| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Система вищих органів Болгарії |
||
|
Парламент Болгарії (Народні збори) складається з 240 народних представників з терміном повноважень в 4 роки; в разі настання стану війни, військового або іншого надзвичайного стану під час або після закінчення мандата Народного зібрання, його повноваження продовжуються до відпадання цих обставин. Компетенція Народних зборів знайшла відображення в багатьох статтях конституції, але визначальне значення належить ст.ст. 84, 85. Найважливішими повноваженнями Народні збори наділене в галузі законотворчості: відповідно до п. 1 ст. 84 воно "приймає, змінює, доповнює і скасовує закони", у тому числі і закони про зміну і доповнення конституції (ст. 153), за винятком тих статей, зміна яких належить до компетенції Великого народного зібрання (див. далі). У фінансовій сфері Народні збори приймає державний бюджет і звіт про його виконання, встановлює на-логи і визначає їх розмір, дає згоду на укладення договорів про фінансові позиках, ратифікує і денонсує міжнародні договори, які містять фінансові зобов'язання держави. Народні збори бере участь у формуванні уряду, може вирішити питання про недовіру уряду, створює, перетворює і ліквідує міністерства за пропозицією міністра-голови, обирає і звільняє з посади керівників Болгарського народного банку та інших установ, визначених законом . Народні збори наділене також зовнішньополітичними повноваженнями: правом вирішувати питання оголошення війни і укладення миру; оголошувати військове чи інше надзвичайний стан на всій території країни або на частині її за пропозицією Президента або Ради міністрів; дозволяти напрямок і використання болгарських збройних сил за межами країни, а також перебування іноземних військ на території країни або проходження їх через неї; ратифікувати і денонсувати міжнародні договори, перелічені в ст. 85. Народні збори оголошує амністію, засновує ордени і медалі і визначає офіційні свята. Структура і порядок діяльності Народних зборів визначаються конституцією і Правилами організації та діяль-ності Народних зборів. Народні збори - однопалатний орган. На першому засіданні обираються голова Народних зборів і його заступники, на яких покладено організаційні функції. Зі свого складу Народні збори обирає постійні і тимчасові комісії. Постійні комісії надають допомогу Народному зібранню в його діяльності та здійснюють від його імені парла-ментський контроль. Відповідно до прийнятих в 1995 р. Правилами організації та діяльності Народного зібрання ство-ються такі постійні комісії: з праці, соціальних і демографічних проблем; з охорони здоров'я; по справах молоді, спорту і туризму; по парламентській етиці; з енергетики та енергетичних ресурсів; за доходами, видатками та майну політичних партій; по боротьбі з корупцією; з розвитку гірських, полугарних і прикордонних районів; з бюджету і фінансів; по організації та діяльності державних органів; по місцевому самоврядуванню, адміністративно-територіального устрою та регіональної політики; по зовнішній політиці ; з національної безпеки; з прав людини і віросповідань; по землеробству і лісах; з освіти і науки; з культури; по справах радіо і телемовлення та Болгарського телеграфного агентства; з охорони навколишнього середовища і водам і економічна комісія. Склад коливається від 13 (комісія з парламентської етики і комісія за доходами, видатками та майну політичних партій) до 31 (економічна комісія і комісія з національної безпеки) народного представника. Тимчасові комісії створюються для вивчення проблем та проведення розслідувань. Партійні парламентські фракції в Болгарії носять назву парламентських груп. Вони відіграють велику роль у діяльності парламенту і насамперед у формуванні уряду. Для утворення такої групи необхідно не менше 10 депутатів. Конституція Болгарії розглядає народного представника як представника всієї нації, а не тільки зі-відповідає виборчої одиниці. "Язування їх (народних представників - Г.