| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Амністія |
||
|
На відміну від попереднього чинний КК містить спеці-ально статтю (84), в якій визначено порядок та правові наслідки амністії. Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 103 Кон-статиці РФ амністія оголошується Державною Думою Фе-дерального Зборів РФ щодо індивідуально НЕ певного кола осіб. Термін «амністія» походить від грецького слова amnestia, що означає забуття, прощення. Автори більшості навчально-ков з кримінального права не проводять відмінності між поняттями «амністія» і «акт про амністію» 1. Таке ототожнення помилковий-но. Комплексний аналіз чинного законодавства (Консти-туції РФ, КК) дозволяє зробити висновок, що амністія представля-ет собою своєрідну державну міру, спрямовану на реалізацію кримінальної ответственности2. Акт про амністію являє-ся лише передбаченої законом формою, в якій ця міра здійснюється. У системі права інститут амністії займає особливе місце, а визначення його галузевої приналежності відноситься до числа дискусійних проблем науки кримінального права. К.М. Тіщенко3 та О.С. Зельдова4 вважають амністію інститутом кримінального права. Аналогічну думку висловили М.І. Карпушин і В.І. Курлянд-скій5. Інші автори6, відзначаючи специфічну правову природу актів про амністію, розглядають їх у рамках конституційного 1 Див, наприклад: Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 2. М., 1999. С. 268, та ін 2 Див: Марогулова І.Л. Амністія і помилування в російському законо- видавництві. М., 1998. С. 62. 3 Див: Тищенко К.М. Помилування в кримінальному праві. М., 1994. С. 8-12. 4 Див: Зельдови О.С. Роль амністії в здійсненні радянської уголов- но-правової політики. Автореф. дис ... канд. юрид. наук. М., 1987. С. 12. 5 Див: Карпушин М.І., Курляндский В.І. Кримінальна відповідальність і со- ставши злочину. М., 1974. С. 224. 6 Див: Дурманов Н.Д. Радянський кримінальний закон. М., 1967. С. 36; Синцова Т.А. Амністія і помилування в радянському державному праві / / Правове-дення. 1969. № 6. С. 118; Келіна С.Г. Теоретичні питання звільнення права. Так, на думку Ю.М. Ткачевський і Н.Ф. Крилової, по-зиція, незважаючи на те, що в КК РФ включена ст. 84, інститут амністії «не входить в систему Загальної частини Кодекса1. Найбільш обгрунтованою видається думка І.Л. Марогу-ловой, яка пропонує розглядати амністію і помілова-ня в рамках багатогалузевого інституту так званого дер-жавного пробачення. Видання актів про амністію віднесено до компетенції вищого органу законодавчої влади і з цієї точки зору відноситься до конституційного права. У той же вре-мя згідно з кримінальним законодавством акти про Амні-стіі входять до числа підстав звільнення від кримінальної відпові-дальності і покарання і тому можуть бути розглянуті в рамках кримінального права. Застосовуються ж акти про амністію на різних стадіях кримінального процесу, що дозволяє віднести їх до кримінально-процесуального права. Все це свідчить, що амністію слід вважати комплексним міжгалузевим інсти-тутом. У науці кримінального права суперечки викликав і питання про юридиче-ської природі актів про амністію. У літературі висловлено думку про те, що «правова природа актів про амністію істотно відрізняється від правової природи нормативних актів» 2, що акти про амністії не застосовують і не скасовують норми права і що вони виступають в ролі своєрідного юридичного факту, порож-дає нове правовідношення між державою, з одного боку, і амністуються особами - з іншого. Така точка зору представляється помилковою. Незважаючи на певні особливості актів про амністію, що стосуються в тому числі і дії цих актів у часі, вони містять норми права - правила поведінки, обов'язкові для суб'єктів, вказаних в цих актах, і розраховані на застосування до індивіда-ально не визначеному колу осіб . Приписи цих норм реа-лізуются в правозастосовних актах - в рішеннях (постанов-лениях) уповноважених на те посадових осіб і органів (попереднього слідства, дізнання, слідчих ізоляторів від кримінальної відповідальності. М., 1974. С. 87; Скибицкий В.В. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання. Київ, 1987. С. 66, 176. 1 Курс кримінального права. Загальна частина. Т. 2. М. , 1999. С. 269. 2 Марогулова М.Л. Указ. соч. С. 62. та ін.) Все це свідчить про те, що на відміну від актів по-милування акти про амністію мають нормативний характер і можуть поширюватися на певні категорії осіб (на-приклад, на жінок, інвалідів, неповнолітніх) або на всіх осіб, які вчинили злочини певних видів (неос - торожности, економічні та ін.) Акт про амністію не змінює і не скасовує закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за ті чи інші гро-венно небезпечні діяння, і не ставить під сумнів законність і обгрунтованість вироку суду, винесеного по конкретній справі. Амністія лише пом'якшує доля осіб, які вчинили Престо-полон. Акт про амністію тягне певні кримінально-правові по-слідства, встановлювані в кримінальному законі. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК ці акти можуть містити приписи наступ-ного характеру: а) про звільнення від кримінальної відповідальності осіб, со- вершили злочину; б) про звільнення від покарання або його відбування осіб, засуджених за злочини; в) про скорочення призначеного покарання; г) про заміну призначеного покарання більш м'яким; д) про звільнення від додаткового покарання; е) про зняття судимості. Конкретний зміст амністії визначається в самому акті про амністію. Зазвичай такі акти носять комплексний характер і містять приписи декількох видів з числа передбачених ч. 2 ст. 84 КК, а іноді і не передбачених даною нормою (наприклад, в деяких актів про амністію були включе-ни приписи про скорочення не всього призначеного покарання, а лише його невідбутої частини). У різні періоди розвитку Російської держави акти про амністію мали правову форму: Указів Президії Верховної Ради СРСР, постанов Верховної Ради СРСР і навіть Закону СРСР від 1 листопада 1991 р. «Про амністію військово-службовців , ухилились від військової служби »В теперішній час відповідно до Конституції РФ акт про амністію приймається-ється у вигляді постанови Державної Думи. У зв'язку з тим, що практичне застосування акта про амністію представляє певну складність, крім самого акту дер-жавної Дума зазвичай приймає додаткове поста-Постановою, в якому роз'яснює питання, пов'язані з застосований-ням акта про амністії (визначаються органи, на які біля-жено виконання амністії, розкривається зміст термінів, використаних в акті про амністію, і т.д.). Коло осіб, на яких поширюється дія конкретної амністії, визначається в самому акті про амністію шляхом максі-мально докладного їх перерахування. Наприклад, відповідно до постанови Дер-ної Думи від 19 квітня 2006 р. «Про оголошення амністії у свя-зи з 100-річчям заснування Державної Думи в Росії» звільненню від кримінальної відповідальності підлягали: 1) підозрювані і обвинувачувані у вчиненні у віці до 16 років злочинів, за які передбачено покарання не понад 5 років позбавлення волі; 2) підозрювані і обвинувачувані у вчиненні в віці від 16 до 18 років злочинів, за які передбачено покарання не понад 5 років позбавлення волі, що раніше не відбували наказа-ня у виховних колоніях; 3) жінки , що мають неповнолітніх дітей, вагітністю- ві жінки, жінки старше 55 років і чоловіки старші 60 років, підозрювані і обвинувачувані у вчиненні злочини ний, за які передбачено покарання не понад 5 років лише-ня свободи і раніше не відбували покарання у виправних установах; 4) підозрювані і обвинувачувані у вчиненні злочинів у віці до 18 років, а також підозрювані і обвинувачувані жінки, які мають неповнолітніх дітей, вагітні жінки, жінки старше 55 років і чоловіки старші 60 років, якщо за злочини, у вчиненні яких підозрюються або обвинувачуються зазначені особи, передбачено покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Цією ж постановою пропонувалося звільнити від