| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 9. Психологічні основи призначення судових експертиз. |
||
|
Судово-психологічна експертиза Закон визначає, що проведення експертизи обов'язково: 1) для встановлення причин смерті і характеру тілесних ушкоджень; 2) для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного в тих випадках, коли виникає сумнів з приводу їх осудності або здатності до моменту виробництва в справі усвідомлювати свої дії або керувати ними: 3) для визначення психічного або фізичного стану свідка або потерпілого у випадках, коли виникає сумнів у їхній здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні показання; 4) для встановлення віку обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого в тих випадках, коли це має значення для справи, а документи про вік відсутні. У законі йдеться про обов'язок призначення наступних видів судової експертизи: судово-медичної, судово-психіатричної, судово-психологічної або комплексної експертизи із залученням відповідних фахівців: медика, психолога, психіатра. В основі діяльності слідчого за призначенням експертизи лежить організаторська робота (підбір об'єктів для дослідження, вибір експертної установи і т. д.). Вирішення питання про призначення експертизи здебільшого залежить від розсуду самого слідчого, належить до його компетенції. Відмова від проведення судової експертизи, в той час коли вона об'єктивно необхідна, може призвести до непоправної втрати доказів, до того, що злочин не буде розкрито, винні особи підуть від покарання. Слідчий не повинен у всіх ситуаціях попереднього розслідування обмежуватися призначенням традиційних, всім відомих експертиз. Знання можливостей сучасної науки, техніки, творчий підхід дозволяють слідчому використовувати всі нові області спеціальних знань. Так, слідчий виявив на місці події палицю, а у дворі будинку, де жив підозрюваний, - дерево, у якого обламана гілка. Експерт-дендрохронолог встановив, що палиця з місця події була колись цієї самої гілкою. Спеціальні знання необхідні слідчого й розуміння висновку експерта, зроблених їм висновків, оцінки методів дослідження. За найбільш складних кримінальних справах доцільно попередньо проконсультуватися з експертом, обговоривши, які матеріали, об'єкти потрібно уявити для дослідження, як краще сформулювати питання у постанові про призначення експертизи. У ході призначення та виробництва судової експертизи істотну роль відіграють психологічні стосунки між слідчим і експертом. У взаємовідносинах слідчого та експерта мають панувати повагу, ділове співробітництво, довіру. У разі потреби слідчий може вказати експерту на його помилки, наприклад спроби вирішувати питання правового характеру, виходити за межі своєї компетенції. Якщо немає можливості провести експертизу в стінах державного експертної установи, слідчий сам шукає як установи, так і експерта. Вирішальними критеріями вибору є компетентність, об'єктивність, незацікавленість у результаті справи. Неприпустимо яке б то не було психологічний вплив на експерта. Аналіз слідчої практики, інтерв'ювання слідчих і експертів показують, що формами впливу слідчого можуть бути: 1) нав'язування експерту власної думки; 2) психологічний тиск з використанням службового становища; 3) вимога заради скорочення термінів експертного дослідження застосувати простіший метод тощо Призначення судової експертизи, її результати роблять сильний психологічний вплив на обвинуваченого. Внаслідок цього він нерідко починає давати правдиві свідчення. У І., обвинуваченого у вбивстві, було вилучено одяг зі слідами крові. І. став проявляти гарячковий інтерес до питання, чи може експертиза відрізнити кров людини від крові тварини. Дізнавшись про це, слідчий при ознайомленні обвинуваченого з постановою про призначення судово-медичної експертизи докладно розповів І. про її можливості. Не чекаючи висновку експерта, обвинувачений зізнався у вбивстві. Для забезпечення процесуальних прав обвинуваченого, підтримки оптимальної психологічної атмосфери слідчий повинен розтлумачити обвинуваченому причину призначення експертизи, зміст експертного дослідження, доказову силу ув'язнення. Всі обгрунтовані клопотання обвинуваченого, пов'язані з призначенням експертизи, потрібно задовольнити. Пізнавальну складність представляє оцінка слідчим висновку експертизи. Для того щоб судити про достовірність, обгрунтованості та переконливості висновків експерта, слідчий повинен добре уявляти можливості відповідних галузей науки, техніки, мистецтва, ремесла, знати сутність спеціальних методик і т. д. Судово-психологічна експертиза . Застосування психологічних знань сприяє правильному вирішенню завдань розкриття і розслідування злочинів і перевиховання осіб, які вчинили злочини. Судово-психологічні знання в правоохоронній діяльності застосовуються по-різному, в першу чергу безпосередньо працівниками органів попереднього слідства, забезпечуючи правильну діагностику особистості, індивідуальний підхід до людини, вибір та застосування найбільш відповідних ситуацій тактичних прийомів і рішень. Аналіз слідчої практики свідчить, що необхідність проведення судово-психологічної експертизи найчастіше виникає при розслідуванні злочинів проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи, проти особистої власності громадян, проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров'я населення, а також злочинів неповнолітніх. Предметом психологічної експертизи є не встановлення достовірності показань обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих, а з'ясування можливості допитуваного липа в силу індивідуальних особливостей протікання психічних процесів адекватно сприйняти, зберегти в пам'яті і відтворити відомості про факти, що підлягають доведенню. Необхідність застосування психологічних знань виникає в процесі попереднього слідства досить часто, і проведення судово-психологічної експертизи стають все більш актуальними *, а слідчі працівники все частіше використовують цей вид експертних досліджень. ___ * Див: Ратинов А.