А.) імперативним мандатом є недійсним", - говорить ч. 1 ст. 67. Народні представники наділені парламентським імунітетом і правом на винагороду. Конституція встановила також принцип несумісності діяльності народного представника і знаходження на іншій державній службі або заняття іншою діяльністю, яка за законом несумісна з положенням депутата. Встановлено можливість дострокового припинення повноважень народного представника в разі подання Народному зібранню заяви про відставку, вступу в сипу вироку суду (по якому призначено покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин), встановлення неизбираемости або несумісності, а також у разі смерті. Народні збори постійно діючий орган і, як свідчить ст. 74 конституції, "воно саме визначає час, в який не засідає". Перше засідання Народних зборів відкриває найстарший за віком присутній депутат, на цьому ж засіданні народні представники приносять присягу. Кворум складає більше половини членів палати. Закони та інші акти Народні збори приймає, як правило, абсолютною більшістю голосів присутніх, але для прийняття рішень з інших питань (зміна конституції, вираз недовіри уряду тощо) встановлені інші правила. Правом законодавчої ініціативи наділений кожен народний представник і Рада міністрів, причому просить дер-жавного бюджету може бути підготовлений і внесений лише останнім. Закони приймаються в два голосування, які проводяться на різних засіданнях. Як виняток Народні збори може висловлюватися двічі на одному засі-данні. Рішення, декларації та звернення Народні збори приймає в одне голосування. Конституція передбачає можливість скликання Великого народних зборів. Рішення приймається Народними зборами більшістю в 2/3 голосів від загальної кількості народних представників. Велике народне зібрання складається з 400 депутатів, обраних у загальному порядку. У компетенцію Великого народних зборів входить прийняття нової конституції; вирішення питання про зміну території Болгарії і ратифікація міжнародних договорів, які передбачають такі зміни; вирішення питань про зміну форми державного устрою і державного управління; зміну норм, що оголошують конституцію вищим законом, а ратифікований і набрав чинності міжнародні договори - частиною внутрішнього права країни з приматом перед нормами внутрішнього законодавства в разі суперечності, неотменімо щодо основних прав громадян і заборони на обмеження деяких прав навіть у разі війни, військового або іншого надзвичайного стану, а також глави IX про зміну і доповнення конституції і прийняття нової конституції. Президент здійснює владу як глави держави (ст. 92). Оскільки Президент "уособлює єдність на-ції", йому надано ряд повноважень, які дозволяють ефективно впливати на всі три гілки влади. По відношенню до Народному зібранню Президент наділений такими повноваженнями: скликання на перше засідання новообраного Народних зборів, вимагати скликання Народних зборів на засідання від голови, розпуску Народного зібрання у разі, якщо не досягнута згода про утворення уряду , призначення нових виборів, правом відкладеного вето. У п'ятнадцятиденний термін з моменту прийняття закону Народними зборами Президент повинен опублікувати його, але може і повернути на нове обговорення. Повторне прийняття закону здійснюється абсолютною більшістю голосів усіх народних представників. Такий закон оприлюднюється Президентом у семиденний строк з моменту отримання. У сфері виконавчої діяльності Президент також наділений Цілим рядом найважливіших уповноваження. Президент бере участь у формуванні Ради міністрів. Відповідно до ст. 99 конституції після консультацій з пар-ментських групами Президент покладає на кандидата у міністри-голови від найбільшої за чисельністю парламентської групи обов'язок з формування уряду. Якщо даний кандидат не зможе в семиденний термін запропонувати склад Ради міністрів, то Президент покладає цей обов'язок на кандидата у міністри-голови від другої за чисельністю парламентської групи. Якщо і в цьому випадку не буде запропонований склад Ради міністрів, то Президент покладає цей обов'язок на кандидата у міністри-голови, висунутого небудь інший парламентською групою. Якщо склад уряду сформовано, то Президент пропонує Народному зібранню обрати кандидата в міністри-голови. Якщо ж згода про утворення уряду не досягнуто, то Президент призначає службове уряд, розпускає Збори і призначає нові вибори. У практиці Болгарії вже мали місце такі