на- казания: 1) засуджених до позбавлення волі на строк до 5 років включи- тельно за злочини, вчинені у віці до 16 років; 2) засуджених до позбавлення волі на строк до 5 років включно за злочини, вчинені у віці від 16 до 18 років, і які раніше не відбували покарання у виховних колоніях; 3) засуджених до позбавлення волі на строк понад 5 років за умисні злочини, вчинені у віці до 18 років, які відбули не менше половини призначеного строку покарання; 4) засуджених до позбавлення волі на строк до 5 років включно і які раніше не відбували покарання у виправних уч-нов: жінок, які мають неповнолітніх дітей; вагітних жінок; жінок старше 55 років; чоловіків старше 60 років. 5) засуджених до позбавлення волі за злочини, вдосконалення-шенние з необережності у віці до 18 років, які відбули не менше-неї однієї третини призначеного строку покарання. Розглянуте постанову про амністію можна віднести до актів про амністію широкого застосування. Разом з тим у по-останньої часом все частіше стали оголошуватися амністії, які відносять-ся до більш вузькому колу осіб. Прийняття таких актів, як правило, викликається склалася в країні політичною ситуацією. Як приклади так званих політичних амністій можна привести постанови Державної Думи від 23 лю-того 1994 р. «Про оголошення політичної та економічної ам-ність»; від 9 лютого 1996 р. «Про оголошення амністії у відношенні осіб, що брали участь у протиправних діях, пов'язаний-них з озброєним конфліктом на території Республіки Дагестан в січні 1996 р. »; від 12 березня 1997 р.« Про оголошення амністії щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у зв'язку з збройним конфліктом в Чеченської Респуб-лику », від 13 грудня 1999 р.« Про оголошення амністії у ставлення-ванні осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в ході про-ведення антитерористичної операції на Північному Кавказі »; від 6 червня 2003 р.« Про оголошення амністії у зв'язку з прийняттям Конституції Чеченської Республіки »; від 22 вересня 2006 « Про оголошення амністії щодо осіб, які вчинили пре- ступления в період проведення контртерористичних операцій на територіях суб'єктів Російської Федерації, що знаходяться в межах Південного федерального округу ». В актах про амністію, як правило, визначається і коло осіб, на яких її дія не поширюється. Так, постанова «Про оголошення амністії у зв'язку з прийняттям Конституції Че-Ченської Республіки» перераховує, до кого окремі приписи цього акту застосовуватися не повинні (особи, які вчинили діяння підвищеної суспільної небезпеки, вичерпний перелік яких наведено в розглянутому акті; військовослужбовці, со-трудники органів внутрішніх справ Російської Федерації, співро-ники установ і органів кримінально-виконавчої системи, особи громадянського персоналу Збройних Сил РФ, інших військ, військових формувань і органів, які вчинили розкрадання вогне-Стрельни зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибух-них пристроїв і їх збут; учасники незаконних збройних формувань або стійких збройних груп (банд) або інші особи, протидіяти проведенню Контртерористів-чеських операцій на територіях суб'єктів Російської Федерації, що знаходяться в межах Південного федерального округу; особи, со-вершили злочину при особливо небезпечному рецидиві; иностран-ні громадяни та особи без громадянства). Матеріали про застосування акта про амністію до відбувають покарання засудженим, яким у встановленому порядку при-менено обов'язкове лікування від алкоголізму, наркоманії чи токсикоманії, а також до засуджених, що не пройшли повного курсу лікування венеричних захворювань, розглядаються після завершення зазначеними засудженими повного курсу лікування. Підставою для визнання засудженого завершившим цей курс є медичний висновок. Матеріали про застосування акта про амністію до відбувають покарання засудженим, біль-ним туберкульозом та віднесеним до I групи диспансерного обліку, розглядаються після інтенсивного курсу лікування та прекраще-ня