Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

1. Законодавство, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності

Необхідність створення в Україні ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності викликана вимогою часу. Незалежною країна не може бути без економічного розвитку, а розвинута незалежна економічна структура держави неможлива без політики захисту права інтелектуальної власності.
Проголошений Україною курс на інтеграцію до Європейського Союзу і вступ до Світової організації торгівлі потребує забезпечення захисту прав на об'єкти авторських і суміжних прав та об'єкти промислової власності на рівні, який існує в економічно розвинених країнах.
Правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються нормами Конституції України, Цивільного, Кримінального, Митного, Господарського кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП), спеціальними законами і підзаконними нормативними актами. Зокрема, ч. 4 ст. 13 Конституції передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Частиною 1 ст. 41 Конституції передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 54 Конституції громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості та захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Відповідно до ч. 2 цієї статті кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
26 квітня 1970 р. Україна (УРСР) приєдналася до Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі ВОІВ) і в нинішній час є учасницею Міжнародного (Паризького) союзу з охорони промислової власності та Міжнародного (Бернського) союзу з охорони літературних і художніх творів. Україна прийняла ряд спеціальних законів, якими врегульовано правовідносини у сфері інтелектуальної власності: від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІ1 "Про авторське право і суміжні права" (далі Закон № 3792-ХІІ), три закони від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі Закон № 3687-ХІІ), № 3688-ХІІ "Про охорону прав на промислові зразки" (далі Закон № 3688-ХІІ), № 3689-ХІІ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі Закон №3689-ХІІ), а також від 21 квітня 1993 р. №3116-ХІІ "Про охорону прав на сорти рослин" (далі Закон № 3116-ХІІ), від 5 листопада 1997 р. № 621/97-ВР "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (далі Закон № 621/97-ВР), від 5 червня 1997 р. №318/97-ВР "Про видавничу справу" (далі Закон № 318/97-ВР), від 23 березня 2000 р. № 1587-ІІІ "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" (у редакції Закону від 10 липня 2003 р. № 1098-ГУ; далі Закон № 1587-ІІІ), а також підписано угоди про приєднання до відповідних міжнародних конвенцій та договорів.
Найважливішими міжнародними договорами, що діють у рамках ВОІВ, є: Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. (у редакції від 2 жовтня 1979 р.), якою передбачено дії щодо захисту прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів; для України набрала чинності 25 грудня 1991 р.;
Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р., ратифікована Україною 23 грудня 1993 р., набрала чинності 3 листопада 1995 р.;
Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р., якою передбачено правову охорону авторських прав на кожний літературний, науковий чи художній твір, незалежно від форми його вираження. Україна 31 травня 1995 р. приєдналася до Паризького акта від 24 липня 1971 р. (зі змінами від 2 жовтня 1979 р.), який практично є новою редакцією Бернської конвенції;
Міжнародна (Римська) конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 р., якою передбачено охорону прав виконавців (акторів, співаків, музикантів, танцюристів або інших осіб, які виконують роль, співають, читають, декламують, виконують або будь-яким іншим способом беруть участь у виконанні творів літератури чи мистецтва), виробників фонограм і організацій мовлення; дата приєднання України 20 вересня 2001 р.;
Конвенція (Женевська) про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 р., якою передбачено охорону інтересів авторів, артистів, виконавців і виробників фонограм від незаконного відтворення та поширення фонограм; дата приєднання України 15 червня 1999 р.
Країни-учасниці підписаних конвенцій погодилися прийняти на себе зобов'язання здійснити всі передбачені цими міжнародними документами заходи, проте з урахуванням положень чинного національного законодавства. У зв'язку із цим до КпАП були внесені зміни: спочатку включено ст. 51 (Закон від 25 лютого 1994 р. № 4042-ХІІ зі змінами, внесеними згідно із Законами від 7 лютого 1997 р. № 55/97-ВР і від 5 квітня 2001 р. № 2362-ІІІ), якою передбачено відповідальність за порушення права на об'єкт права інтелектуальної власності, а потім ст. 1649 (Закон № 1587-ІІІ зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1098-ІV), якою передбачено відповідальність за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.
З метою перевірки правильності застосування судами України названих статей КпАП здійснено узагальнення судової практики у справах, що розглянуті судами України в 2002 - 2004 рр. У процесі узагальнення проаналізовано 126 справ (95 за ст. 1649 КпАП і 31 за ст. 512 КпАП), які надійшли із судів Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя і 22 областей, проаналізовано матеріали узагальнень судової практики, проведених судами України, наведено статистичні дані щодо адміністративних правопорушень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "1. Законодавство, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності"
  1. Стаття 258. Взаємодія митних органів з іншими органами державної влади у сфері захисту права інтелектуальної власності
