| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.14.2. Права і обов'язки військового корабля |
||
|
Плавання у відкритому морі. У відкритому морі відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права військові кораблі кожної держави користуються правами, що випливають із принципу свободи відкритого моря, належним чином враховуючи аналогічні права інших держав. За знаходяться в цьому районі Світового океану військовими кораблями, що володіють всіма чотирма раніше згаданими міжнародно-правовими ознаками, визнається право вчиняти щодо іноземних суден, що не володіють імунітетом, наступні дії. Право на огляд. Відповідно до п. 1 ст. 110 ЮНКЛОС військовий корабель може оглянути (а в ряді випадків і затримати) судно, якщо є достатньо підстав припускати, що: 1) це судно займається піратством; 2) це судно займається работоргівлею; 3) це судно займається несанкціонованим мовленням, а держава прапора військового корабля має юрисдикцію відповідно до ст. 109 ЮНКЛОС; 4) це судно не має національності; або 5) хоча на ньому піднятий іноземний прапор або воно відмовляється підняти прапор, це судно в дійсності має ту ж національність, що і даний військовий корабель. Для вирішення виниклих підозр військовий корабель може здійснити перевірку права судна на його прапор. З цією метою він може послати одне з корабельних плавзасобів під командою офіцера до підозрюваного судну. Якщо і після перевірки документів підозри залишаються, він може призвести подальший огляд на борту судна з усією можливою обачністю. При підтвердженні підозр про протиправну діяльність можуть бути вжиті заходи, спрямовані на її припинення. У разі помилковості підозр держава прапора корабля, що виробляє перевірку, зобов'язана відшкодувати судну будь понесені ним збитки або шкоду (п. 3 ст. 110 ЮНКЛОС). Визначення заходів, необхідних для зупинки іноземного судна з метою його огляду та затримання, коли є достатні для цього підстави, є компетенцією держави, під прапором якої плаває військовий корабель. Зазвичай такі заходи вказуються у відповідних інструкціях, в числі іншого передбачають, наприклад, подачу військовим кораблем зорових і звукових сигналів, розпорядчих іноземному судну зупинитися. У разі невиконання судном цієї вимоги і коли є впевненість у тому, що сигнали про зупинку ним вжиті, військовий корабель може примусити судно до зупинки, вчинивши дії, дозволені державою, під прапором якої плаває військовий корабель. Що стосується документального оформлення огляду або затримання іноземного судна у відкритому морі, то Конвенція ООН про відкрите море і ЮНКЛОС не містять будь-яких вказівок щодо цього. Разом з тим деякі спеціальні міжнародні угоди (наприклад, Міжнародна конвенція з охорони підводних телеграфних кабелів 1884) наділяють командирів військових кораблів правом на перевірку офіційних документів, що засвідчують національність судна-порушника, за умови, якщо ці кораблі плавають під прапорами держав - учасниць Конвенції. При цьому на пред'явлених документах негайно робиться коротка відмітка про їх пред'явленні. Командир корабля має також право скласти протокол, який міг би слугувати доказом провини іноземного судна. Протокол складається за формою і мовою тієї держави, якій належить військовий корабель. Представники адміністрації затриманого судна і свідки мають право вносити в зазначені протоколи пояснення на своїй рідній мові, які вони вважатимуть необхідними. У випадках, що не підпадають під дію спеціальних міжнародних угод, держави при оформленні документів, пов'язаних з оглядом або затриманням іноземних судів, можуть дотримуватися того порядку, який прийнятий в їх законодавчих актах. При розгляді справи про огляд або затримання іноземного судна у відкритому морі важливе значення мають дані, зафіксовані в корабельних документах і свідчать про причини і обставини такого огляду або затримання. Боротьба з піратством. Згідно ст. 101 ЮНКЛОС піратством є будь неправомірний акт насильства, затримання або будь грабіж, що чиниться з особистими цілями екіпажем або пасажирами будь-якого приватновласницького судна або приватновласницького літального апарату у відкритому морі або в місці, що знаходиться за межами юрисдикції якого б то не було держави, і спрямований проти будь-якого судна або летального апарату або проти осіб або майна, що знаходить на борту судна. До піратству відноситься і будь-який акт добровільної участі у використанні будь-якого судна або літального апарата в перерахованих вище діях. В рівній мірі вважаються піратськими і будь-які діяння, які є підбурюванням до вчинення вказаних вище дій. Піратством також є дії військового корабля, державного судна або державного літального апарату, екіпаж якого підняв заколот і захопив контроль над цим судном або літальним апаратом і діє аналогічно приватновласницьких піратському судну або літальному апарату (ст. 102 ЮНКЛОС). При підтвердженні підозри в тому, що судно займається піратством, військовий корабель має право захопити піратське судно і знаходиться на ньому майно, а також заарештувати присутніх на ньому осіб. Судові органи захопив піратське судно держави мають право виносити постанови про