Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І.Панченко. Цивільне право України, 2005 - перейти к содержанию учебника

Які особливості договору зберігання?

Договір зберігання належить до групи договорів, спрямованих на надання фактичних послуг. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодав-цем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. У договорі зберігання може бути передбачений обов'язок збе-рігача зберігати річ, яка буде йому передана в майбутньому. Якщо зберігання речей здійснює суб'єкт підприємницької діяльності на складах (у камерах, інших приміщеннях) загального користування, такий договір є публічним. Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, має бути укладений у письмовій формі незалежно від складу учасників цього договору і вартості речі, що передається на зберігання. Письмова форма договору вважається додержаною, якщо взяття речі на зберігання посвідчено видачею поклажодавцеві зберігальної розписки, квитанції або іншого документа, підписаного зберігачем. Замінником письмової форми може бути видача зберігачем номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання (знаки легітимації). Це можна зробити для речей, які здаються на короткострокове зберігання в гардероби установ театрів, їдалень тощо. Договір зберігання може укладатися на певний строк і без зазначення строку. Строк у договорі зберігання встановлюється в інтересах поклажодавця. Відповідно поклажода-вець може вимагати від зберігача повернення майна достроково незалежно від строку зберігання. Проте в договорі без зазначення строку зберігач управі у будь-який час відмовитись від договору, але зобов'язаний надати поклажодавцеві достатній строк для одержання ним свого майна. Особа, що здійснює на засадах підприємницької діяльності зберігання речей на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у неї такої можливості, тому що договори, які підлягають укладенню в таких випадках, як було зазначено вище, визнаються публічними. Зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором, законом, іншими нормативно-правовими актами для забезпечення схоронності речі, переданої йому на зберігання. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, збе-рігач зобов'язаний піклуватися про взяту на зберігання річ, як про власну. Він не має права без згоди поклажодавця користуватися переданою йому на зберігання річчю, а також надавати третім особам можливість користуватися нею. У разі небезпеки, нестачі чи пошкодження речі, зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберігання речі, не очікуючи на вказівки поклажодавця. Плату за зберігання, строки її внесення визначають сторони в договорі. Якщо інше не визначено договором, то й витрати зберігача зі зберігання речі також включають до винагороди за зберігання. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати зі зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше. Зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, річ, що була передана на зберігання, а якщо договором було передбачено зберігання знеособлених речей (змішані родові), - - тотожну або обумовлену кількість речей того самого роду та якості. Тотожність речі, прийнятої на зберігання, і речі, повернутої поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченнями свідків. Зберігач також зобов'язаний передати і плоди та доходи, одержані ним за час зберігання речі. Зберігач відповідає за втрату, нестачу, пошкодження майна, переданого на зберігання. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшкодовуються на загальних підставах. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад, зберігач несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, прийняту на зберігання, навіть якщо передбачений договором строк її зберігання ще не закінчився. Однак у цьому разі поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено умовами договору. Слід підкреслити, що розглянуті правила застосовують до всіх видів зберігання, встановлених Цивільним кодексом України, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше. Цивільний кодекс України визначає права та обов'язки сторін за договором складського зберігання, а також спеціальних видів зберігання: зберігання у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову транспортних організацій; зберігання речей у гардеробах організацій; зберігання речей у готелях; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних засобів; договору охорони.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Які особливості договору зберігання?"
  1. § 2. Акти цивільного законодавства України
    Характеризуючи акти цивільного законодавства України, слід звернути увагу на те, що ЦК розрізняє: основу цивільного законодавства України (Конституція) і акти власне цивільного законодавства як такого. Конституція не є актом цивільного законодавства у безпосередньому значенні, оскільки є основою усього законодавства України і містить норми різного характеру, визначаючи основи не лише
  2. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    Поняття цінного паперу уперше сформульоване в Німеччині. Усередині XIX в. цінним папером називали кожний документ майново-правового змісту. У радянському цивільному праві поняття цінних паперів уперше було визначено в Основах цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1991 p., де ст. 31 встановлювала, що цінними паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право, яке може
  3. § 7. Виконання зобов'язань
    Виконання зобов 'язання - це здійснення боржником тієї дії, яку має право вимагати від нього кредитор на підставі зобов 'язання, що існує між ними. Вимоги до виконання зобов'язань визначають, насамперед, принципи - закріплені в законі основоположні засади, відповідно до яких будується правове регулювання реалізації суб'єктивних прав і обов'язків у цих правовідносинах. У літературі називають
  4. 3.1. Застава
    Застава - це вид забезпечення виконання зобов'язання, внаслідок якого кредитор-заставодержатель набуває права у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Визначення застави було дано в Законі "Про заставу", що тривалий час
  5. 3.2. Завдаток
    Завдаток мав чимале поширення у дореволюційному російському праві, забезпечуючи більшість угод, в яких виконання відрізнялося від моменту укладення договору. Його роль знизилася в зв'язку з поширенням безготівкових розрахунків, і зараз застосування завдатку залишилося на рівні побутових відносин. Відповідно до ст. 570 ЦК завдаток - це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові
  6. § 3. Категорія господарського (підприємницького) договору
    Свого часу мала поширення теорія господарського договору як особливого виду договору. Зараз цей вид угод набув дещо інших рис, він активно використовується у сфері підприємницької діяльності. З'явився цей договір у СРСР ще під час кредитної реформи 30-х років. Але протягом тривалого часу термін "господарськіїй Договір" вживався у законодавчих актах не часто і, як правило, лише стосовно одного з
  7. § 4. Зміст (умови) договору
    Суть і значення цивільно-правового договору в конкретних правовідносинах найяскравіше відображаються в його змісті, котрим визначається й зміст самого правовідношення. Зміст договору - це сукупність умов (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться
  8. § 3. Договір поставки
    Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та виконання договору поставки визначено в § 3 гл. 54 ЦК, § І гл. 30 ГК. Проте вже ч. 2 ст. 264 останнього акцентує на можливості встановлення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних
  9. § 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу
    Договори перевезення на загальному рівні регулюються гл. 64 ЦК. Глава 32 ГК регулює перевезення вантажів; ч. 6 ст. 306 цього Кодексу вказує, шо відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК та іншими нормативно-правовими актами. Спеціальне правове регулювання відносин перевезення вантажів, пасажирів і багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке
  10. § 4. Договір зберігання
    Договору зберігання присвячено гл. 66 ЦК. Додатково зберігання у товарному складі регулюється ст. 294 ГК, а також Законом України від 23 грудня 2004 р. "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва". Іншими законодавчими актами визначається специфіка зберігання окремих речей, з огляду на їх особливі властивості - наприклад, Законом "Про зерно та ринок зерна в Україні"