| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті |
||
|
У раніше діючому кримінальному законодавстві (КК 1960 р.) з питання призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті, містилося лише загальна вказівка на необхідність враховувати ступінь і характер участі кожного із співучасників у вчиненні злочину (ст. 17). Сприймаючи в цілому це вказівка, КК РФ 1996 р. вимагає конкретизації в підході до призначення покарання співучасникам злочину. Так, ч. 1 ст. 67 КК РФ вказує, що при призначенні покарань злочин, скоєний у співучасті, враховуються: а) характер і ступінь фактичного участі особи у вчиненні злочину; б) значення цієї участі для досягнення мети злочину; в) його вплив на характер і розмір заподіяної або можливої шкоди. У сформованій в останні роки судовій практиці всі співучасники злочину визнавалися відповідальними за скоєний злочин в рівному обсязі. Тепер же, як зазначено вище, закон змінив підхід до призначення покарання співучасникам злочину, вимагаючи індивідуального покарання кожному учаснику групового злочину. Суд відповідно до закону зобов'язаний враховувати роль кожного співучасника у вчиненні злочину, визначити, чи був він організатором або керівником злочину, підбурювачем, пособником чи виконавцем і дати оцінку ролі кожного. Крім цього суд враховує ступінь активності фактичної участі особи у вчиненні злочину, його внесок у здійснення і завершення цього злочину. Стало бути, незалежно від того, обирається чи покарання співучасникам в однакових або різних межах санкції статті Особливої частини КК, воно в будь-якому випадку має грунтуватися на індивідуальному підході до кожного з них. З урахуванням того, що кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину, суд, призначаючи покарання, має розмежувати ступінь і характер суспільної небезпеки вчиненого кожним з них, визначити значення його дій для досягнення злочинних цілей, а також вплив ролі і дій конкретного співучасника на характер і розмір заподіяної або можливої шкоди. З цього випливає, що участь кількох осіб у вчиненні єдиного злочину не виключає не тільки можливості різної кваліфікації скоєного кожним з них, а й визначення абсолютно різного покарання, як за розміром, так і по виду. Судова практика показує, що більш строго караються виконавці та організатори злочину. Роль же підбурювачів і пособників, за загальним правилом, визначається як менш небезпечна, оскільки вони не беруть безпосередньої участі в самому злочині, звідси і покарання їм може бути призначене більш м'яке, ніж виконавцю і організатору. Крім цього, згідно ч. 2 ст. 67 КК, суд при призначенні покарання зобов'язаний врахувати пом'якшувальні і обтяжуючі обставини тільки тому співучаснику, до якого вони безпосередньо належать. Наприклад, особа неповнолітня або має на утриманні малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, навчання, роботи, щиросердно покаялася, або проявило при вчиненні злочину особливу жорстокість, або було раніше неодноразово судимо. Ці обставини свідчать про більшу чи меншою мірою суспільної небезпеки особи, але не позначаються на рівні суспільної небезпеки злочину, в тому числі і досконалого спільно кількома особами * (143). Дані обставини, пов'язані з особою окремого співучасника (як пом'якшуючі, так і обтяжуючі), не можуть бути судом залишені без уваги і повинні враховуватися при призначенні покарання тільки цій особі, але не іншим співучасникам. Таким чином, призначення покарання особам, які вчинили злочин у співучасті (причому в будь-якій його формі), базується на принципі індивідуалізації відповідальності і дозволяє за одне і те ж злочин обрати кожному з них як однакове, так і різне покарання, але воно завжди повинно грунтуватися на індивідуальному підході. Спеціальним питанням відповідальності співучасників є ексцес виконавця (ст. 36), поняття якого дано в главі "Співучасть у злочині" * (144). Відповідальність, а стало бути, і покарання за ексцес (ухилення, відступ) несе тільки виконавець, оскільки він виконав дії, що не охоплювалися умислом інших співучасників, а решта ж співучасники несуть відповідальність тільки за дії, які спочатку спільно ними планувалися і охоплювалися їх умислом . Наприклад, група співучасників проникає в квартиру для здійснення крадіжки, вони розходяться по кімнатах і викрадають майно. Один же з учасників перед відходом з квартири помічає в одній з кімнат сидячої людини і вбиває його з метою приховування крадіжки. Дії цієї особи будуть кваліфіковані за п. "а" і "в" ч. 2 ст. 158 і п. "до" ч. 2 ст. 105 КК, і покарання буде визначено в межах санкцій вказаних статей за сукупністю злочинів. Покарання ж іншим співучасникам буде визначено тільки за п. "а" і "в" ч. 2 ст. 158 КК. Вчинення злочину у співучасті підвищує суспільну небезпеку посягання, тому закон (ч. 7 ст. 35 КК) передбачає призначення більш суворого покарання, якщо злочин скоєно групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинним співтовариством (злочинною організацією). _ |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8. Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті " |
||
|
||