| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 251. Особливості регулювання праці |
||
|
Диференціація правового регулювання праці означає, що поряд із загальними нормами трудового права, що поширюються на всіх працівників і роботодавців (ст. 11 ТК), трудове законодавство і інші акти, що містять норми трудового права, встановлюють спеціальні норми , адресовані окремим категоріям осіб. В основі диференційованого підходу до учасників трудового процесу лежать такі критерії, як особливості різних суб'єктів праці, в тому числі і статево (неповнолітні працівники, жінки); наявність сімейних обов'язків (особи з сімейними обов'язками); характер праці окремих категорій працівників (керівник і члени колегіального виконавчого органу організації тощо); особливості й умови виробництва і праці (надомники, особи, які працюють вахтовим методом, та ін.), природно-кліматичні умови (робота на Крайній Півночі і прирівняних до них місцевостях) та ін Враховуючи дані особливості при встановленні державних гарантій трудових прав і свобод громадян, законодавець тим самим надає зазначеним особливостям суспільно значимий характер. За допомогою диференційованого (неоднакового) підходу до різних суб'єктів праці залежно від встановлених законом суспільно значимих обставин створюються сприятливі, справедливі умови праці для всіх категорій працівників. Тим самим забезпечується реалізація одного з найважливіших принципів правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ним відносин - принципу рівності прав і можливостей всіх працівників (ст. 2 ТК). Слід враховувати, що диференційований підхід законодавця до різних учасникам трудового процесу не повинен розглядатися як дискримінація відповідних осіб. Згідно ст. 3 ТК встановлення відмінностей, винятків, переваг, а також обмеження прав працівників, які визначаються властивими даному виду праці вимогами, встановленими федеральним законом, або обумовлені особливою турботою держави про осіб, які потребують підвищеного соціального і правового захисту, не є дискримінацією. Зокрема, зважаючи на необхідність особливої турботи про осіб, які потребують підвищеного соціального і правового захисту, встановлено ряд обмежень на застосування праці жінок і неповнолітніх працівників на важких роботах і на роботах із шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах, заборонено залучати вагітних жінок та осіб молодше 18 років до нічних і надурочних робіт, направляти їх у відрядження і пр. Такі норми покликані забезпечити особливу охорону праці жінок і неповнолітніх, створити сприятливі умови зазначеним категоріям працівників. 2. Як випливає з коментарів статті, диференціація правового регулювання праці реалізується двома способами: за допомогою встановлення норм, частково обмежують застосування загальних норм з тих же питань; або за допомогою встановлення норм, що встановлюють додаткові правила для окремих категорій працівників. Норми, що встановлюють особливості праці окремих категорій працівників, містяться як у коментованому розділі, так і в інших розділах ТК. Так, наприклад, особи, яким не встановлюється випробування при прийомі на роботу, визначені у ч. 4 ст. 70 ТК; категорії працівників, яким роботодавець зобов'язаний встановлювати скорочений робочий час, зазначені у ст. 92 ТК і т.д. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 251. Особливості регулювання праці " |
||
|
||