| Головна |
| Наступна » | ||
1.1. поняття і сутність державного управління в системі соціальних відносин |
||
|
У найзагальнішому вигляді управління можна представити як сукупність заходів, спрямованих на досягнення конкретного результату (збереження стада, структури, племені, держави, будь-якого виду і т. Д.). Поняття «управління» складається з двох частин: управління і право правління - тобто діяльність через право, правління, через конкретні норми поведінки, визнання, звичаї, традиції, почуття і інстинкти Керувати - значить встановлювати, організовувати, конкретизувати, виправляти, впливати, вирішувати , приймати і застосовувати. Справжні міркування, напевно, не всім припадуть до смаку, але це не викликає негативних емоцій: скільки фахівців, стільки й думок, підходів і точок зору. Головне, щоб вони підкріплювалися результатами, а не одними лише повчаннями і намовою Підтвердженням цьому є утихнули щодо заміни управління грошовим (ринковими) регулюванням, що дозволило забезпечити безконтрольність з метою перехоплення владних повноважень та користування на їх основі матеріальними ресурсами Управління є соціальним, його кінцева мета - створити умови для впорядкування відповідних суспільних відносин, що виникають у різних сферах життєдіяльності. Ознаками соціальної призначеного управління, з нашої точки зору, слід вважати: | потреба, необхідність регламентувати діяльність людей, суспільства; | упорядкування, нівелювання поведінки учасників такої діяльності; | супідрядність волі учасників управлінських взаємин; | владність врегулювання законами та підзаконними актами; | одержавлення суспільних відносин, що складаються в сфері управління. Дані ознаки соціальності управління в різного ступеня свідчать про те, що соціальне управління - це синонім державного управління. У силу цього виникає необхідність розмежування понять «управління» і «державне управління». Управління - сукупність діянь (дія або бездіяльність), врегульованих законами та підзаконними актами, на основі яких реалізуються владні повноваження одних суб'єктів управлінської діяльності щодо інших. Основним, стрижневим показником, ознакою управління слід визнати цілеспрямоване законопред-писання, обмежена посадовими повноваженнями керуючого суб'єкта, обов'язкове для неухильного виконання підпорядковується елементам управлінської системи Державне управління - це спеціальний вид державної діяльності, врегульований принципами і нормами адміністративного права. Незважаючи на те що розробники Конституції Російської Федерації вилучили дане поняття, воно існує. Без державного впливу на відповідні суспільні відносини зникне сама держава, перетворившись на розрізнені, погано керовані складові частини, постійно прагнуть довести своє право на існування. Фактично ця тенденція не тільки проявляється, але й зміцнюється, шириться в багатьох суб'єктах Російської Федерації Від державного управління не відмовилася ще жодна країна, і навряд чи для цього є якісь підстави. Поряд з державним вправі уживатися та інші види управління (громадське, законодавче, судове, світське, релігійне і т д) Належне місце державного управління та його постійного вдосконалення приділяється в США, Великобританії, Німеччини, Франції (яка вважається родоначальницею адміністративного права і терміна «державне управління »), Китаї, Індії, Італії та інших державах. Таке положення ролі та місця державного управління у житті суспільства, держави і людини не випадково, воно дозволяє: | здійснювати однакове, владне регулювання відповідних суспільних відносин на всій території держави; | контролювати і своєчасно виправляти допущені збої в управлінні, замінювати відстали від життя елементи, складові частини новими, що відповідають відбуваються; | своєчасно впроваджувати передовий досвід управління, враховувати особливості застосування владних рішень в конкретних ситуаціях (надзвичайних, військових); | навчати, готувати кваліфіковані управлінські кадри, без наявності яких розраховувати на безперебійне, належне управління не доводиться; | прогнозувати, планувати управлінську діяльність і приймати адекватні ситуації заходи. Державне управління відрізняється від інших видів державної діяльності своїми специфічними рисами, функціями, методами, формами і принципами. До числа основних специфічних рис державного управління слід віднести подзаконность, підконтрольність і владність Подзаконность означає, що державне управління грунтується і здійснюється на базі діючого російського законодавства. Діяльність суб'єктів державного управління будується в суворій відповідності з їх функціональними обов'язками та обсягами владних повноважень, тобто в якійсь мірі мова може вестися про наявність субординації, вертикальної і горизонтальної лінії самоврядування Підконтрольність, в свою чергу , вимагає підпорядкування, правочинів на перевірку старанності розпоряджень вищих інстанцій системи державного управління нижчестоящими, тобто підлеглими по відношенню до наділеним правом вимагати, наказувати і впливати. Крім того, контрольна функція вирішує ще й таку задачу, як перевірка вірності відданого і виконаного владного припису Загалом у будь-якому управлінні, у тому числі державному, зобов'язана дотримуватися золоте правило: будь-яке припис має слідувати цілям досягнення конкретного результату При цьому чим швидше воно буде винесено , тим більше надій на його ефективність При наявності можливостей (залежно від ситуації) припис має видаватися безпосередньо приймає. Тільки відсутність таких умов зобов'язує керівника звернутися до винесення розпорядження або припису письмово. Будь-яке припис має бути виконано, проведено в життя. Для цих цілей і існує контрольна функція з тим, щоб упевнитися, як скоро і точно виконано вольове рішення і яка від нього пішла віддача Владність зобов'язує учасників управлінської діяльності лояльно, на законних засадах будувати відносини, не перевищуючи владних повноважень, не зловживаючи службовим становищем і не допускаючи недбалості при участі в управлінських правовідносинах Функціями державного