| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 5. Договір страхування |
||
|
Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Поняття договору страхування. Згідно зі ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Як слушно зазначається в юридичній літературі, страхування є способом мінімізації ризиків (зокрема, кредитних ризиків під час страхування відповідальності позичальника у кредитних договорах). При цьому страхування не можна вважати способом забезпечення виконання зобов'язання. Його призначення полягає не у несенні відповідальності поряд із основним боржником, а у виплаті страхового відшкодування при настанні вірогідних і випадкових обставин, що пов'язані з цими договорами . Характеристика договору страхування. 1. Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Проте учасників страхових правовідносин може бути більше - крім, власне, сторін договору страхування, до них належать застраховані особи, а також вигодонабувачі. Згідно зі ст. 984 ЦК страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Стаття 2 Закону "Про страхування" деталізує зазначене положення - страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом "Про і осподарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених іаконодавством про страхування, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Наявність статусу фінансової установи у страховика обумовлений віднесенням Законом "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" послуг у сфері страхування ю фінансових (ст. 4). Страховик набуває статусу фінансової установи після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України як складової частини Державного реєстру фінансових установ. Учасників страховика повинно бути не менше 3. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній І млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України (ст. ЗО Закону "Про страхування"). Страховики можуть здійснювати страхову діяльність як безпосередньо, так і через страхових посередників. Ними можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страховими брокерами є юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерського правочину з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник. Пере- страховими брокерами вважаються юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерського правочину із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник. Страховими агентами є громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхувальниками, в свою чергу, визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (у разі обов'язкового страхування - ст. 7 Закону "Про страхування"). Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Крім того, страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. 2. Предметом договору страхування, відповідно до ст. 980 ЦК, можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: - життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); - володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); - відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). 3. Обов'язками страховика згідно зі ст. 988 1ДК. є: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом 2 робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів дія своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. І, Відповідно до ст. 8 Закону "Про страхування" страховим випадком вважається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У свою чергу страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) Fie може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору; До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 993 ЦК); 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником уразі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; 5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика. ЦК як і Закон "Про страхування" передбачає підстави відмови у виплаті страхових сум, до яких згідно зі ст. 26 Закону належать: - навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; - вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; - подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; - одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; - несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; - інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави дія відмови у здійсненні страхових виплат, якшо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. 4. До обов'язків страхувальника, згідно зі ст. 989 ЦК, належать: 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором. Відповідно до ст. 10 Закону "Про страхування" страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) вважається плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Особливістю договору страхування є те, що обов'язок страхувальника сплатити страховий платіж має місце завжди, а обов'язок страховика сплатити страхову суму - тільки в разі настання страхового випадку . Сплата страхувальником страхових платежів має значення не тільки для належного виконання ним своїх зобов'язань за договором страхування. Відповідно до ст. 983 ЦК (ст. 18 Закону "Про [рахування") договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено юговором страхування. Тобто, від внесення страхового платежу може залежати момент набрання чинності договором страхування; 2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне зна- іення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що "б'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним; 4) вживати заходів шодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника. 5. Договір страхування укладається в письмовій формі. Факт складання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке є формою договору страхування, що, однак, не позбавляє сторони цього договору права викласти його в іншій письмовій формі. Зважаючи на вишенаведене загальне правило про момент набрання чинності договором страхування, він є реальним за своєю правовою природою. Проте, якщо в договорі страхування застережене набрання ним чинності з моменту досягнення згоди зі всіх істотних умов (наприклад, з моменту підписання договору сторонами), договір страхування вважатиметься консенсуальним. Істотними умовами договору страхування за ст. 16 Закону "Про страхування" вважаються такі: - назва документа; - назва та адреса страховика; - прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та зас- ' рахованої особи, їх адреси та дати народження; - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва виго- юнабувача та його адреса; - зазначення об'єкта страхування; - розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж чоговір страхування життя; - розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; - перелік страхових випадків; - розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; - страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); - строк дії договору; - порядок зміни і припинення дії договору; - умови здійснення страхової виплати; - причини відмови у страховій виплаті; - права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; - інші умови за згодою сторін; - підписи сторін. 6. Договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Згідно зі ст. 997 ЦК якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором. Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за 30 днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором. Страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат. Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється. 7. Договір страхування визнається судом недійсним у випадках, встановлених ст. 998 ЦК: - якщо його укладено після настання страхового випадку; - якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 5. Договір страхування" |
||
|
||