|
Методи державного управління - це способи і прийоми безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів державного управління (посадових осіб) на підпорядковані їм об'єкти управління. Методи державного управління нерозривно пов'язані з формами державного управління. Метод управління обов'язково знаходить своє вираження у формах державного управління. Інакше кажучи, якби не було форм державного управління, то методи державного управління втратили б свою сутність, оскільки їх неможливо було б реалізувати на практиці. Наприклад, неможливо застосувати адміністративну відповідальність (метод примусу), якщо законодавчо така відповідальність не була б визначена (форма управління).
Важливо відзначити, що в юридичній літературі замість терміна «метод державного управління» іноді використовуються інші терміни: «метод здійснення управлінських дій»; «метод управлінської діяльності»; «адміністративно-правові методи». При такому розмаїтті, сутність залишається тією ж.
За допомогою методів державного управління безпосередньо здійснюються функції державного управління, вирішуються його завдання, забезпечується правопорядок, реалізація
прав і свобод людини і громадянина, законні інтереси юридичних осіб.
Незважаючи на те, що методи державного управління досить різноманітні, в юридичній літературі виділяють такі ознаки:
- здійснення методів управління обумовлено формуванням виконавчої гілки державної влади та відповідних органів виконавчої влади;
- метою використання методів управління та його практичне призначення полягає в забезпеченні державного управління;
- методи державного управління використовуються в процесі публічної управлінської діяльності;
- методи державного управління виступають засобами здійснення суб'єктами державного управління їх компетенції і повноважень;
- утримання управлінського впливу в кожному конкретному випадку залежить від специфіки об'єкта управління, щодо якої застосовується метод управління;
- методи державного управління забезпечують певний порядок у системі управління, тобто носять організаційний характер;
- методам управління характерний динамізм, тобто вони сприяють реальному руху в системі державного управління, виконання певних функцій і повноважень;
- порядок застосування методів управління визначається законодавством;
- методи управління мають специфічний характер управлінського впливу на об'єкти управління, тобто вони можуть здійснювати прямий вплив (застосування заходів адміністративного стягнення) або непряме (правоогра-жений для державних службовців, засоби заохочення та ін.)
Суть методу управління проявляється як у волевиявленні суб'єкта управління щодо інших учасників адміністративних правовідносин, так і в характері волевиявлення.
Вибір того чи іншого методу державного управління залежить від багатьох чинників: компетенції та повноважень органу державного управління або посадової особи, специфіки об'єкта управління, поставлених цілей і функцій державного управління та ін
|
- § 1. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна
поняттях, категоріях, моделях, формулах, інших пізнавальних утвореннях і закріплюється на паперових, електронних, інших матеріальних носіях. Понятійно-категоріальний апарат - внутрішня форма наукового знання. Матеріальні носії наукового знання, такі, як книги, брошури, рукописи, електронні тексти і т.п., складають зовнішню форму наукового знання і зазвичай іменуються джерелами науки.
- § 1. Поняття комерційного права
поняттю підприємницької діяльності, це юридичний (формальний, зовнішній) ознака, вимога, що пред'являється до підприємництва з боку законодавця. Розглянемо докладніше кожен із зазначених ознак підприємницької діяльності. По-перше, підприємницька діяльність - це діяльність самостійна. Ця ознака вказує на вольовий джерело підприємницької
- § 2. Джерела комерційного права
поняттями «комерційне право» і «комерційне законодавство». Комерційне право - це сукупність загальних і спеціальних норм приватного права, що регулюють відносини між підприємцями або за їх участю при здійсненні підприємницької діяльності. Комерційне законодавство - це сукупність комплексних нормативних актів, тобто нормативних актів, що містять норми різних галузей
- § 4. Правовий режим цінних паперів
поняття цінного паперу міститься в нормі ч. 1 ст. 142 ПС. У відповідності з даним визначенням цінним папером визнається документ, що засвідчує з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. З наведеної дефініції з очевидністю випливає цілий ряд характерних рис цінного паперу.
- § 2. Оренда
поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. М., 1991; Комаров ЕФ., Колуга Є.В., Юсупова А.Т Оренда Лізинг. Фірмовий сервіс. Новосибірськ, 1991, Основи зовнішньоекономічних знань: Словник-довідник. М., 1990. [4] Тимчасове положення про лізинг. Утв. Постановою Уряду РФ від 29 червня 1995 р. № 633. / / СЗ РФ. 1995. № 27. ст.
- § 2. Розрахунки і кредитування
поняттям для ряду однотипних договорів, якими опосередковуються позикові або, що те ж саме, кредитні зобов'язання. Якими б специфічними або ускладненими не були умови різних варіантів позикових зобов'язань, всі вони вписуються в універсальну формулу договору позики: отримані в борг кошти повинні бути повернені позичальником позикодавцеві. Настільки ж універсальними є багато правових
- § 2. Суб'єкти і об'єкти інноваційної діяльності
поняття «об'єкт діяльності». Якщо вважати в якості об'єкта діяльності предмет, на який спрямована активність суб'єкта і результат цієї активності у формі продукту, то стосовно інноваційної діяльності її об'єкт буде виявлятися у формі комплексних і збірних понять «інтелектуального продукту» і «готового товару». При подальшому аналізі об'єктів інноваційної
- § 1. Поняття страхової діяльності, її державне регулювання та нормативна база
поняття страхової діяльності необхідно звернутися до визначення страхування, даному в ст. 2 Закону РФ «Про організацію страхової справи в Російській Федерації» [1], так як під страховою діяльністю слід розуміти діяльність, здійснювану в галузі страхування. Норма, що міститься у зазначеній статті, визначає страхування як відносини по захисту майнових інтересів фізичних і
- § 3. Правове становище селянського (фермерського) господарства
поняття «господарюючий суб'єкт» - це не правове поняття і не правовий термін, у всякому разі не цивільно-правовий. Така термінологія цілком доречна в економічній літературі, проте з правової точки зору цей термін не несе ніякої змістовної навантаження. У тексті закону говориться також про придбання селянським господарством статусу юридичної особи. І тут допущена прикра
- § 1. Поняття і принципи місцевого самоврядування. Моделі взаємовідносин державної влади і місцевого самоврядування
поняття місцевого самоврядування можна розкривати як мінімум у двох аспектах: як право громадян, місцевого співтовариства на самостійне завідування місцевими справами і як одна з основ конституційного ладу, основний принцип організації влади , який разом з принципом поділу влади (поділ влади по горизонталі) визначає систему управління (поділ влади по вертикалі). Під
|