пункти 1-3 ч. З ст. 107); 4) заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (пункти 1-3 ч. 4 ст. 82); 5) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ч. 1 ст. 83); 6) застосування закону про амністію тощо. 7. Особа, яка вчиняє конкретне суспільно небезпечне діяння, може
  8. Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
    статті 36- 43); 3) малозначне діяння (ч. 2 ст. 11); 4) готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14); 5) добровільну відмову при незакінченому злочині (ст. 17). Звільнення від кримінальної відповідальності також слід відрізняти від випадків, коли особа такій відповідальності не підлягає (ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396). 3. КК передбачає такі види звільнення від кримінальної
  9. Стаття 50. Поняття покарання та його мета
    статті 52-64) і повинно бути належним чином обґрунтованим. Зокрема, засуджена особа може бути піддана обмеженням: волі, права на працю, права на заробітну плату, права просування по службі (щодо військовослужбовців). В певних випадках вона позбавляється: права власності (на певне майно - частково або повністю); волі (на певний строк або довічно), військового, спеціального звання, рангу, чину або
  10. Стаття 53. Штраф
    статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. 3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. 4. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. 5. У разі
© 2014-2022  yport.inf.ua