| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 20. Сторони трудових відносин |
||
|
2. Для вступу в трудове відношення фізична особа повинна володіти трудовою правосуб'єктністю (праводееспособностью), тобто трудової правоздатністю і трудової дієздатністю, які виникають як нерозривно пов'язані, оскільки в трудовому праві фізичні особи наділяються ними одночасно з досягненням певного віку. Частина 3 даної статті встановлює вік для вступу в трудове відношення, який настає з 16 років. У певних випадках і порядку, передбачених ТК, з особами, які не досягли 16-річного віку, може бути укладено трудовий договір (ст. 63 ТК). До зазначених випадків належить отримання основного загальної освіти, або продовження освоєння програми основної загальної освіти за іншою формою, ніж очна форма навчання, або залишення у відповідності з федеральним законом загальноосвітнього закладу, при яких в трудові відносини можуть вступати особи, які досягли віку 15 років, для виконання легкої праці, не завдає шкоди їх здоров'ю. За згодою одного з батьків (піклувальника) та органу опіки та піклування у трудове відношення може вступити, уклавши трудовий договір, учень, який досяг віку 14 років, для виконання у вільний від навчання час легкої праці, не завдає шкоди його здоров'ю і не порушує процесу навчання . В організаціях кінематографії, театрах, театральних і концертних організаціях, цирках, допускається за згодою одного з батьків (опікуна) та дозволу органу опіки та піклування укладення трудового договору для участі у створенні і (або) виконанні (експонуванні) творів без шкоди здоров'ю й моральному розвитку з особами, які не досягли віку 14 років. Трудовий договір від імені працівника в цьому випадку підписується його батьком (опікуном) (див. ст. 63 і коммент. До неї). У певних випадках фізичні особи (громадяни) можуть вступати в трудові відносини тільки по досягненні 18-річного віку. Застосування праці осіб, які не досягли 18 років, забороняється на роботах із шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, на підземних роботах і на роботах, виконання яких може завдати шкоди їх здоров'ю та моральному розвитку (гральний бізнес, робота в нічних клубах і кабаре, а також виробництво, перевезення і торгівля спиртними напоями, тютюновими виробами, наркотичними і токсичними препаратами (ст. 265)). Не допускається укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність з особами, які не досягли 18 років (ч. 1 ст. 244 ТК). Трудовим законодавством не встановлено граничний вік для вступу в трудові відносини. Виняток зроблено для державних службовців - граничний вік заміщення ними державної посади становить 60 років. Він може бути продовжений до 65 років. Особа, яка досягла зазначеного віку, може трудитися в інших організаціях і підприємствах. 3. Інша сторона трудового відносини - це роботодавець, тобто фізична або юридична особа (організація), що набрало чинності в трудові відносини з працівником. Роботодавцями можуть бути фізичні особи, якщо вони зайняті підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і укладають трудовий договір з працівниками, або фізичні особи (громадяни), якщо вони укладають трудовий договір з іншими особами для особистого обслуговування і допомоги з ведення домашнього господарства. У більшості випадків в якості роботодавця виступають будь-які юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності. Юридичними особами можуть бути комерційні та некомерційні організації (ст. 51 ЦК), іменовані також організаціями. Поняття та правовий статус юридичних осіб визначені у ст. 48, 49 ЦК. Юридична особа володіє трудовою правосуб'єктністю (правоздатністю) і має право укладати трудові договори і вступати в трудові відносини з працівниками з моменту його державної реєстрації, здійснюваної у порядку, передбаченому Федеральним законом від 08.08.2001 N 129-ФЗ "Про державну реєстрацію юридичних осіб і індивідуальних підприємців" (в ред. від 23.12.2010) * (48). 