| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Заохочення і покарання як санкції норми права |
||
|
Позитивні санкції передбачають насамперед правові заохочення, під якими можна розуміти форму і міру юридичної схвалення заслуженого правомірної поведінки, в результаті якого суб'єкт чимось винагороджується. Негативними санкціями вважаються правові покарання, під якими можна розуміти форму і міру юридичної засудження (осуду) винного, протиправної поведінки, в результаті якого суб'єкт у чомусь обов'язково обмежується, чогось позбавляється. Загальні ознаки заохочень і покарань як санкцій юридичних норм: 1) вони є правовими засобами впливу на інтереси осіб; 2) для них встановлені певні процедури застосування - форми заохочення і покарання заздалегідь відомі і закріплені у відповідних нормативних актах, там же визначено і коло осіб, наділених правом застосовувати ті чи інші заходи заохочення і покарання; 3) забезпечуються заходами державного захисту, гарантуються законом; 4) виступають одночасно як найбільш сильних забезпечують чинників реалізації інших правових засобів (пільг, суб'єктивних прав, заборон, юридичних обов'язків); 5) пов'язані з благом, цінностями, хоча наслідки цього зв'язку залежатимуть від того, що застосовується - заохочення чи покарання; 6) для їх настання необхідно окрім об'єктивної сторони ще й певне суб'єктивний стан особи, виразилося або в заслузі і підлягає заохоченню, або в прямо протилежною "заслузі" (вини) і підмет покаранню. Між категоріями "заохочення" і "покарання" існують такі принципові відмінності: 1) якщо заохочення як заслужена міра покликана підкріпити позитивну поведінку, характеризує позитивні цілі і мотиви суб'єкта , а також перевершує звичайні вимоги, то покарання - теж своєрідна "заслужена міра", яка виступає як засіб захисту суспільства від правопорушень; 2) якщо заходи заохочення пов'язані з елементами взаємокорисний з точки зору суспільства і суб'єкта, то міри покарання - з елементами взаімовредності; 3) якщо заохочення - міра схвалення, то покарання - міра засудження, викликають у особи відповідно позитивні або негативні емоції; 4) у них по-різному проявляється зв'язок з благом, цінностями: якщо при застосуванні заохочення суб'єкту надається певна цінність, то при покаранні він позбавляється будь-яких благ; 5) якщо в покаранні закладені сили, що підтягують , так сказати, поведінка особистості до норми, то в заохоченні - стимули, що піднімають таку поведінку вище норми; 6) при співвідношенні заохочень і покарань провідна роль відводиться заохочень, які, створюючи більше альтернатив поведінки, являють собою більш гнучке вплив, ніж покарання. Проблема "заохочувальних санкцій" в літературі оцінюється неоднозначно. Є й прихильники, є і супротивники використання даного терміну. На наш погляд, зазначене поняття в цілому досить адекватно відображає реальну дійсність і має право на існування. Висловимо деякі аргументи на захист такої точки зору. По-перше, етимологічне значення слова "санкція" моделює не тільки негативні, але й позитивні наслідки. Так, одним з його смислів є "схвалення", "санкціонування", "дозвіл". Санкція - "міра впливу, найважливіший засіб соціального контролю. Розрізняють негативні санкції, спрямовані проти відступів від соціальних норм, і позитивні санкції, стимулюючі схвалювані суспільством, групою відхилення від норм ..." "*" --- "*" Великий енциклопедичний словник. М., 1998. С. 1058. Позитивне санкціонування є свого роду дозвіл на будь-які дії з боку особи, наділеного спеціальної владою (підписання наказу про виплату премій, указу про нагородження тощо). По-друге, позитивні санкції (сприятливі наслідки) притаманні всім видам соціальних норм. Це їх спільна риса. Як наголошується в довідковій літературі, "найбільш поширене розподіл соціальних санкцій на" негативні ", пресекающие небажану поведінку, і" позитивні ", стимулюючі бажане ... Як негативні (арешт, штраф, анафема), так і позитивні (підвищення по службі, премії , ордена) формальні соціальні санкції здійснюються спеціально уповноваженими для цієї мети особами "" * ". --- "*" Філософський енциклопедичний словник. М., 1989. С. 567. Оскільки правові норми виступають лише різновидом норм соціальних, на них повною мірою поширюється дана закономірність. Тому слід погодитися з висновком про те, що заохочувальні санкції зустрічаються майже у всіх галузях права (В.Н. Кудрявцев). По-третє, логіка суспільного розвитку, практика підказують, що санкція - це не тільки якийсь негативний результат (покарання), а й позитивний стимул, який може виражатися в заохоченні. Санкції, як і наслідки, покликані не тільки оцінювати вже вчинене поведінка, а й превентивним чином впливати на суб'єктів. З цією функцією цілком справляються і заохочувальні санкції. Нагородження добродійних вчинків італійський юрист і публіцист XVII в. Ч. Беккаріа розглядав як одного з важливих засобів попередження злочинів. Наявність заохочувальних санкцій виправдано завданням права, яка полягає як у стримуванні правопорушень, у покаранні осіб, які їх вчинили, так і в стимулюванні правомірної поведінки, у заохоченні осіб, що діють в інтересах суспільства. Заохочувальні заходи, спільно з заходами примусу, забезпечують встановлювану державою модель правомірної поведінки. Особливість заохочувальної санкції - в гарантуванні тих соціальних цілей (благ), заради досягнення яких