|
. Більшість цивільно-правових зобов'язань виникає з договорів, однак зобов'язання можуть породжуватися й іншими юридичними фактами, зокрема односторонніми діями. У тих випадках, коли односторонні дії носять правомірний характер і спрямовані на досягнення певного правового результату, вони є ні чим іншим, як односторонніми угодами.
О.С. Іоффе вказував, що специфіка односторонньої угоди як правообразующего факту полягає в тому, що вона породжує зобов'язально-правові наслідки не сама по собі, а в поєднанні з іншими передбаченими законом юридичними фактами - подіями або діями, включаючи односторонні угоди, які виходять від осіб, до яких вона звернена * (950).
Іншими словами, зобов'язання в даному випадку виникають зі складного юридичного складу, що включає в себе як односторонню угоду (наприклад, оголошення публічного конкурсу), так і інші юридичні факти (наприклад, прийняття оціночного рішення за результатами конкурсу). Однак центральне місце в складному юридичному складі завжди займають односторонні угоди, спеціально спрямовані на виникнення таких зобов'язань, тому їх прийнято іменувати зобов'язаннями з односторонніх угод.
Поряд з односторонніми угодами в деяких випадках зобов'язання можуть породжувати правомірні дії фактичного характеру, які не мають спеціальної спрямованості на правовий результат, але приводять до нього в силу прямої вказівки закону. Такі, зокрема, дії в чужому інтересі без доручення, наприклад рятування чужого майна від псування або загибелі в умовах, коли про це не може подбати його власник.
З односторонніми угодами зазначені дії ріднить те, що вони відбуваються волею однієї особи, але ведуть за умови приєднання до них зазначених у законі юридичних фактів до виникнення зобов'язальних правовідносин. Крім того, вони носять правомірний характер, а виникаючі на їх основі зобов'язання є регулятивними.
Оскільки і односторонні угоди, і дії фактичного характеру є односторонніми діями, зобов'язання, які виникають на їх основі, називають зобов'язаннями з односторонніх дій.
Підставами виникнення зобов'язань можуть виступати і неправомірні дії. Так, в результаті заподіяння шкоди виникає деліктне зобов'язання між заподіювача шкоди і потерпілим, спрямоване на відшкодування цієї шкоди. На відміну від розглянутих зобов'язань з односторонніх дій, дане зобов'язання носить охоронний характер, а не регулятивний.
Охоронний характер мають і зобов'язання з безпідставного збагачення (кондикционного зобов'язання), які, на відміну від деліктних, можуть виникати як з правомірних, так і неправомірних дій. При безпідставно збагаченні на набувача покладається обов'язок повернути потерпілому безпідставно придбане або збереження майна в натурі, а при неможливості повернути - відшкодувати його дійсну вартість. Іншими словами, метою даних зобов'язань є відновлення майнового становища потерпілого. На відміну від них зобов'язання з односторонніх дій є регулятивними. У тих випадках, коли відповідно до закону на боржника покладається обов'язок відшкодувати кредитору понесені останнім витрати або виплатити належну йому винагороду, цей обов'язок виповнюється боржником в якості зустрічного надання, а не заходи відповідальності.
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, зобов'язання, що виникають з односторонніх дій, носять регулятивний характер, виникають зі складного юридичного складу, центральне місце в якому займає спрямоване на досягнення певного результату правомірна дія - угода або фактичне дію, які й визначають зміст майбутнього правовідносини.
|
- § 1. Загальні положення про зобов'язання з односторонніх дій
зобов'язання з односторонніх дій. Більшість цивільно-правових зобов'язань виникає з договорів, однак зобов'язання можуть породжуватися й іншими юридичними фактами, зокрема односторонніми діями. У тих випадках, коли односторонні дії носять правомірний характер і спрямовані на досягнення певного правового результату, вони є ні чим іншим, як односторонніми
- § 1. Поняття комерційного права
поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
- § 2. Укладення, зміна і розірвання договорів
поняття, що характеризує особливості визначення умов договорів між певними комерційними організаціями і масовим споживачем. Необхідність захисту прав і законних інтересів споживачів вимагає оперативного та гнучкого регулювання умов таких договорів. Саме для цього Уряд РФ у випадках, встановлених законом, видає правила, обов'язкові для певних комерційних
- § 3. Виконання зобов'язань
зобов'язань. Особливості правової регламентації відносин, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображені в нормах, присвячених зобов'язального права і, зокрема, виконанню зобов'язань. Цивільний кодекс Російської Федерації закріплює єдиний принцип виконання зобов'язань - належне виконання. Його суть полягає в тому, що зобов'язання повинні виконуватися
- § 4. Забезпечення виконання зобов'язань
поняття, відповідні трьох основних моментів в механізмі звернення стягнення на заставлене майно. До них відносяться: підстави звернення стягнення на заставлене майно, порядок звернення стягнення на заставлене майно, реалізація заставленого майна. До підстав звернення стягнення на заставлене майно ст. 348 ГК РФ відносить невиконання або неналежне виконання боржником
- § 1. Підряд
зобов'язань. Так і побутової поспіль, і будівельний підряд, і підряд на виконання проектних та вишукувальних робіт, і підряди для державних потреб припускають, що в якості підрядника виступає підприємець. Стосовно до побутовому підряду це Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 286 прямо зазначено в його
- § 2. Розрахунки і кредитування
поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
- § 8. Довірче управління майном
зобов'язальним правом, а не речовим, а тому має суттєві відмінності від трасту - довірчої власності, яка є інститутом англо-американської системи загального права. Остання передбачає існування розщепленої власності: одночасного існування як власника, так і довірчого власника в один і той же час на одне і те ж майно і при цьому правомочності
- § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
поняттям відносин у сфері управління. Основним елементом змісту цих правовідносин є обов'язки підприємців, хоча й у сфері управління підприємцям надаються певні правові можливості, які вище були названі організаційно-предпосилочних правами. [1] Обов'язки підприємців у сфері управління носять загальнообов'язковий характер, тобто всі зобов'язані платити
- § 3. Порядок і способи приватизації державного та муніципального майна
поняття акцією не є. Рішення про її випуск приймається не в установчому договорі про створення ВАТ, а відповідними компетентними органами. Безумовно, прав Закон про приватизацію 1997 р., чітко визначив цей спосіб управління акціями ВАТ, що належать державі або муніципального утворення, як спеціальне право. Цей висновок підтверджується і п.4 ст. 5, де встановлено, що
|