| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Система і кваліфікація договорів про придбання і використання виключних прав і ноу-хау |
||
|
- договір про передачу патенту; - патентно-ліцензійні договори; - договір про передачу ноу-хау; - авторські договори. Враховуючи принципові відмінності в предметі даних типів договорів, в сучасних умовах вже некоректно називати цей клас "договорами про право використання нематеріальних благ" та іменувати ліцензійними як договори про використання виключних прав, так і договори про передачу ноу -хау (1). Оскільки на ноу-хау у його розробника (володаря) немає виключного права, то в назві нового класу договорів опущено слово "право". Таким чином, ця назва охоплює і договори, в рамках яких не передаються виключні права. --- (1) Див: Зенін І.А. Ліцензійний договір на винаходи та ноу-хау / / Рад. держава і право. 1983. N 6. С. 54, 56. Термін "ліцензія" застосуємо до договору про передачу ноу-хау тільки в одному сенсі: передаючи матеріали, що містять ноу-хау, його володар дозволяє набувачеві ознайомитися із змістом ноу-хау, тобто надає своєрідну ліцензію на ознайомлення. Однак така ліцензія ніяк не служив формою передачі виключного права, оскільки такого не існує. У літературі висловлено думку, що договір патентної ліцензії - це договір класу dare (про передачу майна), основним типом якого є купівля-продаж. Договір же про передачу ноу-хау - договір класу facere (про виконання робіт), основним типом якого є договір підряду. Звідси робиться висновок, ніби договір патентної ліцензії та договір про передачу ноу-хау належать до різних класів (1). Спірність цього висновку визначається тим, що в даному випадку за предмет договору про передачу ноу-хау приймається насамперед передача навичок і досвіду володаря ноу-хау. Протилежна позиція полягає в тому, що між ліцензією на винахід та договором про передачу ноу-хау багато спільного, і це дозволяє об'єднати їх в рамках одного договірного типу (2). Тут спірне висновок обумовлений недооцінкою істотних відмінностей в об'єкті ліцензоване права (тобто запатентованого винаходу) і неохоронюваної інформації, переданої як ноу-хау. --- (1) Див: Каменово Ц. Ліцензійні договори між господарськими організаціями країн - членів РЕВ (Правова природа, регулювання, колізійні проблеми). Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 1979. С. 7 - 8. (2) Див: Knap K.. Der Lizenzvertrag als ein besonderer Vertragstypus / / Gewerblicher Rechtsshutz und Urheberrecht, Internationaler Teil. 1973. N 6/7. S. 229. М.М. Богуславський вважає, що "в якості предмета патентної ліцензії слід розглядати не патент, а сам винахід (тобто не виключне право, що випливає з патенту, а право використання винаходу, що випливає з договору)" (1). Цей висновок також небесспорен. По-перше, договір про передачу патенту - самостійний тип договору, і немає необхідності взагалі ставити його в прямий зв'язок з договором патентної ліцензії. По-друге, "сам винахід" - не предмет договору, а об'єкт надається за договором права використання. По-третє, патент не може ототожнюватися із заснованим на ньому виключним правом, як не може форма явища одночасно бути його змістом. По-четверте, не можна ставити знак рівності між "самим винаходом" і випливають з договору правом його використання. --- (1) Богуславський М.М. Правові питання технічної допомоги СРСР іноземним державам та ліцензійні договори. М., 1963. С. 171; Він же. Продаж і купівля ліцензій в СРСР / / Рад. держава і право. 1968. N 5. С. 54. На доказ того, що предметом патентної ліцензії є "само винахід", іноді посилаються на поширені в практиці випадки, коли патент за заявкою взагалі не видається або анулюється через несплату мита (тобто виключне право на винахід не виникає або припиняється), а раніше укладений ліцензійний договір продовжує діяти. У цих випадках в нього лише вносяться зміни, які стосуються звичайно ціни ліцензії (1). Видається, що у зазначених випадках, як правило, мова йде про так званих змішаних ліцензіях, коли ліцензіат прагне отримати не тільки право використання охоронюваного винаходу, але й додаткову інформацію (ноу-хау), необхідну для його успішного освоєння. Це - типовий змішаний договір (п. 3 ст. 421 ЦК). --- (1) Див: Городиський М.