| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Умови і порядок укладення шлюбу |
||
|
Закон передбачає наступні позитивні умови для укладення шлюбу: взаємне добровільне згоду на вступ у шлюб чоловіки і жінки, а також досягнення ними шлюбного віку (п. 1 ст. 12 СК). Необхідність "взаємного і добровільної згоди" випливає з самої сутності шлюбу як договору. Строго кажучи, це згоду є не умовою укладення шлюбу, а елементом договору і являє собою волевиявлення сторін, що адекватно відображають волю нареченого і нареченої стати подружжям. Порушення свободи формування волі або невідповідність волевиявлення дійсному наміру сторін (однієї зі сторін) тягнуть відмову в державній реєстрації шлюбу, якщо ці обставини виявлені до моменту реєстрації, або слугують підставами для визнання шлюбу недійсним, якщо вони виявилися після реєстрації шлюбу. За загальним правилом особа може вступити в шлюб по досягненні 18 років (шлюбний вік). Однак за наявності поважних причин органи місцевого самоврядування за місцем проживання осіб, що бажають вступити в шлюб, має право дозволити укладання шлюбу особам, які досягли 16 років (абз. 1 п. 2 ст. 13 СК). Зниження шлюбного віку здійснюється на прохання осіб, бажаючих одружитися * (272). Для звернення за отриманням дозволу не потрібно згоди батьків чи інших осіб. За змістом закону заяву про зниження шлюбного віку має бути подано спільно особами, які бажають укласти шлюб. Поважними причинами для зниження шлюбного віку можуть виступати вагітність нареченої, народження спільної дитини, наявність фактичних подружніх відносин, важка хвороба одного з майбутніх подружжя і т.п. Відмова у зниженні шлюбного віку може бути оскаржено в судовому порядку на підставі ст. 254 ЦПК. У тому ж порядку можливе оскарження позитивного рішення про зниження шлюбного віку (наприклад, за заявою батьків нареченого). Суб'єкти Федерації має право встановлювати порядок і умови, за наявності яких дозвіл на укладення шлюбу може даватися як виняток і з урахуванням особливих обставин особам, які не досягли 16-річного віку (абз. 2 п. 2 ст. 13 СК). При цьому Сімейний кодекс не передбачив для регіональних законодавців нижньої межі зниження шлюбного віку. Мабуть, ця межа має становити 14 років, на що вказує ряд непрямих обставин. Так, відомості про реєстрацію шлюбу підлягають внесенню до паспорта громадянина Російської Федерації, який видається не раніше досягнення громадянином віку 14 років (пп. 1 і 5 Положення про паспорт громадянина Російської Федерації * (273)). До числа негативних умов, що перешкоджають вступу в шлюб, відносяться чотири наступних обставини. Знаходження в іншому зареєстрованому шлюбі. Якщо хоча б одна особа вже перебуває в зареєстрованому шлюбі, то укладення шлюбу не допускається (абз. 2 ст. 14 СК). Цей заборона не діє в разі припинення попереднього шлюбу або визнання його недійсним. Закон не містить ніяких обмежень щодо часу вступу в новий шлюб після розлучення або припинення шлюбу з інших підстав (наприклад, внаслідок смерті чоловіка). Перешкода для укладення шлюбу становить не тільки зареєстрований, але і прирівняний до нього шлюб (наприклад, шлюб, здійснений за кордоном за релігійним обрядом і визнається в Російській Федерації відповідно до ст . 158 СК). Близьке споріднення. Закон забороняє укладення шлюбів між близькими родичами, а саме: 1) родичами по прямій висхідній і низхідній лінії (батьками і дітьми, дідусем, бабусею та онуками) * (274), 2) рідними та зведеними (мають спільних батька чи матір) братами і сестрами (абз. 3 ст. 14 СК). Ця заборона пояснюється як морально-етичними, так і медико-біологічними міркуваннями. Відомо, що кровозмісні шлюби призводять до генетично недолугому потомству. Шлюби між іншими родичами (наприклад, між дядьком і племінницею) закон допускає, хоча укладають шлюб слід усвідомлювати небезпеку інцесту (кровозмішення). Не вважаються родичами зведені брати і сестри, тобто діти кожного з подружжя від їх попередніх шлюбів з іншими особами. Відносини властивості не можуть служити перешкодою до шлюбу (наприклад, чоловік розлучається з дружиною і може одружитися на її сестрі - своєю своячці). Відносини усиновлення (удочеріння). За морально-етичних міркувань не допускаються шлюби між усиновителями і усиновленими (абз. 4 ст. 14 СК). Ця заборона не стосується шлюбу між родичами усиновлювача та усиновленою, а також між родичами усиновленого та усиновлювачем (наприклад, дочка усиновителя може вийти заміж за особу, яка усиновили її батьки). Якщо усиновлення скасовано (ст. 140 СК), то перешкода до укладання шлюбу відпадає. Недієздатність. Заборонено одружуватися особі, яка визнана судом недієздатною внаслідок психічного захворювання (абз. 5 ст. 14 СК). Підстави визнання громадянина недієздатним встановлені п. 1 ст. 29 ГК, а порядок визнання - главою 31 ЦПК. Заборона вступу в шлюб пояснюється тими ж причинами, що і заборона на вчинення цією особою угод: воно не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Крім того, законодавець виходить з високого ступеня ймовірності появи у психічно хворого особи неповноцінного потомства. Особистий характер шлюбу-договору виключає укладення шлюбу опікуном від імені недієздатного. Розглянутий заборона діє у разі визнання громадянина недієздатним до реєстрації шлюбу. Подальше визнання дружина недієздатним може служити лише приводом для розлучення. Якщо при укладенні шлюбу посадова особа органу реєстрації актів цивільного