    законодавством
  2. 2.1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
    сфері (ч. 1 ст. 1108 ЦК України). За згодою ліцензіара, наданою в письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію) (ч. 4 ст. 1108 ЦК України). Види ліцензій на використання об'єктів права інтелектуальної власності: виключна, одинична, невиключна та іншого виду, що не суперечить закону. Виключна
  3. Додаткова література
    законодавства про інтелектуальну власність // Українське право. - 1997. - Число 1. - С. 61-80. 6. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. - 2000. - №3. -С. 3-14. 7. Пиленко A.A. Право изобретателя. - М., 2001. 8. Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної власності // Українське право. - 1997. - Число
  4. Права та обов'язки сторін ліцензійного договору
    інтелектуальної власності (разом зі всією інформацією та необхідною технічною документацією); 2) забезпечити ліцензіату безперешкодне використання даного об'єкта в обумовлених межах; 3) не розголошувати змісту предмета ліцензії; 4) не передавати об'єкт інтелектуальної власності третім особам, якщо інше не передбачено договором. Ліцензіар має право: 1) на отримання винагороди за
  5. § 2. Право інтелектуальної власності як вид речового права
    правовідносини. Внаслідок цього перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, у якій було зафіксовано об'єкт творчої діяльності. З тієї ж причини перехід права власності на матеріальну річ не означає одночасного переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Наприклад, придбання картини не означає автоматичного переходу авторського
  6. Список рекомендованої літератури
    інтелектуальної власності / Всесвітня організація інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре, 1999. - 578 с. 2. Сидоров Я.О. Становлення інституту комерційної концесії в Україні (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2004. - 19 с. 3. Стасюк P. Концесійний договір // Юрид. вісн. України. -2003. - 8-14 берез. - N° 10 (402). - С.
  7. Стаття 256. Заходи митних органів щодо контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності
    інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати заяву до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи про реєстрацію товару, що містить об'єкт права інтелектуальної власності. Спеціально
  8. Стаття 255. Порядок митного контролю та митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності
    інтелектуальної власності, здійснюються у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами
  9. Стаття 244/16. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
    законодавства, що регулює фінансові механізми здійснення інвестицій у будівництво житла (стаття 166 3), а також із невиконанням законних вимог посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (стаття 188"). Від імені національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розглядати справи про адміністративні
  10. 1. Законодавство, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності
    законодавства. У зв'язку із цим до КпАП були внесені зміни: спочатку включено ст. 51 (Закон від 25 лютого 1994 р. № 4042-ХІІ зі змінами, внесеними згідно із Законами від 7 лютого 1997 р. № 55/97-ВР і від 5 квітня 2001 р. № 2362-ІІІ). якою передбачено відповідальність за порушення права на об'єкт права інтелектуальної власності, а потім ст. 164 (Закон № 1587-ІІІ зі змінами, внесеними згідно із
  11. 2.3. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
    законодавство України у сфері інтелектуальної власності не регламентує змісту договорів даного роду, роблячи його прерогативою сторін. Враховуючи викладене, а також значну кількість видів такого роду правочинів, їх взаємність (обов'язки однієї сторони відповідають правам іншої), наведемо приблизний перелік обов'язків творця та замовника, вироблений практикою. Творець має такі основні обов'язки:
  12. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
    інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду - через тридцять п'ять років, що відліковуються
  13. О. А. МУЗИКА-СТЕФАНЧУК. Органи публічної влади як суб'єкти бюджетних правовідносин. Монографія, 2011

  14. Книга четверта ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
    регулює безпосередньо творчу науково-технічну, літературну та іншу діяльність. Процес науково-технічної і художньої творчості залишається за межами! дії його норм. Цивільне право традиційно виконує функції визнання авторства на вже створені творчі результати, встановлює їх! правовий режим, матеріальне і моральне стимулювання таї захист їх авторів. Разом з тим норми сучасного цивільного! права
  15. § 1. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
    регулює питання розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, встановлюючи види відповідних договорів та - в загальному вигляді - особливості їх укладення. Спеціальні норми щодо такого розпоряджання містяться в окремих законах, присвячених об'єктам інтелектуальної власності: законах України від 21 квітня 1993 р. "Про охорону прав на сорти рослин" (в редакції Закону від 17 січня 2002
  16. § 1. Загальна характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
    законодавства України створення творів літератури, науки та мистецтва, винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо є підставою для виникнення у їх автора комплексу особистих немайнових та майнових прав на результат своєї творчої праці. Право інтелектуальної власності на твори літератури, науки та мистецтва (авторське право) виникає в автора автоматично, без виконання будь-яких