| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 12. Позбавлення волі на певний строк |
||
|
Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства шляхом направлення його в колонію-поселення, примі-ня у виховну колонію, лікувальне виправної установа, виправну колонію загального, суворого або особливого режиму або у в'язницю (ч. 1 ст. 56 КК). Позбавлення волі на певний строк складається з наступних щих основних елементів: 1) примусова ізоляція засуджений-них від суспільства; 2) ізоляція на певний вироком суду строк; 3) приміщення засуджених у відповідні исправи-тільні установи для дорослих або неповнолітніх злочинцями з різними режимами утримання. Примусова ізоляція засудженого від суспільства припускає-лага приміщення його в спеціальну установу, перебування в якому пов'язано з різким обмеженням соціальних контактів. Наприклад, засуджений до позбавлення волі не має права залишати заклад, де відбуває покарання, кількість його побачень з родичами та іншими особами, число одержуваних посилок, передач і бандеролей, а також телефонних переговорів ограни-чено. Одержувати і відправляти засудженими корреспонден-ція піддається цензурі, посилки, передачі і бандеролі - огляду; телефонні переговори засуджених контролюються персоналом установ. Разом з тим фізична ізоляція засудженого від суспільства не має на меті ізолювати його духовно. Засудженим дозволили-ється прослуховування радіопередач, перегляд кінофільмів, теле-передач. У зв'язку з цим вони мають право придбавати за рахунок влас-них коштів або отримувати від родичів чи інших осіб теле-і радіоприймачі. Засудженим до позбавлення волі дозволяється купувати літературу, без обмеження підписуватися на газі-ти і журнали. Відсутність духовної ізоляції від суспільства связа-но з тим, що однією з цілей покарання є виправлення осу-ждения, повернення в суспільство правослухняної, здатні-ми вести соціально корисний спосіб життя. Досягнення цієї мети можливе лише при збереженні духовного зв'язку з суспільством. Позбавлення волі використовується лише як основного покарання і встановлюється на строк від 2 місяців до 20 років. Відповідно до ст. 58 КК відбування позбавлення волі на- призначається: 1) особам, засудженим за злочини, вчинені по які-обережності, а також особам, засудженим до позбавлення волі за умисні злочини невеликої та середньої тяжкості, раніше не відбували позбавлення волі, - у колоніях-поселеннях. З урахуванням обставин скоєння злочину і особи ві-новного суд може призначити зазначеним особам відбування наказа-ня у виправних колоніях загального режиму із зазначенням моті-вов прийнятого рішення; 2) чоловікам, засудженим до позбавлення волі за тяжкі злочини, раніше не відбували позбавлення волі, а також жінкам, засудженим до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, в тому числі при будь-якому вигляді рецидиву, - у виправних колоніях загального режиму; 3) чоловікам, засудженим до позбавлення волі за особливо тяж-кі злочину, раніше не відбували позбавлення волі, а також при рецидиві або небезпечному рецидиві злочинів, якщо засуджений раніше відбував позбавлення волі, - у виправних-них колоніях суворого режиму; 4) чоловікам, засудженим до довічного позбавлення свобо-ди, а також при особливо небезпечному рецидиві злочинів - в ис-виправних колоніях особливого режиму; 5) чоловікам, засудженим до позбавлення волі за особливо тяж-кі злочини на строк понад 5 років, а також при особливо небез-ном рецидив злочинів відбування частини строку покарання може бути призначене у в'язниці; при цьому суд зараховує час утримання засудженого під вартою до набрання законної сили обвинувальним вироком строк відбування покарання в в'язниці; 6) особам, засудженим до позбавлення волі, які не досягли до моменту винесення судом вироку 18-річного віку, отби-вання покарання призначається у виховних колоніях. Змінити вид виправної установи може тільки суд відповідно до кримінально-виконавчим законодавець-ством РФ. У постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 12 листопада 2001 р. № 14 «Про практику призначення судами видів виправних-них установ» 1 роз'яснюється ряд складних питань, виник - ших в судовій практиці. При призначенні покарання у вигляді лі-шення волі за сукупністю злочинів або за сукупність-ності вироків вид виправної колонії або відбування частини строку покарання у в'язниці суд повинен призначити нема за каж-ДОЕ злочин окремо, а лише при визначенні окончатель-ної міри покарання. Відбування позбавлення волі чоловікам, засудженим за вчинення злочину при рецидиві, в ІСПР-вительной колонії суворого режиму призначається лише в тому слу-чаї, якщо ця особа раніше була засуджена до позбавлення волі та відбувала його у виправних установах. Під раніше отби-вавшейся покарання слід розуміти особу, яка за здійснений-ве ним у минулому злочин було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі і відбувала його у виправній коло-нії, в'язниці, лікувальному виправній установі або в слід-ственном ізоляторі у зв'язку з залишенням для виконання робіт з господарського обслуговування, якщо судимість за цей Престо-полонених не була знята або погашена на момент вчинення ново-го злочину. До раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі також відносяться: 1 БВС РФ. 2002. № 1. 