стану дійде висновку про психічний розлад, що викликає нездатність громадянина розуміти значення своїх дій або керувати ними, то в реєстрації слід відмовити через відсутність у наречених усвідомленого бажання вступити в шлюб (відсутність взаємного і добровільного згоди чоловіка і жінки, що вступають у шлюб, - п. 1 ст. 12 СК). Встановлений ст. 14 СК перелік обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, є вичерпним. Порядок укладення шлюбу. Шлюб укладається в органах реєстрації актів цивільного стану (п. 1 ст. 10 СК). Особи, які бажають вступити в шлюб, особисто подають до органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про укладення шлюбу. Заява може бути подана в будь-який орган записи актів громадянського стану на території Російської Федерації (ст. 25 Федерального закону від 15 листопада 1997 р. "Про акти громадянського стану" * (275)) * (276). У заяві вказується на взаємне і добровільну згоду укласти шлюб, відсутність перешкод до укладення шлюбу, а також наводяться дані про заявників. Форма заяви затверджена постановою Уряду РФ * (277). Одночасно з поданням заяви необхідно пред'явити документи, що засвідчують особи вступають у шлюб, документ про припинення попереднього шлюбу і, якщо шлюб укладається неповнолітнім, дозвіл на вступ до шлюбу до досягнення шлюбного віку. Якщо одна з осіб, що вступають у шлюб, не має можливості з'явитися до органу реєстрації актів цивільного стану для подачі спільної заяви, то допускається складання і подача окремих заяв. При цьому підпис особи, що не має можливості особисто подати заяву, повинна бути засвідчена на його заяві нотаріусом (п. 2 ст. 26 Закону про акти громадянського стану). Заява про укладення шлюбу не може розглядатися в якості письмової форми угоди про вступ у шлюб, так як волевиявлення сторін повинні відбуватися під час одруження, тобто при реєстрації шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану (п. 1 ст. 10, абз. 1 п. 1 ст. 11 СК). Спільна заява висловлює лише попереднє намір укласти шлюб. Факт подачі заяви зобов'язує орган записи актів громадянського стану призначити термін проведення одруження, але не тягне жодних правових наслідків для заявників по відношенню один до одного * (278). Укладення шлюбу проводиться після закінчення місяця з дня подачі заяви (абз. 1 п. 1 ст. 11 СК). Орган реєстрації актів громадянського стану може скоротити цей термін за наявності поважної причини (наприклад, у разі вагітності або майбутньої відрядження), а також може збільшити цей термін, але не більше ніж на місяць (наприклад, у разі знаходження одного із заявників на стаціонарному лікуванні) . За наявності особливих обставин (вагітності, народження дитини, безпосередньої загрози життю однієї зі сторін і т.п.) шлюб може бути укладений в день подачі заяви (абз. 3 п. 1 ст. 11 СК). Зміна строку для реєстрації шлюбу проводиться за спільним заявою осіб, що вступають у шлюб (п. 3 ст. 27 Закону про акти громадянського стану). Для вступають у шлюб важливо знати про стан здоров'я один одного. Особливо це стосується захворювань (дефектів), що передаються у спадок. Тому особи, котрі вступають у шлюб, наділені правом на безкоштовне медичне обстеження, а також консультування з медико-генетичним питань і питань планування сім'ї в установах державної і муніципальної системи охорони здоров'я за місцем їх проживання. Результати обстеження одного із наречених, будучи медичною таємницею, можуть бути повідомлені іншому Брач тільки за згодою особи, яка пройшла обстеження (п. 1 і 2 ст. 15 СК). За змістом закону при вступі в шлюб кожна зі сторін повинна повідомити іншій стороні про наявність у неї венеричної хвороби чи ВІЛ-інфекції. В іншому випадку шлюб може бути визнаний недійсним (п. 3 ст. 15 СК). Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності осіб, що вступають у шлюб. Якщо вони (одне з них) не можуть з'явитися до органу реєстрації актів громадянського стану внаслідок тяжкої хвороби або з іншої поважної причини, то державна реєстрація шлюбу може проводитися на дому, в медичній або іншої організації в присутності осіб, що вступають у шлюб. За бажанням наречених державна реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Наявність свідків при укладенні шлюбу не обов'язково. Особи, що вступають у шлюб, усно підтверджують свій намір укласти шлюб і ставлять свої підписи на бланку актового запису про реєстрацію шлюбу * (279), яка заповнюється і підписується співробітником органу реєстрації актів цивільного стану. З моменту вчинення цього актового запису шлюб вважається укладеним, а брачующиеся стають подружжям. Побрались видається свідоцтво про укладення шлюбу та проставляються відповідні штампи в паспортах. Чоловік, який змінив при вступі в шлюб прізвище (див. § 4 цієї глави), видається новий паспорт. За державну реєстрацію шлюбу, включаючи видачу свідоцтва, сплачується державне мито у розмірі 200 руб. (Подп. 1 п. 1 ст. 333.26 НК). За наявності обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, орган реєстрації актів громадянського стану відмовляє в реєстрації шлюбу. Така відмова може бути оскаржена до суду особою або особами, які бажають вступити в шлюб (п. 3 ст. 11 СК). Навпаки, акт державної реєстрації шлюбу оскарженню не підлягає. У цьому випадку мова може йти лише про визнання шлюбу недійсним у порядку позовного провадження. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Умови і порядок укладення шлюбу " |
||
|
||