Р. Судова психологія для слідчих; Міньковський Г.М. Особливості розслідування та судового розгляду справ про неповнолітніх. М., 1959; Глазирін Ф.В. Психологія слідчих дій. Волгоград, 1983; Коченов М.М. Комплексна психолого-психіатрична експертиза. Питання боротьби зі злочинністю. Вип.29. М. 1978. При появі у слідчого сумнівів у можливості свідка, потерпілого, обвинуваченого правильно сприйняти певні обставини і дати звідси свідчення і призначається судово-психологічна експертиза. Об'єктом експертизи в таких випадках зазвичай буває неповнолітня особа. На їх показань могли вплинути фантазія, уява, вселяє вплив з боку інших осіб. Природно, що без участі психолога слідчий і суд не в змозі визначити, наскільки позначилися ті чи інші вікові особливості на має кримінально-правове значення діяльності неповнолітнього чи підлітка. До компетенції експерта-психолога належить визначення афективних станів, які, якщо вони викликані неправомірними діями потерпілого, або є пом'якшувальною відповідальність обставиною, або зумовлюють привілейовану кваліфікацію окремих складів злочинів. Дослідження інтенсивності, тривалості і механізму експертизи забезпечують наукову обгрунтованість і достовірність висновків попереднього слідства. До компетенції судово-психологічної експертизи належить дослідження та інших станів, які зумовили особливий характер поведінки людини в момент вчинення злочину. До числа їх крім афекту може бути віднесене стан перевтоми, сильного страху, великого горя, депресії і т. п. Зокрема, у слідчого можуть виникнути сумніви в рівні розумового розвитку людини і в тому, чи може він усвідомлювати значення своїх дій. Найбільша потреба в допомозі експерта-психолога виникає при розслідуванні таких небезпечних злочинів, як вбивства, згвалтування. Так, наприклад, одним з ознак згвалтування, передбачені законом, є використання злочинцем безпорадного стану потерпілої. Слідчої практиці відомо чимало випадків, коли в діях потерпілої не було явних ознак опору, потерпіла вела себе пасивно. У подібного роду ситуаціях і призначається судово-психологічна експертиза. Пізно ввечері на вулиці Н., який перебував у нетверезому стані зустрів 15-річну І., дістав з кишені ніж і, погрожуючи їм, змусив її слідувати за собою. По дорозі, коли з'являлися зустрічні перехожі, Н. знов діставав ножа і погрожував потерпілої убивством, якщо вона спробує покликати на допомогу. Обвинувачуваний навів до себе додому, де знаходилися його батько і мати. Він пригрозив І., що будь-яка спроба з її боку звернутися до них «скінчиться для неї погано». Він провів І. у свою кімнату, посадив на диван, пішов на кухню, приготував чаю і напоїв їм потерпілу. Тільки після цього він зробив з І. насильницький статевий акт. І. протягом декількох годин перебувала в будинку обвинуваченого, ніякого активного опору йому не надавала, за допомогою не зверталася. Слідчий призначив судово-психологічну експертизу, поставивши на її вирішення наступне питання: «Якщо врахувати індивідуально-психологічні особливості І., емоційний стан під час вчинення з нею зазначених дій, зміст ситуації, що склалася, могла вона чинити опір обвинуваченому?» У розпорядження експерта- психолога було надано матеріали кримінальної справи, що містять, зокрема, показання батьків, вчителів, шкільних подруг потерпілої, характеристики. Він також розмовляв з її батьками, вчителями. В експертному висновку говорилося, що цю ситуацію неповнолітня потерпіла сприймала як реальну загрозу для свого життя. Недолік життєвого досвіду, несформований характер, пасивність, ослаблення вольових процесів, недостатньо розвинені самостійність і активність мислення, стан дуже сильного переляку і розгубленості - все це ще більше посилювало для потерпілої цю ситуацію, робило для неї неможливим активний опір. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей І., її емоційного стану під час скоєних з нею дій і сформованої ситуації експерти дали відповідь: вона не могла чинити опору. У постанові про судово-психологічної експертизи у справах про згвалтування зазвичай ставляться наступні питання: здатність потерпілої розуміти характер і значення скоєних з нею дій, здатність чинити опір; психологічний механізм сексуального спілкування, що призводить до згвалтування. Експерт-психолог виявляє стійкість виктимной деформації особистості потерпілої, особливості її ціннісно-особистісних орієнтації та установок. При призначенні судово-психологічної експертизи в більшості місць слідчі стикаються зі значними організаційними труднощами. В даний час у нас немає експертних установ, які могли б проводити судово-психологічні експертизи. У великих наукових центрах (Москва, Санкт-Петербург, Новосибірськ, Єкатеринбург, Ярославль та ін.) виробництво експертизи можна доручати науково-дослідним лабораторіям психологічних факультетів університетів, психологічним відділам і лабораторіях деяких науково-дослідних інститутів. В інших обласних центрах виробництво психологічної експертизи доцільно доручати найбільш кваліфікованим співробітникам кафедр психології та педагогіки педагогічних вузів. Ці люди повинні бути добре знайомі з методами експериментально-психологічних досліджень. Експертне дозвіл психологічних питань, що виникають у слідчій і судовій практиці, пред'являє до експерту-психологу багато вимог: він повинен знати процесуального закону в частині проведення процедури експертного дослідження, специфічні умови попереднього слідства і судового розгляду. Результати судово-психологічної експертизи оформляються у відповідності з існуючими правилами у вигляді письмового висновку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 9. Психологічні основи призначення судових експертиз. " |
||
|
||