1) умовно засуджений до позбавлення волі, який за ос-нування, викладеним у ч. 3, 4, 5 ст. 74 КК, був направлений для відбування позбавлення волі до виправної колонії; 2) засуджений до позбавлення волі, який за вступ вироку в законну силу відбував це покарання в следствен-ном ізоляторі відповідно до ст. 77 ДВК РФ; 3) засуджений до позбавлення волі, що відбув частину терміну покарання і звільнений з місць позбавлення волі за хворобою на підставі ч. 1, 2 ст. 81 КК; 4) засуджений до позбавлення волі, який після відбуття час-ти терміну покарання звільнений з місць позбавлення волі умовах а-но-достроково, або засуджений, якому залишилася невідбуту частину позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням; 5) засуджений до позбавлення волі за вироком іншого го-державу (включаючи країни СНД), який у зв'язку з подальші-щей передачею його до Росії відбував позбавлення волі в ІСПР-вительностью установі Російської Федерації відповідно до судовим рішенням про прийняття вироку до виконання. Не може розглядатися як раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі особа: 1) засуджена до покарання у вигляді обов'язкових робіт, ис-виправних робіт або обмеження волі, якщо йому по осно-ваниям, передбаченим ч. 3 ст. 49, ч. 3 ст. 50 або ч. 4 ст. 53 КК, ці покарання були замінені позбавленням волі; 2) до якого за скоєний злочин відповідно до ч. 2 ст. 55 КК суд замість позбавлення волі застосував покарання у вигляді утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 3) знаходилося у виправній установі за вироком суду, якщо стосовно неї вирок скасовано в порядку нагляду з припиненням справи або змінений і призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, або застосовано умовне осуж-дення; 4) засуджена до позбавлення волі, але фактично не від-буваєте покарання у виправних установах у зв'язку із застосуванням до нього амністії або звільненням від відбування покарання в порядку помилування, або неприведенням в испол-ня вироку у разі закінчення встановлених законом строків давності згідно ст. 83 КК; 5) раніше була засуджена до позбавлення волі в межах сро-ка перебування його під вартою як запобіжного заходу, оскільки воно не відбувала покарання у виправному уста-деніі; 6) відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, у разі його засудження до позбавлення волі за злочин, здійснений-ве до винесення першого вироку; 7) засуджена до позбавлення волі і відбула покарання у місцях позбавлення волі за діяння, злочинність і караність яких усунена чинним законом, а так само якщо дію-вующим законом за їх вчинення не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Якщо особі в порядку ст. 85 КК актом помилування смертну кару замінено позбавленням волі (на певний строк або довічно), воно має відбувати це покарання в виправних ної колонії особливого режиму. При засудженні особи на термін понад 5 років за скоєння особливо тяжкого злочину, а також при особливо небезпечному реці-діві злочинів і призначення йому згідно ч. 2 ст. 58 КК відбування частини строку покарання у в'язниці суду слід мо-тівіровать це у вироку прийняте рішення і вказати, в ис-виправних установі якого виду він повинен відбувати решту покарання (після відбуття частини строку лише-ня волі у в'язниці). При умовному засудженні до позбавлення волі вид исправи-тельного установи не призначається. Якщо засуджений в період випробувального терміну вчинив новий умисний або неостиглого-києм на худобу злочин, суд, вирішуючи питання про скасування умовного засудження на підставі ч. 4, 5 ст. 74 КК, призначає вид исправи-тельного установи за правилами ст. 58 КК. При необгрунтованому призначенні судом першої інстанції ві-да виправної колонії з більш суворим режимом, ніж пре-чено законом, вищестоящий суд, розглядаючи справу в кас-саціонном або наглядовому порядку, повинен призначити засуджений-ному виправну колонію з менш суворим режимом. А при необгрунтованому призначенні менш суворого режиму - скасувати вирок і направити справу до суду для нового розгляду. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 12. Позбавлення волі на певний строк " |
||
|
||