управління визнаються три групи, або категорії: | загальні; | щоб забезпечити; | спеціальні У свою чергу, до загальних функцій відносяться організація, координація, планування, прогнозування, інформація, регулювання і контроль До забезпечує функцій державного управління слід насамперед віднести ті з них, які не прямо, а опосередковано сприяють досягненню цілей і вирішення завдань, переслідуваних і ставляться перед ним (матеріально-технічне постачання; доставка і розподіл ресурсів ; розмножувальні, редакційні роботи; різні види обслуговування, підготовка та перепідготовка кадрів і т д) Спеціальними функціями державного управління, з авторської точки зору, слід вважати правотворчу; регулятівноуправленческую; забезпечує соціально-правовий захист прав і свобод громадян і державних службовців; охоронну (підтримання громадського порядку); оперативно-виконавську та адміністративно-процесуальну (юрисдикційну) Наведені три групи, або категорії, функцій державного управління повною або частковою мірою визнаються в США , Великобританії, Франції, Німеччині та Китаї Слід акцентувати увагу на тому, що кожна з трьох груп функцій розуміється і оцінюється по-різному, до того ж мають місце розбіжності як за кількістю, так і за призначенням Основними методами державного управління, згідно з чинним російським законодавством і практиці государственноуправленческой діяльності, можна вважати переконання, примус, узгодження, надання допомоги, припис, перевірки та державні замовлення Перераховані методи можна об'єднати в три групи: адміністративні, економічні та соціально-психологічні З авторської точки зору , до адміністративних методів відносяться примус, припис та перевірки (контроль і нагляд); до економічних - державні замовлення і матеріальні види впливів (матеріальна відповідальність, цивільно-правова відповідальність, обмеження при застосуванні заходів матеріального заохочення); до соціально-психологічних - переконання, узгодження і надання допомоги Крім того (і з цим слід погодитися), окремі вчені до адміністративних методів відносять такі види, як адміністративно-правові, адміністративно-організаційні, нормативні, індивідуальні, які зобов'язують, уповноважують, що заохочують, гарантійні і рекомендаційні. Однак, як нам видається, зазначені види адміністративних методів є похідні від раніше наведених (примусу, приписи та перевірок) В адміністративному праві неоднозначно розуміються економічні методи Окремі автори відносять до них прибуток, премії, кредит та оподаткування . Як точка зору такий підхід можливий, але навряд чи ці методи здатні претендувати на важливе значення в системі державного управління, якщо тільки їх не визнавати допоміжними, опосередкованими до основних Формами державного управління прийнято вважати реєстрацію, ліцензування, атестацію, державні договори і державні програми, концепції і доктрини Кожна з цих форм має свої особливості і механізм застосування За способом застосування форми управління поділяються на цілеспрямовані для внутрішніх і зовнішніх потреб і завдань, організаційні, матеріально-технічні, правотворческие, правозастосовні, регулятивні, правоохоронні, письмові, усні і конклюдентні (мовчазно виконувані, застосовувані) Дослідження сутності, змісту і призначення інституту державного управління в системі соціальних відносин дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції: | державне управління в системі соціальних відносин займає чільне місце і служить зміцненню держави, стабілізації суспільних відносин, надійного захисту державних інтересів як всередині, так і за його межами; | державне управління - це ефективний засіб проведення в життя внутрішньої, зовнішньої, економічної та оборонної політики; | державне управління являє собою головний регулятор у боротьбі за підтримання законності, правопорядку, забезпечення соціальної справедливості та соціально-правового захисту прав та інтересів громадян, юридичних осіб та громадських об'єднань; | державне управління в цілях безперебійності та ефективності дії вимагає наявності підготовленого кадрового складу, а також неухильного дотримання державними службовцями приписів Федерального закону Російської Федерації від 31 липня 1995 р. № 119-ФЗ « Про основи державної служби Російської Федерації »; | використовувані в системі державного управління методи і форми себе виправдовують, однак вони вимагають уточнення та координації з урахуванням вже відбулися у взаєминах федеральних органів влади і суб'єктів Російської Федерації; | державне управління здатне досягати цілей і завдань, що ставляться перед ним, тільки за умови проведення в життя властивих йому функцій і наявності належного контролю за їх неухильним виконанням; | державне управління, маючи свої специфічні риси, істотно відрізняється від інших видів регламентації суспільних відносин, що вимагає їх обліку, розвитку і вдосконалення; | зарубіжна управлінська практика свідчить про те, що окремі елементи системи соціально-управлінської діяльності різних зарубіжних держав (наприклад, Франції, Німеччини, Китаю та Італії) можуть бути використані у вітчизняному управлінні з урахуванням російської специфіки; | ефективність, конкретність і дієвість механізму організації та здійснення державного управління можливі тільки при наявності спеціалізованих центрів, постійно діючих семінарів, в яких державні службовці, особливо керівники різних відомств, служб і комісій, освоювали б методику управління колективами Безперебійність дії системи державного управління залежить від багатьох факторів і умов До них слід віднести належно підготовлений кадровий склад, вміло обрані форми і методи управління, належним чином враховані специфічні риси управлінської діяльності, доведені до логічного завершення функції державно-управлінської діяльності, а також подальше вдосконалення правової бази, на якій будується регламентація суспільних відносин у сфері соціального управління |
||
| Наступна » | ||
|
|
||
Інформація, релевантна" 1.1. поняття і сутність державного управління в системі соціальних відносин " |
||
|
||