Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Загальні положення до розділу


Більшість діянь, передбачених розділом XIV КК України, близькі до адміністративних правопорушень, оскільки не мають ступеня і характеру суспільної небезпеки, звичайно властивих злочинам. Це стосується, зокрема, діянь, передбачених частинами першими статей 328, 329, 330, статтями 333, 334, 337.
За деякі з них КАП прямо передбачена адміністративна відповідальність, а в деяких інших випадках їх важко відмежувати від суміжних адміністративних правопорушень. Так, КАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю і порушення законодавства в галузі державного експортного контролю (статті 188-17, 212-4), порушення законодавства про державну таємницю (ст. 212-2), порушення порядку використання конфіденційної інформації (ч. З ст. 186-3), незаконне перетинання державного кордону України (ст. 204-1), порушення правил міжнародних польотів (ст. 113), порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу та інші порушення у сфері призову та військового обліку (статті 210-211-6).
Отже, в одному випадку закон визнав деякі з відповідних діянь злочинами, в іншому - адміністративними деліктами. При цьому окремі з перелічених статей КАП були прийняті вже після прийняття КК від 5 квітня 2001 р. або навіть в один день з ним.
Незважаючи на те що згідно з ч. 2 ст. 9 КАП адміністративна відповідальність настає лише тоді, коли відповідні порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, практика слідує іншим шляхом.
Виходячи з того, що випадки, передбачені частинами першими статей 328, 329, 330, статтями 333, 334, 337, є прикладами надмірної криміналізації діянь, у разі порушення кримінальної справи слід обов'язково брати до уваги положення ч. 2 ст. 11, згідно з яким не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, а під час провадження у кримінальній справі - положення статей 44, 45, 47, 48, якими встановлені певні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Загальні положення до розділу"
  1. Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин
    положення до розділу XIII Особливої частини КК. Поняттям інших одурманюючих речовин охоплюються психотропні речовини (їх поняття визначено також у Загальних положеннях до розділу XIII Особливої частини КК), різноманітні токсичні речовини промислового, побутового та іншого призначення (бензин, дихлофос, лаки, фарби тощо), деякі прекурсори (про поняття останніх див. Загальні положення до розділу
  2. Загальні положення до розділу
    загальні підстави конкретизуються стосовно окремих видів звільнення від покарання та його відбування. Передбачені КК види звільнення від покарання та його відбування за характером звільнення можна поділити на такі: 1) звільнення від покарання: а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74); б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74);
  3. Загальні положення до розділу
    положеннями, викладеними в інших розділах Загальної та Особливої частин КК. Конституція України (статті 51-52). Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р. Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 р. Постанова ПВС № 15 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства у справах про злочини
  4. Стаття 147. Захоплення заручників
    положення до розділу XVII Особливої частини КК. 5. Кваліфікованими видами розглядуваного злочину є: 1) вчинення його щодо неповнолітнього; 2) вчинення його організованою групою; 3) захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з погрозою знищення людей; 4) спричинення ним тяжких наслідків. Про поняття неповнолітній, організована група, погроза, знищення людей див. коментар, відповідно,
  5. Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
    положення до розділу XVII Особливої частини КК, а про поняття групи осіб за попередньою змовою - коментар до ст. 28. Якщо переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків або за критику вчиняється однією особою, яка не є службовою, вчинене за наявності підстав може бути визнано умисним перешкоджанням законній професійній діяльності і кваліфіковане за ч. 1 с. 171 або іншим злочином,
  6. Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
    положення до розділу XVII Особливої частини КК і коментар до ст. 364. 8. Відповідно до пунктів 3 і 4 ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення про знищення: товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності; матеріалів та знарядь, які використовувались переважно для виготовлення товарів з
  7. Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
    положення про те, що «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно», поширюється на всі такі заклади, які перебувають у державній (незалежно від відомчого підпорядкування) або комунальній власності і фінансуються з бюджетів будь-якого рівня. Незаконною слід визнавати вимогу оплати за надання медичної допомоги, яка має місце у випадку, коли така
  8. Стаття 189. Вимагання
    положеннях до цього розділу. 3. З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди. Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває
  9. Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
    положення до розділу XVII Особливої частини КК. Суб'єктом злочинів, передбачених частинами 3-5 цієї статті, може бути як особа, якій майно було ввірене чи у віданні якої воно перебувало, так і службова особа. 3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. 4. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами привласнення, розтрати майна або заволодіння
  10. Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
    положення до розділу XVII Особливої частини КК. Поняття великої матеріальної шкоди визначене у примітці до ст. 206. Під іншими тяжкими наслідками у цій статті слід розуміти, зокрема, смерть або самогубство потерпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень чи великої матеріальної шкоди сторонній особі, припинення роботи підприємства, установи чи організації, вимушене