| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Договір зберігання |
||
|
Поняття договору зберігання. Згідно зі ст. 936 LI К за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Характеристика договору зберігання. ф Сторонами договору зберігання є зберігач і поклажодавець. Як випливає зі змісту термінів, зберігачем є особа, шо здійснює зберігання речі. Поклажодавцем вважається особа, яка, відповідно, передає річ за договором зберігання. За загальними положеннями ЦК як зберігачем, так і поклажодавцем можуть бути як фізичні, так і юридичні особи незалежно від наявності у, них статусу суб'єкта підприємницької, діяльності Обов'язкова наявність такого статусу обумовлюється природою, власне зберігання - якщо діяльність зі зберігання має ознаки підприємницької діяльності, відповідно, необхідним є і статус суб'єкта підприємницької діяльності у зберігача; якщо зберігання здійснюється у зв'язку з підприємницькою діяльністю поклажодавця, це обумовлює наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності і у нього. Зберігач, що здійснює діяльність на засадах підприємницької діяльності, є професійним зберігачем (ч. 2 ст. 936 ЦК). Такими збері- гачами є, наприклад, товарні склади (§ 2 гл. 66 ЦК), інші власники складських приміщень або територій, на яких можуть зберігатися речі (наприклад, автостоянок), суб'єкти охоронної діяльності тощо, тобто особи, для яких зберігання є основною діяльністю. Якщо особа, для якої підприємницька діяльність зі зберігання не є основною, має спеціалізовані приміщення (устаткування) для здійснення зберігання, вона також вважається професійним зберігачем (наприклад, організації транспорту, які зберігають речі у камерах схову). Відповідно, не є професійними зберігачами особи, які приймають речі на зберігання не у зв'язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності (наприклад, гардероби, нотаріуси, які приймають у депозит грошові суми та цінні папери, та інші особи). Особливі властивості речей, шо передаються па зберігання, зумовлюють, зокрема, особливі вимоги шодо організаційної структури зберігача. Так, наприклад, згідно зі ст. 24 Закону "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Зерновим складом, в свою чергу, згідно з п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону є винятково юридична особа, шо має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. За змістом Закону "Про державний матеріальний резерв" розміщення матеріальних цінностей державного резерву здійснюється на базі юридичних осіб, спеціально призначеній дія такого зберігання. (7} За договором зберігання передається річ. Згідно зі ст. 179 ЦК річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Таким чином, на зберігання передаються лише матеріальні активи; водночас нематеріальні блага не можуть бути об'єктом відносин зберігання. Речі, що передаються на зберігання, можуть бути визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками. У першому випадку поверненню підлягає саме та річ, що пере,запалась, оскільки за змістом ст. 184 ЦК вона є незамінною. У разі передання замінної речі, визначеної родовими ознаками, за ст. 941 ЦК за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Відповідно, поверненню підлягає не та сама річ, яка передавалася, а інша річ, проте того ж роду та якості, як і річ, що передавалася. Зберігання як індивідуально визначеного майна, так і майна, визначеного родовими ознаками, може набути характеру "відпові- дального" -- див. п. 1.24 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств") - поверненню підлягають саме ті матеріальні активи, ікі передавалися, без зміни їх якісних і кількісних характеристик; крім того, збе^ігач не мас можливості користуватися переданим майном. ЦК не зазначає, які саме речі можуть передаватися на зберігання. Це означає, що на зберігання можугь передаватися будь-які речі, іалежно від можливості зберігача забезпечити належне їх утримання та інших чинників. Саме право та можливість зберігача взяти на зберігання річ є визначальним чинником при укладенні договору зберігання. 3. Зберігач зобов'язується зберігати річ, що передана йому поклажодавцем. Словосполучення "річ, що передана... поклажодавцем" за буквального його тлумачення означає, що для чинності договору зберігання необхідне реальне передання речі зберігачу. Проте, згідно з ч. 2 ст. 936 ЦК договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що^дщснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Іншими словами, за договором зберігання річ може передаватися як під час, так і після його укладення - у разі, якщо зберігання такої речі здійснюється в межах підприємницької діяльності зберігача. Згідно з ч. З ст. 936 ЦК договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяль- ності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. Зважаючи на це, ст. 940 Кодексу встановлює обов'язок професійного зберігача, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, прийняти річ на зберігання за наявності у нього такої можливості. Зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності. Також, якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньому, зберігач звільняється від обов'язку її приймати, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності. Зберігач, який зобов'язався прийняти в майбутньому річ на зберігання, не має права вимагати її передання на зберігання. Поклажодавець, який не передав річ на зберігання, зобов'язаний підпїкодуїіаі и зберігачеві збитки, завдані йому в зв'язку з іїпц що зберТгапня не відбулося, якщо він в розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору зберігання. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором іберїгання особисто. Він має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про иередання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У такому разі умовйТШговору зберігання є чинними, і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. У разі необхідності зміни умов зберігання речі, зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про це і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза ЇЇ пошкодження чи інші обставини, шо не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем. (рЗберігач зобов'язується повернути річ поклажодавцю у схоронності. Цьому кореспондує обов'язок поклажодавця, шо передбачений ст. 948 ЦК, а саме - забрати річ у зберігача після закінчення строку договору зберігання. У"" Згідно зі ст. 949 ЦК зберігач зобов'язаний повернути поклажо- і давцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість \ речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повер- / нена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на } зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач (також зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані \ВІД речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків. О) Згідно зі ст. 937 ЦК договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 Кодексу. До таких належать випадки: - укладення договору зберігання між юридичними особами; - укладення договору зберігання між фізичною та юридичною особою, крім випадків, коли договір зберігання повністю виконується сторонами у момент вчинення (здача речей в гардероб); - укладення договору зберігання між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім тих договорів, що повністю виконуються сторонами у момент їх укладення. Договір зберігання, за яким зберігай зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися показанням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. ^о)ЦК не вважає строк істотною умовою договору зберігання. У ст. 938 він містить зобов'язання зберігача зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про ЇЇ повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставим строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк. Згідно зі ст. 953 ЦК зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. ^. Зберігання може здійснюватися як на платних засадах, так і безоплатно. Відповідно до ст. 946 ЦК плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якшо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якшо покла- жодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ як про свою власну (ч. 2 ст. 942 Кодексу). ВІД плати за зберігання слід відрізняти витрати на зберігання. Згідно зі ст. 947 ЦК витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити При укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатнгшу зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. ІК містить заходи відповідальності, що можуть бути застосовані до зберігача та поклажодавця. Так, ст. 950 ЦК встановлює, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сплй, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: - у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; - у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, шо вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігана відшкодування її вартості (ст. 951 ЦК). Поклажодавець, в свою чергу, зобов'язаний відшкодувати збері- гачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості. (^9) Договір зберігання за загальними положеннями є реальним і вважається укладеним з моменту передання речі поклажодавцем; проте, згідно з ч. 2 ст. 936 ЦК договори зберігання, у яких зберігач є професійним, можуть укладатися з умовою передання товару на зберігання у майбутньому, тому такі договори зберігання є кон- сенсуальними. Особливості зберігання на товарному складі. Поняття договору складського зберігання. Згідно зі ст. 957 ЦК за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Характеристика договору складського зберігання. ТТі За договором складського зберігання зберігачем є товарний склад. Згідно зч. 1 ст. 956 ЦК товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Від поняття "товарний склад" слід відрізняти поняття "склад" та його похідні (наприклад - митний ліцензійний склад), який є приміщенням, що спеціально призначене для зберігання майна або використовується для такого зберігання. За визначенням "товарний склад" є юридичною особою, що самостійно здійснює підприємницьку діяльність зі зберігання відповідного майна у певних приміщеннях або території. Власниками "складу", в свою чергу, можуть бути к суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи), так і особи, що такого статусу не мають, і саме вони, а не склад", беруть участь у відносинах зі зберігання речей. На товарні склади поширюється дія як § 2 гл. 66 ЦК, так і Закону Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та інші нормативно-правові акти; натомість на діяльність складів-приміщень ці акти не поширюються. Товарні Склади можуть бути складами загального користування (відкритого типу), що можуть використовуватися для зберігання товарів будь-якою особою, так і закритого типу, призначеними для зберігання товарів, що належать власнику складу. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором (ч. 2 ст. 957 ЦК), а, відтак, він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи. '2. Товарний склад зберігає товар. На відміну від загального визначення договору зберігання, наведеного у ст. 936 ЦК, об'єктом зберігання на товарному складі є не будь-який об'єкт матеріального світу (річ), а ?)