ними бактеріовиділення, підтвердженого медичним висновком. Однак ці правила повинні бути прямо передбачена в акті про амністію чи в постанові про порядок його застосування. Амністія поширюється на всіх осіб, які підпадають під її дію незалежно від того, згодні вони з нею чи ні. Однак амністія не означає реабілітацію особи і є лише прощенням за скоєне. Тому звільнення від уго-ловний відповідальності у зв'язку з актом про амністію можливо тільки за відсутності заперечень з боку обвинуваченого. При наявності таких заперечень провадження у справі продовжуе в звичайному порядку і доводиться до судового розгляду тва, в якому суд постановляє або виправдувальний вирок, або обвинувальний, але із звільненням від наказа-ня за актом про амністію. Акт про амністію є обов'язковим і безумовним підставою для пом'якшення долі осіб, зазначених у ньому (освобожде-ня від кримінальної відповідальності, від покарання, скорочення терміну покарання і т.д.). Така підстава не залежить від розсуд-ня органів, на які покладено застосування амністії (орга-нів дізнання, слідства, суду, органів виконання покарання відповідного виду), і не ставиться в залежність від после-дме поведінки особи або від якихось інших умов . Акти про амністію зазвичай поширюються на кримінально на-казуемие діяння, вчинені до його прийняття або набуття ними чинності. Застосування амністії до триваючим і продовжуємо переступив-леніям визначається роз'ясненнями, що містяться в постанов-лення Пленуму Верховного Суду СРСР від 4 березня 1929 № 23 «Про умови застосування давності і амністії до триваючим і про-продовжували злочинів». За загальним правилом, акт про амністію до осіб, які вчинили триває злочин, застосуємо, якщо їх діяння було припинено до набуття чинності цього акту. З цього правила можливі виключення, встановлені самим актом про амністію. Так, постанова Державної Думи «Про порядок застосування постанови« Про оголошення амністії у свя-зи з прийняттям Конституції Чеченської Республіки »передбачати застосування даної амністії щодо осіб, здійснивши-ших суспільно небезпечні діяння в ході збройного конфлікту і (або) проведення контртерористичних операцій в межах кордонів колишньої Чечено-Інгушської Автономної Радянської соціалістичного Республіки в період з 12 грудня 1993 р. до дня встуила-ння в силу постанови про оголошення амністії, якщо вони відмовилися від участі в незаконних збройних формуваннях або добровільно здали зброю і військову техніку до 00 годин 1 вересня 2003 При вчиненні продовжуваних злочинів амністія при-змінюється тільки в разі, коли останній акт такого злочини ня був здійснений до набрання чинності акту про амністію. Слід мати на увазі, що сам акт про амністії не освобожда-ет від кримінальної відповідальності або покарання і не пом'якшує покарання. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію здійснюється органами дізнання, слідства (постановою про відмову в порушенні кримінальної справи або про його припинення), а також командуванням дисциплінарних-нарних військових частин, але обов'язково затверджується прокурений-ром. У справах, які знаходяться на розгляді в суді, амністія застосовується судом (ухвалою суду про припинення кримінальної справи), але за обов'язкової участі прокурора. Амністія може бути реалізована обвинувальним вироком суду з освобожде-ням від покарання і судимості; постановою начальника ис-виправних установи, санкціонованою прокурором, або постановою спеціальної комісії по звільненню з місць позбавлення волі. Приписи актів про амністію, що стосуються зняття судимо-сти, не вимагають прийняття якихось спеціальних актів застосований-ня права. Однак зняття судимості рідко передбачається постановами про амністію (таке положення містило, на-приклад, постанова Державної Думи від 20 квітня 2005 року "Про оголошення амністії у зв'язку з 60-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років»). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Амністія" |
||
|
||