ситуації: після того, як всі спроби сформувати уряд виявлялися безуспішними. Президент призначає та звільняє з посади керівників дипломатичних представництв та постійних представ-ників Республіки Болгарія при міжнародних організаціях (за пропозицією Ради міністрів) і приймає вері-тільні і відкличні грамоти іноземних дипломатичних представників в країні. Як верховний головнокомандуючий збройними силами, Президент призначає та звільняє вищий командний со-ставши збройних сил. Президент визначає організацію служб при Президентові і призначає персонал. Президент очолює Консультативну раду з національної безпеки, до складу якого входять: голова Народних зборів, міністр-голова, міністр оборони, міністр закордонних справ, міністр внутрішніх справ, міністр фінансів, начальник генерального штабу болгарської армії і по одному представнику від кожної парламентської групи. Ця рада обговорює питання зовнішньої і внутрішньої політики; вживає заходів щодо забезпечення громадянського миру в країні, громадського порядку, прав та інтересів болгарських громадян; вживає дії, спрямовані на припинення або запобігання виникнення загрози для національної безпеки. На чергові засідання Рада збирається один раз на три місяці, позачергові засідання проводяться у разі потреби з ініціативи Президента або при оголошенні загальну або часткову мобілізацію, воєнного стану та в деяких інших випадках, прямо передбачених конституцією. Засідання Ради - закриті. Кворум складає 2/3 складу Ради. Президент оголошує загальну або часткову мобілі-зацію, у передбачених законом випадках укладає міжнародні договори, затверджує зміни меж та центрів адміністративно-територіальних одиниць за пропозицією Ради міністрів. Конституція надала Президенту і деякі повноваження у сфері особистого статусу: нагородження орденами і медалями, вирішення питань громадянства, право на помилування, надання притулку. У Болгарії передбачений інститут контрасигнатури: значна частина актів Президента скріплюється також підписом міністра-голови або відповідного міністра (ст. 102). Виняток складають акти про призначення службового уряду, пропозиція про утворення уряду, визначенні організації і порядку діяльності служб при Президентові та призначення персоналу, призначення виборів і деякі інші, прямо зазначені в п. 3 ст. 102 конституції. Керівництво зовнішньою і внутрішньою політикою країни конституція поклала на Раду міністрів. Відповідно до п. 1 ст. 108 Рада міністрів складається з міністра-голови, його заступників і міністрів. Членами Ради міністрів можуть бути болгарські громадяни, що відповідають умовам обрання народними перед-ками. Конституція не містить вимоги, щоб вони були депутатами Народних зборів, однак на них поширюється принцип несумісності посад і діяльності, встановлений для народних представників. Крім того, в силу п. 2 ст. 113 для них можуть бути встановлені додаткові обмеження. Правовими формами здійснення Радою міністрів його повноважень є постанови, розпорядження та рішен-ня. Постановами Рада міністрів затверджує правила і розпорядження. Повноваження Ради міністрів припиняються в результаті вираження Народними зборами недовіри йому чи міністру-голові; якщо прийнята відставка Ради міністрів або міністра-голови; в разі смерті міністра-голови. Рада міністрів подає у відставку перед новообраним Народними зборами, але виконує свої функції до утворення нового уряду. Міністр-голова координує загальну політику уряду, керує нею і несе за неї відповідальність. Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні збори не вирішить інакше. Створення, перетворення і скасування міністерств п. 7 ст. 84 конституції відносить до компетенції Народних зборів, причому здійснюється дане повноваження за пропозицією міністра-голови. Міністри видають правила, розпорядження, інструкції та накази. Міністерства є спеціалізованими органами державного управління у відповідній сфері. Їх пра-разі виникнення правової статус регулюється Правилами організації та діяльності кожного конкретного міністерства. Міністерства осуще ствляют найважливіші функції, що дозволяють керувати галуззю господарства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Система вищих органів Болгарії" |
||
|
||