накладення покарання і визначити, які заходи повинні бути прийняті відносно таких суден або майна, не порушуючи прав добросовісних третіх осіб (ст. 105 ЮНКЛОС). Втручання в цілях боротьби з перевезенням рабів. Міжнародним правом передбачено, що кожна держава зобов'язана вживати ефективних заходів для недопущення перевезення рабів на суднах, що мають право плавати під її прапором, і накладати покарання за такі перевезення, а також вживати заходів для попередження протизаконного використання його прапора для цієї мети. Раб, який знайшов притулок на судні, під яким би прапором воно ні плавало, ipso facto вільний (ст. 99 ЮНКЛОС). На тих же умовах, на яких допускається огляд при підозрі у піратстві, командир військового корабля має право перевірити запідозрені в перевезенні рабів іноземне судно в праві на його прапор. Якщо підозри виявляться обгрунтованими, військовий корабель може почати дії, спрямовані на припинення перевезення рабів. Переслідування по гарячих слідах. Під переслідуванням по гарячих слідах розуміється переслідування іноземного судна у водах відкритого моря за порушення законів і правил прибережної держави, вчинене в межах її території або в районах, де воно здійснює свої права. Таке переслідування засноване на тому факті, що якби не спроба до втечі, то порушник був би затриманий у зоні, на яку поширюється влада прибережної держави. У п. 1 ст. 111 ЮНКЛОС встановлено: "Переслідування по гарячих слідах іноземного судна може бути розпочато, якщо компетентні влади прибережної держави мають достатні підстави вважати, що це судно порушило закони і правила цієї держави. Таке переслідування повинне початися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходиться у внутрішніх водах, в архіпелажних водах, в територіальному морі або прилеглій зоні переслідує держави, і може тривати за межі територіального моря або прилеглої зони тільки за умови, якщо воно не переривається. Не потрібно, щоб у той час, коли іноземне судно, яке плаває в територіальному морі або прилеглій зоні, отримує наказ зупинитися, судно, котре надає цей наказ, також перебувало в межах територіального моря або прилеглої зони. Якщо іноземне судно перебуває в прилеглій зоні, визначеної в статті 33, переслідування може початися тільки у зв'язку з порушенням прав, для захисту яких встановлена ця зона ". Право переслідування по гарячих слідах може здійснюватися військовими кораблями або військовими літальними апаратами або іншими судами або літальними апаратами, які мають чіткі зовнішні знаки, що дозволяють упізнати їх як перебувають на урядовій службі й уповноважені для цієї мети (наприклад , прикордонні кораблі, судна рибнагляду та ін.) Переслідування може тривати у відкритому морі тільки за умови, якщо воно не переривалося. Право переслідування по гарячих слідах застосувати і при порушеннях, допущених іноземними судами в економічній і прилеглих зонах, а також на континентальному шельфі прибережної держави, включаючи зони безпеки, встановлені навколо штучних споруд, розташованих на континентальному шельфі. Таке переслідування може початися в зазначених зонах тільки у зв'язку з порушенням прав, для захисту яких встановлені ці зони. Право переслідування по гарячих слідах припиняється, як тільки переслідуване судно увійде в територіальні води свого або будь-якої третьої держави. Зупинена судно-порушник може бути оглянуто, затримано та відконвойоване в порт держави, у водах якого було вчинено правопорушення, для проведення розслідування компетентними властями та вжиття заходів у відповідності з існуючим там законодавством. У разі якщо судно-порушник затримано в межах юрисдикції будь-якої держави або відконвойоване в порт цієї держави з метою проведення розслідування, то факт перетину ним (під час конвоювання) якої частини відкритого моря, включаючи економічну зону, коли обставини зробили це необхідним, не дає підстави для його звільнення. У розвиток конвенційних положень про переслідування по гарячих слідах деякі прибережні держави видають закони і правила, що визначають види правопорушень, у зв'язку з якими може початися переслідування, порядок переслідування, зупинки, огляду і затримання суден-порушників і оформлення відповідних документів. Припинення несанкціонованого мовлення. Несанкціоноване мовлення полягає в передачі в порушення міжнародних правил радіозв'язку будь-яких звукових, радіо-і телевізійних програм з судна або установки у відкритому морі, призначених для прийому населенням. Виняток становлять сигнали лиха. Правила радіозв'язку встановлені Міжнародною конвенцією з електрозв'язку 1982 року і Регламентом радіозв'язку 1979 року, в відповідності з якими забороняється встановлювати і використовувати радіомовні станції звукового і телевізійного мовлення на борту морських та повітряних суден або на будь-яких інших об'єктах, плаваючих або літаючих поза національними територій (див. п. 2 ст. 109 ЮНКЛОС). Відповідно до п. 3 ст. 109 ЮНКЛОС будь-яка особа, що займається несанкціонованим мовленням, може бути притягнута до відповідальності у суді: держави прапора судна; держави реєстрації установки; держави, громадянином якої є ця особа; будь-якої