Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Е.А. Ісайчева. Коментар до Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу", 2006 - перейти до змісту підручника

Коментар до п. 2

8. Під мобілізацією в Російській Федерації розуміється комплекс заходів щодо переведення економіки Російської Федерації, економіки суб'єктів Російської Федерації та економіки муніципальних утворень, переведення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та організацій на роботу в умовах воєнного часу, переведення Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань, органів і спеціальних формувань на організацію і склад військового часу.
Військовий обов'язок в період мобілізації визначається Федеральним законом "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в Російській Федерації" від 26 лютого 1997 р. N 31-ФЗ (з наступними змінами).
Зазначеним Федеральним законом (ст. 10) на громадян покладені такі обов'язки: з'являтися за викликом у військові комісаріати для визначення свого призначення в період мобілізації та у воєнний час; виконувати вимоги, викладені в отриманих ними мобілізаційних приписах , повістках і розпорядженнях військових комісарів; надавати відповідно до законодавства Російської Федерації у воєнний час з метою забезпечення оборони країни і безпеки держави будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, що знаходяться в їх власності, з відшкодуванням державою понесених ними збитків у порядку, визначеному Урядом Російської Федерації.
Громадяни в період мобілізації та у воєнний час залучаються до виконання робіт з метою забезпечення оборони країни і безпеки держави, а також зараховуються в спеціальні формування у встановленому порядку.
9. Воєнний стан є особливий правовий режим діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та організацій, що передбачає обмеження прав і свобод. Воно вводиться на всій території Російської Федерації або в окремих її місцевостях у разі агресії або безпосередньої загрози агресії проти Російської Федерації (ст. 19 Федерального закону "Про оборону").
Військовий стан вводиться на території Російської Федерації або в окремих її місцевостях указом Президента Російської Федерації з негайним повідомленням про це Раді Федерації та Державній Думі Федеральних зборів Російської Федерації (ч. 2 ст. 87 Конституції Російської Федерації) . Указ про воєнний стан повинен бути затверджений Радою Федерації (п. "б" ч. 1 ст. 102 Конституції Російської Федерації).
Порядок введення воєнного стану встановлено Федеральним конституційним законом "Про військовому становищі в Російській Федерації" від 30 січня 2002 р. N 1-ФКЗ.
Метою введення воєнного стану є створення умов для відбиття або запобігання агресії проти Російської Федерації.
Період дії воєнного стану починається з дати і часу початку дії військового стану, які встановлюються указом Президента Російської Федерації про введення воєнного стану, і закінчується датою і часом відміни (припинення дії) воєнного стану (ст. 1 Федерального конституційного закону "Про військовому становищі в Російській Федерації").
10. Воєнний час настає з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій і закінчується з моменту оголошення про припинення військових дій, але не раніше їх фактичного припинення (п. 2 ст. 18 Федерального закону "Про оборону"). Стан війни оголошується федеральним законом у разі збройного нападу на Російську Федерацію іншої держави або групи держав, а також у разі необхідності виконання міжнародних договорів Російської Федерації.
Форми виконання військового обов'язку у воєнний час в даний час нормативно не визначені.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Коментар до п. 2 "
  1. § 13. Інші форми безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування та участі у його здійсненні.
    Поряд з розглянутими вище формами безпосереднього здійснення населенням місцевого самоврядування та участі населення у здійсненні місцевого самоврядування громадяни вправі брати участь у здійсненні місцевого самоврядування в інших формах, що не суперечать Конституції Російської Федерації, федеральним і регіональним законам. У вітчизняній літературі з місцевому самоврядуванню в числі
  2. § 1. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна
    Муніципальне право як наука. Муніципальної-правова наука являє собою сукупність знань про різні прояви місцевого самоврядування та муніципального права як галузі права. Муніципальне право як галузі наукового знання відноситься до сім'ї правознавчих дисциплін. Як і в будь-який інший галузі знань, в ній слід виділяти предмет, зміст, форму, методологію, ціннісні
  3. § 2. Місцеве самоврядування як основа конституційного ладу
    Основи конституційного ладу являють собою систему вихідних конституційних принципів, закріплених в гол. 1 Конституції РФ, які задають юридичну модель всього суспільства, держави, національного права в сукупності всіх його галузей. Основи конституційного ладу - це і дійсне здійснення даних принципів, і той стан суспільства, держави, національного права, яке
  4. § 5. Інформаційне забезпечення виборів
    Одна з важливих складових частин виборів - інформаційні відносини. Без активно циркулює в суспільстві в період виборчої кампанії інформації виборцям важко визначитися у власному остаточному виборі. Інформаційне забезпечення виборів включає: інформування виборців та передвиборчу агітацію. Кожна з двох частин сприяє усвідомленому волевиявленню громадян, гласності
  5. ЛІТЕРАТУРА для поглибленого вивчення курсу
    До всіх тем Автономов А.С. Правові та фінансові основи самоврядування в Російській Федерації: Навчальний посібник. М., 2002. Баранців В.А. Муніципальне право: Підручник. М., 2000. Видрін І.В. Муніципальне право Росії. М., 2004. Видрін І.В., Кокоть О.М. Муніципальне право Росії: Підручник. М., 1999. Князєв С.Д., Хрустальов Е.Н. Російське муніципальне право: Навчальний посібник.
  6. § 1. Поняття комерційного права
    Підприємницька діяльність і відносини, регульовані комерційним правом. Відродження комерційного права в Росії нерозривно пов'язане з її переходом до ринкової економіки. На рубежі 80-90-х років відбулися глибокі зміни у правовому регулюванні економічної діяльності. Було легалізовано підприємництво. Відносини, що є предметом цивільно-правового регулювання,
  7. § 2. Повні і командитні товариства
    Повні товариства. В основі створення повного товариства лежить інтерес декількох фізичних або юридичних осіб об'єднатися для ведення спільної діяльності, об'єднати при цьому свій капітал, утворюючи самостійний суб'єкт комерційних відносин. Слід звернути особливу увагу на ту обставину, що відповідно до нового цивільного законодавства повне товариство є
  8. § 4. Акціонерні товариства
    Акціонерним товариством (далі по тексту - АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій. Найбільш загальні норми про статус АТ містить Цивільний кодекс, визначаючи в гол. 4 його поняття, основні риси і встановлюючи основні гарантії прав акціонерів і кредиторів товариства. Більш детальна регламентація статусу акціонерних товариств є
  9. § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
    Принципи укладання договорів у сфері підприємництва. Визнання за угодою торгового характеру підкоряє її не тільки загальним нормам цивільного права, але і в першу чергу спеціальним нормам комерційного права. До висновку і виконання торговельних угод застосовуються спеціальні норми комерційного права, не діють стосовно звичайних цивільних угод. Особливості регулювання
  10. § 1. Купівля-продаж. Мена. Рента
    Купівля-продаж. Договір купівлі-продажу - основний вид цивільно-правових договорів, що застосовуються в майновому обороті, зокрема у сфері підприємницької діяльності За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
© 2014-2022  yport.inf.ua