|
Власність - це відносини між людьми з приводу речі. З однієї сторони цих відносин - власник, який ставиться до певної речі як до своєї, з другої -- невласник, всі інші особи, зобов'язані ставитися до цієї речі, як до чужої.
Привласнюючи конкретну річ, власник тим самим усуває від неї всіх інших осіб, вступаючи в такий спосіб у відносини з ними. Особа, яка є власником майна, безпосередньо впливає на це майно, спираючись на закон. Право власності безстрокове. Усі інші особи зобов'язані утримуватися від вчинення будь-яких дій, що порушують право власності.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном та право захисту від будь-якого порушення цих прав. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, в тому числі використовувати його для підприємницької діяльності. Право власності є непорушним, і держава не втручається у здійснення особою свого права власності.
Випадки позбавлення права власності чи обмеження його здійснення допускаються лише на підставі Конституції України або іншого закону. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків в умовах воєнного або надзвичайного стану, коли майно може бути примусово відчужено у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення їхніх прав. Але здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність інших осіб, та інтереси суспільства, що охороняються законом, не погіршувати природу, якість землі, води, інших об'єктів природи. Власник несе тягар утримання майна, що йому належить, а також ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження (псування) свого майна, якщо інше не передбачено договором чи законом.
Об'єктами права власності Українського народу є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні Ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності також встановлюються законом.
Право приватної власності належить фізичним та юридичним особам. Ці суб'єкти цивільного права мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. У власності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів права приватної власності може перебувати будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть належати фізичним особам. Склад, кількість та вартість майна, яке може перебувати у власності цих суб'єктів, не обмежуються - крім випадків, якщо такі обмеження встановлено законом.
Держава має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності держави поширюється на майно, у тому числі на грошові кошти, що їй належать. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Суб'єктами права власності на майно, передане державою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.
Територіальні громади мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном (право комунальної власності). Право власності територіальної громади поширюється на грошові кошти, які їй належать. Від імені та в інтересах територіальної громади право власності здійснюють органи місцевого самоврядування. Суб'єктами права власності на майно, передане територіальною громадою створеним нею юридичним особам, є ці юридичні особи.
|
- § 2. Поняття власності і права власності
Слово "власність" нерідко вживається для позначення належності комусь речей. Іншими словами, власність тлумачиться як присвоєння особою засобів і продуктів виробництва усередині і за допомогою певної суспільної форми.} Визначення власності за допомогою категорії присвоєння випливає з робіт К. Маркса, де категорії "власність" і "присвоєння" тісно пов'язані. Такий підхід до визначення власності
- 3.1. Застава
Застава - це вид забезпечення виконання зобов'язання, внаслідок якого кредитор-заставодержатель набуває права у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Визначення застави було дано в Законі "Про заставу", що тривалий час
- § 1. Договір купівлі-продажу
Відносини купівлі-продажу в широкому розумінні регулюються гл. 54 ЦК. (інституту традиційної купівлі-продажу присвячені §§ 1-2 'зазначеної глави), Законом України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 р.), а також іншими нормативними актами різної юридичної сили залеж.- но від особливостей предмета договору (правочини із земельними ділянками -
- § 3. Поняття та види організаційно - правових форм підприємства
Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України,
- § 4. Поняття і види господарських товариств
Така організаційно-правова форма підприємництва, як господарське товариство, має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства як відповідно до ГК, такі на основі Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (далі Закон), який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх
- § 6. Господарські об'єднання
Щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції і членства в СОТ та реалізувати значні фінансово - промислові проекти, підприємства можуть об'єднуватися у групи за галузевим територіальним чи іншим принципом. Право на об'єднання підприємств які і називаються господарськими об'єднаннями закріплене в ст. 70 ГК. Відповідно до чинного законодавства господарське об'єднання - це господарська
- § 7. Господарські організації - органи господарського керівництва
Особливе місце у системі державних органів щодо вирішення питань господарського керівництва займає Верховна Рада України. Підтверджується тим, що вона відіграє провідну роль у встановленні правових норм про систему державних органів, їх компетенцію у галузі організації та здійснення господарської діяльності. Забезпечуючи політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність (ст. 15 Конституції
- § 1. Загальні умови створення господарських організацій
При розгляданні цього питання концептуально виходитимемо з положення ч. 2 ст. 55 ГК про те, що суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створення відповідно до ЦК, всі види підприємництва, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. На нашу думку, наведене дає підстави замість перелічених
- § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК юридична особа вважається створенню з дня її державної реєстрації. За ч. 1 ст. 58 ГК суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець. Аналогічні вимоги передбачені також Законом України «Про господарські товариства». Отже, державна реєстрація і є необхідною обов'язковою умовою їх участі, в конкретних
- § 1. Поняття, підстави виникнення та види господарських зобов'язань
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько - виробничих та організаційно - господарських відносин. Вони опосередковують процес виробництва, переміщення реалізацією матеріальних благ, інтелектуальної власності, організаційно - господарські відносини між їх виробниками та органами
|