іч, іцо мас ознаки товару. За визначенням поняття "товар", що наводиться у ст. І Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", ним є будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі); в контексті договору складського зберігання товаром є винятково продукція (об'єкти матеріального світу), яка призначена для продажу (оплатної передачі). Саме ознака призначення для продажу або іншої оплатної передачі відрізняє товари, що зберігаються на товарному складі, від речей, що передаються за іншими договорами зберігання, і вказує на те, зокрема, що поклажодавець не є їх кінцевим споживачем. ЦК не встановлює, які саме товари можуть бути об'єктом зберігання на товарному складі; натомість Закон "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" перераховує у ч. 4 ст. 13 випадки, коли товар не може бути прийнятий товарним складом на зберігання: " ' --» - якщо за результатами проведення незалежної оцінки якісні та/або вартісні характеристики товару виявилися гіршими від тих, що заявлені; - якщо зберігання товару потребує спеціальних умов, які серти- фікований склад не в змозі забезпечити; - якщо товар має властивості, що становлять небезпеку для оточення; - якщо документи, що засвідчують якісні характеристики товару, відсутні. Проте це не означає, що товари, які зазначені вище, не можуть зберігатися в інших, ніж товарні склади, місцях. Наприклад, товари, які мають "властивості, що становлять небезпеку для оточення", повинні зберігатися у спеціально облаштованих місцях, майданчиках, складських приміщеннях та спорудах (див., наприклад, ст. 1 Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про перевезення небезпечних вантажів"). Товари, які не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення, зберігаються на складах митного органу (ст. 166 МК_). Речі, що мають ознаки товару, не обов'язково повинні зберігатися саме на товарному складі. Покдажодавень за бажанням може розмістити свої товари і в іншому місці, наприклад, на звичайному складі. Проте законодавство, що регулює зберігання на товарному складі, дає поклажодавцю більше можливостей для розпорядження своїм товаром, про шо докладніше йдеться далі. (Д Товар передається поклажодавцем на зберігання. За ст. 959 ЦК при прийнятті товару на зберігання товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар для визначення його кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов'язаний надавати покдажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності. На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із такйх складських документів: - складську.,квитанцію; - просте складське свідоцтво; - подвійне складське свідоцтво (ст. 961 ЦК). Складська квитанція - це документ, що підтверджує прийняття товару на зберігання. Володільцю квитанції надається право забрати товар зі складу. У свою чергу, складські свідоцтва є товаророзпоряд- чими складськими документами, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі (ст. 1 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"). Природа складських свідоцтв дозволяє за їх допомогою здійснювати розпорядження товаром - так, на підставі ч. 2 ст. 961 ЦК товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника і має форму єдиного документа. Натомість подвійне складське свідоцтво є іменним і складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва, які можуть бути відокремлені одна від іншої. Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику товару чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на зберігання. Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Воно може бути видано на кожну погоджену між власником товару та сертифікованим складом кількість товару ter. 6 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"). Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами. Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад кидає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання рддом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив t > му боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного сві- юптва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним. Володілець складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні і підошва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився і ід складі. 4. Товар передається на зберігання на платних засадах. Плата за зберігання товару, строки та порядок її внесення визначаються договором складського зберігання. Якщо володілець складського свідоцтва після закінчення строку дії договору складського зберігання не забрав товар, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання в обсягах та порядку, визначених договором (ст. 12 Закону "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"). 5. Товарний склад зобов'язується повернути товар у схоронності. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом З^шц^після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору. Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них іюклажодавия. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця. Інші види зберігання. До спеціальних видів зберігання належать, зокрема: - зберігання речі у ломбарді; - зберігання цінностей у банку; - надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; - зберігання речей у камерах схов у організацій, підприємств транспорту; - зберігання речей у гардеробі організації; - зберігання речей пасажира під час його перевезення; - зберігання речей у готелі; - зберігання речей, що є предметом спору; - зберігання автотранспортних засобів; - охорона власності та недоторканності особи. Ці в иди зберігання регулюються § 3 гл. 66 ЦК, а також окремими законодавчими та під законними нормативними актами. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 4. Договір зберігання" |
||
|
||