Л. Ліцензії у зовнішній торгівлі СРСР. М., 1972. С. 30. Чітке уявлення про предмет окремих договорів і їх місце в загальній класифікації дозволяє уникнути помилок і непотрібних конфліктів на стадії укладання договорів. Якщо під предметом патентно-ліцензійного договору як його істотною умовою розуміти "сам винахід", то він повинен вважатися укладеним лише за умови передачі ліцензіату всієї інформації про нього без передачі виключного права, тобто дозволу на його використання. Точно так само помилковим в договорі про передачу ноу-хау буде просте зазначення на поступку права на нього без докладного розкриття самого ноу-хау. Оскільки предметом патентної ліцензії є право на використання винаходу, а не сам винахід, найбільшу увагу в договорі має бути звернена на реальне надання ліцензіату цього права, на його підтримку в силі і захист від можливих порушень. У договорі ж про передачу ноу-хау, навпаки, вирішальне значення набувають передача невідомої покупцеві інформації про сутність ноу-хау та дотримання конфіденційності переданих відомостей. В клас договорів про придбання і використання виключних прав і ноу-хау входять і інші договори або їх частини, такі як, наприклад, договори на виконання НДР і ДКР і на передачу науково-технічної продукції. Застосовуваний практично договір на передачу науково-технічної продукції по своєму предмету відрізняється від ліцензійних договорів. Тут право використання не поступається і не оплачується. Передаються лише знання, упредметнені в технічній документації та зразках техніки, а також виробничий досвід. Тому даний договір належить до договорів про надання послуг. Він може бути включений в число договорів про використання виключних прав і ноу-хау, якщо в його предметі мається конфіденційна інформація, передана на умовах ноу-хау. При укладенні та виконанні розглянутих договорів важливо враховувати як ідеальний характер об'єктів виняткових прав і ноу-хау, так і особливості предмета окремих видів договорів. У цьому зв'язку справедливо думку про те, що договори, які передбачають передачу авторських прав, слід відносити до авторських, навіть якщо вони не названі такими. Тому в багатьох випадках, коли норми про передачу авторських прав включаються в цивільні договори купівлі-продажу, оренди, простого товариства та інші, ці договори (у відповідній частині) повинні відповідати вимогам, що пред'являються до авторських договорів. Одне з них полягає в тому, що предметом будь-якого авторського договору є передача майнових авторських прав. Навпаки, договори, які не передбачають передачу авторських прав, не можуть вважатися авторськими, навіть якщо вони названі такими, наприклад договір про видання твору за рахунок автора. Це - типовий підрядний договір: автор оплачує видавництву тиражування свого твору (у вигляді книги) і отримує весь тираж книги в свою власність (1). --- (1) Див: Гаврилов Е.П. Указ. соч. С. 136. Точно так само будь-який дозвіл патентовласника на передачу (надання) третій особі виключного права використання охоронюваного об'єкта має трактуватися як ліцензійний договір. Тому незалежно від того, в рамках яких договорів відбувається передача (або надання, поступка) патентних прав, до відповідних статей цих договорів повинні застосовуватися норми про патентно-ліцензійних договорах. Сказане повністю відноситься і до договорів про передачу суміжних прав і прав на товарні знаки. Додаткова література Бєлов В.В., Віталієв Г.В., Денисов Г.М. Інтелектуальна власність. Законодавство і практика. М., 1997. Дозорців В.А. Інтелектуальні права. М., 2003. Зенін І.А. Інтелектуальна власність та ноу-хау. 5-е вид. М., 2005. Зенін І.А. Товарно-грошова форма науково-технічної продукції / / Питання винахідництва. 1989. N 7. Інтелектуальна власність: Правове регулювання, проблеми та перспективи / / Законодавство. 2001. N 3, 4. Калятіна В.О. Інтелектуальна власність (виключні права). М., 2000. Сергєєв А.П. Право інтелектуальної власності в Російській Федерації. 2-е вид. М., 2004. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Система і кваліфікація договорів про придбання і використання виключних прав і ноу-хау " |
||
|
||