4. Частиною 4 коментованої статті передбачено можливість виступати в якості роботодавців (крім юридичних і фізичних осіб) також іншим суб'єктам, якщо вони наділені у встановлених федеральним законом випадках правом укладати трудові договори з працівниками (наприклад, первинна профспілкова організація, яка не має статусу юридичної особи, приймає на роботу технічного секретаря або бухгалтера для обслуговування даної профспілкової організації). Філій, представництв, іншим відокремленим структурним підрозділам організацій не надано законодавством права укладати трудові договори з працівниками. У всіх випадках роботодавцями виступають юридичні особи (організації), від імені яких може виступати керівник філії, представництва на підставі даної йому довіреності, що надає право прийому і звільнення працівників. За відсутності таких повноважень у керівника філії, представництва трудові договори з працівниками філії, представництва полягають і припиняються самою юридичною особою як роботодавцем. 5. У ч. 5 коментованої статті проведено розмежування роботодавців - фізичних осіб в залежності від того, чи є вони індивідуальними підприємцями, які здійснюють підприємницьку діяльність із залученням праці працівників, або в якості роботодавців виступають фізичні особи, що запрошують працівників з метою особистого обслуговування і допомоги в домашньому господарстві , які іменуються так само, як роботодавці - фізичні особи, які не є індивідуальними підприємцями. Вказівка на роботодавця - фізична особа, яка є індивідуальним підприємцем, в більшості статей ТК збігається з роботодавцем - юридичною особою, і відповідно в цих статтях використовується широке поняття (термін) "роботодавець", що охоплює як фізична, так і юридична особа (організацію). Таким образам, виключення більш вузького поняття (терміна) "організація" з ряду статей ТК (ст. 26, 29, 37 та ін.) і уточнення "роботодавця" шляхом вказівки на індивідуального підприємця (ст . 8, 39, 40, 43, 66, 304 тощо) значно розширюють і вносять визначеність у правовий статус роботодавця - фізичної особи, яка є індивідуальним підприємцем. Частина 5 коментованої статті відносить до зазначеної категорії роботодавців - фізичних осіб, які є індивідуальними підприємцями, також приватних нотаріусів, адвокатів, заснували адвокатські кабінети та інших осіб, чия професійна діяльність відповідно до федеральних законів підлягає державній реєстрації і (або) ліцензуванню, вступили в трудові відносини з працівниками з метою здійснення зазначеної діяльності. У коментованій частині цієї статті встановлено, що зазначені роботодавці - фізичні особи, які здійснюють свою діяльність з порушенням встановлених вимог щодо державної реєстрації та (або) ліцензуванню, не звільняються від виконання обов'язків, покладених ТК на роботодавців - індивідуальних підприємців. Особливості правового регулювання праці працівників, які працюють у роботодавців - фізичних осіб, встановлені в ст. 303-309 ТК, проте неясна причина, по якій не проведена диференціація правового регулювання трудових відносин працівників, які працюють у роботодавців - фізичних осіб, що є індивідуальними підприємцями. В результаті правове регулювання праці нічим не відрізняється у хатньої робітниці, домашнього секретаря, який працює у роботодавця - фізичної особи, або працівників фабрик, магазинів та ін, що працюють у роботодавця - фізичної особи, яка є індивідуальним підприємцем. 6. Згідно ч. 6 ст. 20 ТК права та обов'язки роботодавця у трудових відносинах здійснює безпосередньо тільки роботодавець, який є фізичною особою. Всі інші роботодавці (юридичні особи, організації) реалізують свої права та обов'язки через спеціальні органи управління. Слід мати на увазі, що на керівника організації, що виконує в тому числі функції її одноосібного виконавчого органу, поширюються норми ТК, і зокрема спеціальні норми гл. 43 "Особливості регулювання праці керівника організації та членів колегіального виконавчого органу організації" (див. гл. 43, ст. 273 ТК і коммент. До неї). Таким органом, наприклад, в державних і муніципальних підприємствах є їх керівник. Він призначається власником або уповноваженим власником органом і їм і підзвітний (див. п. 4 коммент. До ст. 19 ТК). Права і обов'язки керівника унітарного підприємства як органу управління передбачені ГК, ТК, ст. 21 Федерального закону "Про державні та муніципальних унітарних підприємствах", іншими статтями цього Закону, а також іншими нормативними правовими актами. До зазначених