така модель підтримується юридичними засобами, і особливо тих цілей, досягнення яких іншими способами неможливо. І навряд чи є суттєві підстави для того, щоб не вважати застосуванням санкціоніруемая державою заходи видачу премії або інших форм заохочень, прямо передбачених законом, за виконання певних показників, за конкретні послуги. Це теж кошти державного забезпечення відповідних правових норм і досягнутих за їх допомогою соціальних цілей. До того ж будь-яка правова норма здійснює прогностичні функції, пов'язані з передбаченням суб'єктом права наслідків своїх дій. Адресат при цьому враховує різні наслідки - і негативні, і позитивні. Якщо прогностична інформація "негативного" характеру - вказівка на несприятливі наслідки певної поведінки для основного адресата - міститься в санкції правової норми, то аналогічно цьому у санкціях (а не диспозиції), але вже протилежного характеру (позитивного), повинна міститися прогностична інформація про наслідки досягнення позитивного результату (можливість отримати премію, нагороду чи інше благо) (Г.М. Петров). По-четверте, структура юридичних норм заохочувального характеру зовні нагадує структуру більшості кримінально-правових норм, що містять покарання. У гіпотезі і диспозиції, які в заохочувальної нормі злиті (як і в кримінально-правовій нормі), пропонується модель заслуженого поведінки і заклик до його здійснення. У санкції же заохочувальної норми фіксуються сприятливі наслідки, міри винагороди. У кримінально-правової санкції - відповідно несприятливі наслідки, міри покарання, за винятком, зрозуміло, кримінально-правових заохочувальних санкцій. Більше того, точно так само, як і в кримінальному законодавстві, в заохочувальних нормах можуть використовуватися кваліфікуючі ознаки стимулируемого поведінки. Це, наприклад, добре показано в ст. 36 Положення про службу в органах внутрішніх справ Російської Федерації, затвердженого 23 грудня 1992, де сказано, що "за зразкове виконання обов'язків і досягнуті високі результати в службі для співробітників органів внутрішніх справ передбачаються наступні види заохочень: оголошення подяки; видача грошової премії; нагородження цінним подарунком; занесення до Книги пошани; на Дошку пошани; нагородження Почесною грамотою; нагородження нагрудним знаком; нагородження особистою фотографією співробітника, знятого у розгорнутого Прапора органу внутрішніх справ; нагородження іменною зброєю; дострокове присвоєння чергового спеціального звання; присвоєння спеціального звання на один ступінь вище звання, передбаченого по займаній штатної посади ... За зразкове виконання службового обов'язку співробітники, які прослужили в органах внутрішніх справ не менше десяти років, можуть бути нагороджені почесним знаком "Заслужений працівник МВС Російської Федерації". За мужність і відвагу, проявлені при виконанні службового обов'язку, інші особливі заслуги співробітники органів внутрішніх справ можуть бути представлені до нагородження державними нагородами Російської Федерації ". Аналіз даної статті показує, що заходи заохочення "ростуть" прямо пропорційно "зростання" заслуг, точно так само, як міри покарання в кримінально-правовій нормі посилюються пропорційно підвищенню суспільної небезпеки, тяжкості злочинного діяння, провини . По-п'яте, заохочувальні санкції у багатьох нормативних актах часто розташовані поруч із заходами покарання (негативними санкціями). Наприклад, в КЗпП РФ (відповідно ст. 134 "Заохочення за особливі трудові заслуги" та ст. 135 "Стягнення за порушення трудової дисципліни"); в проекті Трудового кодексу РФ (ст. 91 "Заохочення за працю" та ст. 92 "Дисциплінарні стягнення "); у Федеральному законі" Про основи державної служби Російської Федерації "(ст. 13" Заохочення державного службовця "та ст. 14" Відповідальність державного службовця "), у Федеральному законі" Про прокуратуру Російської Федерації "(ст. 41.6" Заохочення працівників "та ст. 41.7" Дисциплінарна відповідальність "), у Федеральному законі" Про утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів "(ст. 37" Заходи заохочення і порядок їх застосування "та ст. 38" Заходи стягнення "), в Положенні про службу в органах внутрішніх справ Російської Федерації (ст. 36 "Заохочення за успіхи в службовій діяльності" та ст. 38 "Стягнення за порушення службової дисципліни") і т.д. У деяких же нормативних актах вони встановлені взагалі в одній статті. Так, у Федеральному законі "Про вищу і післявузівську професійну освіту" про заохочення і покарання йдеться в ст. 16, у Положенні про проходження служби в органах податкової поліції Російської Федерації вони встановлені в ст. 26. Таке рядоположенность дозволяє говорити про право співіснування разом з негативними і заохочувальних санкцій. По-шосте, визнання все більшим числом вчених заохочувальних санкцій могло б, на нашу думку, сприятиме подальшому розвитку наукової думки та юридичної практики по шляху розширення позитивних почав у праві, збільшення "стимулюючого ваги" його коштів , більш різнобічному використанню управлінських методів впливу на суб'єктів. Беручи до уваги наведені аргументи, навряд чи обгрунтовано ігнорувати в юридичних дослідженнях загальнонаукове розуміння категорії "санкція", посилаючись при цьому на сформовані термінологічні традиції. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Заохочення і покарання як санкції норми права " |
||
|
||