держави, де можуть прийматися передачі; або будь-якої держави, санкціонованої радіозв'язку якого чиняться перешкоди. У відкритому морі держава, що має юрисдикцію згідно з п. 3 ст. 109 ЮНКЛОС, може при дотриманні ст. 110 заарештувати будь-яка особа або судно, що займається несанкціонованим мовленням, і конфіскувати передавальну апаратуру (п. 4 ст. 109 ЮНКЛОС). Крім того, військовий корабель на підставі повноважень, наданих йому відповідно до спеціальних угод, може затримати, оглянути і заарештувати що не володіє імунітетом судно, що плаває під прапором партнера по будь-якому з даних угод, у разі порушення ним положень цих угод. До таких угод відносяться Міжнародна конвенція з охорони підводних телеграфних кабелів 1884, міжнародні договори, які регламентують питання рибальства, морських промислів та ін Певні повноваження можуть покладатися на військовий корабель на підставі Міжнародної конвенції щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення нафтою , 1969 року і Протоколу про втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення речовинами іншими, ніж нафта, 1973 року. Право на огляд у відкритому морі суден, що не володіють імунітетом, визнається як за військовими кораблями, так і за іншими належним чином уповноваженими судами, мають чіткі розпізнавальні знаки, що свідчать про їх право на огляд (наприклад, розпізнавальний знак судів державної інспекції з нагляду за рибальством). В економічній зоні іноземної держави військовий корабель користується свободою судноплавства в тій же мірі, що і у відкритому морі, а отже, володіє такими ж правами і обов'язками. Суттєвою особливістю поведінки військового корабля в цій зоні є те, що, перебуваючи в ній, він не повинен перешкоджати даному державі здійснювати його права відносно ресурсів зони. У внутрішніх і територіальних водах іноземних держав військові кораблі можуть перебувати, як правило, за згодою цих держав. Виходячи з принципу суверенітету, кожна держава самостійно визначає своїми законодавчими актами порядок заходу і режим перебування іноземних військових кораблів у належних йому водах і портах. У сучасному міжнародному праві розрізняють дві основні процедури оформлення заходу військового корабля в порт іноземної держави: дозвільну та повідомну. Дозвільна процедура оформлення заходу передбачає необхідність отримання попереднього дозволу відповідних влади прибережної держави через дипломатичні чи інші канали. Дозвіл запитується у строки, встановлені законодавчими актами цієї держави (зазвичай за 10 - 30 діб до дати передбачуваного заходження), із зазначенням ряду відомостей про призахідному військовому кораблі (загоні): мета заходу, основні размерения корабля, тривалість його перебування в порту, військове звання та прізвище командира корабля (загону) та ін Повідомна процедура передбачає спрямування по дипломатичних чи інших каналах попереднього повідомлення про майбутній заходженні військових кораблів. У повідомленні зазначаються зазвичай ті ж відомості, що і при запиті дозволу на захід. Крім того, військові кораблі зобов'язані дотримуватися міжнародних норм, а також законодавство і правила держав, що відносяться до здійснення права мирного проходу через територіальні води, архіпелажного проходу через архіпелажние води і транзитного проходу через міжнародні протоки. У портах іноземних держав військові кораблі можуть перебувати з офіційним (неофіційним) візитом або під час ділового чи вимушеного заходу. У деяких державах прийнята інша термінологія: офіційні, дружні візити, візити ввічливості, оперативні, ділові, змушені заходи і т.д. Умови доступу іноземних військових кораблів у порти і режим перебування в них встановлюються прибережним державою. Офіційні візити наносяться за домовленістю сторін у зв'язку з важливими національними або міжнародними подіями, а також з метою розвитку і зміцнення дружніх взаємин з іноземними державами. Офіційним вважається також візит, якщо на борту корабля перебуває глава держави або уряду. Офіційні візити проводяться відповідно до заздалегідь узгодженими програмами та передбачають виконання певних церемоніальних та протокольних заходів. Неофіційні візити проводяться за домовленістю сторін, як правило, з навчальними, науковими чи іншими цілями, що носять неофіційний характер, і передбачають кілька скорочену в порівнянні з офіційними візитами програму церемоніальних та протокольних заходів. Вимушені заходи. Відповідно до загальновизнаної міжнародної практики і законодавством багатьох прибережних держав іноземні військові кораблі можуть заходити в їх порти без попереднього дозволу при надзвичайних обставинах: аварію, стихійне лихо або сильному штормі, загрозливому безпеки корабля, складної льодової обстановки, буксируванні пошкоджених суден, доставці врятованих людей, а також за необхідності надання термінової медичної допомоги члену екіпажу або пасажиру і в інших невідкладних випадках. При цьому іноземні військові кораблі повинні дотримуватися правил прибережної держави, що відносяться до вимушеного заходу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2.14.2. Права і обов'язки військового корабля" |
||
|
||