актам перш за все відноситься постанова Уряду РФ від 03.12.2004 N 739 "Про повноваження федеральних органів виконавчої влади щодо здійснення прав власника майна федерального державного унітарного підприємства" (в ред. Від 31.12.2010) * (49). Слід мати на увазі також наказ Мінекономрозвитку Росії від 02.03.2005 N 49 "Про затвердження примірного трудового договору з керівником федерального державного унітарного підприємства" * (50). Права та обов'язки роботодавця у недержавних організаціях здійснюють її виконавчі органи управління. В акціонерних товариствах керівництво всією поточною діяльністю товариства здійснюється одноосібним виконавчим органом суспільства (директор, генеральний директор) або колегіальним виконавчим органом суспільства (правління або дирекція та ін.) В силу ст. 69 Федерального закону "Про акціонерні товариства" одноосібний виконавчий орган товариства може видавати накази про призначення на посади працівників товариства, про переклади на іншу роботу і звільнення та ін Інші юридичні особи також мають відповідні органи управління і здійснюють права та обов'язки роботодавця згідно з нормами ТК, інших законів, інших нормативних правових актів і нормативних правових актів органів місцевого самоврядування. Їх права та обов'язки можуть уточнюватися в установчих документах юридичної особи (організації), а також у локальних нормативних актах. 7. У ч. 7 коментованої статті встановлюється право фізичних осіб з 18 років укладати трудові договори і виступати в якості роботодавців за умови наявності у них повної дієздатності, яка за нормами ЦК (ч. 1 ст. 21) настає з 18 років. У даній частині коментованої статті також встановлено, що фізичні особи можуть виступати роботодавцями і до досягнення ними віку 18 років, у разі набуття ними цивільної дієздатності в повному обсязі, тобто з дня її придбання, вони можуть бути роботодавцями, укладати трудові договори з працівниками, вступати в трудові відносини. 8. Частина 8 коментованої статті встановлює, що фізичні особи, які досягли віку 18 років, які мають самостійний дохід, але обмежені судом у дієздатності, мають право укладати трудові договори з працівниками при дотриманні наступних умов: з письмової згоди піклувальників і тільки в цілях особистого обслуговування і для допомоги з ведення домашнього господарства. 9. Частина 9 коментованої статті визначає, що укладати трудові договори з працівниками від імені фізичних осіб, які мають самостійний дохід і досягли віку 18 років, але визнаних судом недієздатними, можуть їх опікуни і тільки в цілях особистого обслуговування зазначених фізичних осіб і допомоги їм з ведення домашнього господарства . 10. У ч. 10 коментованої статті встановлюється, що неповнолітні особи, які досягли віку від 14 до 18 років (за винятком неповнолітніх, що придбали цивільну дієздатність в повному обсязі), можуть укладати трудові договори з працівниками при дотриманні наступних умов: за наявності власного заробітку або стипендії, або інших доходів і тільки з письмової згоди своїх законних представників (батьків, опікунів, піклувальників). На відміну від цього порядку, як випливає з ч. 7 коментованої статті, неповнолітні, які не досягли 18 років, з дня придбання цивільної дієздатності в повному обсязі має право укладати трудові договори з працівниками і виступати роботодавцями - фізичними особами. 11. Коментарів статтею (ч. 8-10) передбачено, що за зобов'язаннями, що випливають із трудових відносин, у тому числі з виплати заробітної плати встановлена додаткова відповідальність законних представників (батьків, опікунів, піклувальників) фізичних осіб, які виступають в якості роботодавців. 12. У ч. 12 коментованої статті вказується на те, що установи відповідають за своїми зобов'язаннями які у їх розпорядженні грошовими коштами. При їх недостатності субсидіарну (додаткову) відповідальність за їх зобов'язаннями несе власник (засновник) у встановленому законом порядку. ТК зазначена відповідальність передбачена вперше. Слід враховувати, що ця відповідальність передбачена тільки для установ, фінансування яких повністю або частково здійснюється власником (засновником). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 20. Сторони трудових відносин " |
||
|
||