Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваІсторія права → 
« Попередня Наступна »
О. А. Жидков, Н. А. Крашеніннікова, В. А. Савельєв. Історія держави і права зарубіжних країн. Частина 2, 1996 - перейти до змісту підручника

Закону про збереження родючості грунтів і про квоти внутрішнього ринку.

Закон передбачав виплату преміальних платежів власникам землі, погоджуємося вилучати землі з-під посівів тих культур, які її виснажували, що повинно було, з одного боку, підвищити ціни на продукцію сільського господарства, з іншого - підняти родючість грунтів.
Завершальним правовим актом аграрної політики "нового курсу" став Закон 1938 р., який посилював державний контроль за надходженням на ринок основних сільськогосподарських продуктів, підтримання цін на які відтепер мало досягатися не знищенням "надлишків", а їх зберіганням з відповідними державними виплатами фермерам у рахунок ще непроданого врожаю.
Навколо економічної політики "нового курсу" розгорнулася запекла боротьба вже в 1934 р. Проти неї виступали і праві сили, які вважали "новий курс" надмірно радикальним, і ліві, які вважали його (в силу триваючого тяжкого положення значних верств населення, безрезультатності спроб уряду вирішити проблему безробіття та ін.) недостатньо рішучим.
Не допомогли кардинального вирішення проблеми безробіття ні прийняття ще в 1933 р. Закону про скорочення до 30 годин робочого тижня на великих підприємствах (що призвело до звільнення 6 млн. робочих місць), ні створення Адміністрації з реалізації громадських робіт (Арора), покликаної проводити в життя програму будівництва об'єктів інфраструктури, у тому числі військово-стратегічного характеру, ні витрачені в процесі здійснення цих програм 13 млрд. дол
Права опозиція "новому курсу" особливо сильна була серед представників корпоративного капіталу, тяготившихся державним втручанням в соціальні відносини, особливо в частині, що стосується умов праці робітників і пр. Крайнім проявом цих опозиційних настроїв стала вимога відмови від всяких реформ. Підтримував опозицію і Верховний суд США, який з консервативно-індивідуалістичних позицій невтручання держави в сферу приватного підприємництва оголосив у травні 1935 р. про неконституційність НИРА, а потім в 1936 р. - ААА разом із ще 9 законами.
Ці рішення Верховного суду стосувалися не тільки конституційності конкретних законів, вони поставили на порядок денний більш широку, історично важливу проблему - про межі втручання держави в економіку з метою її врегулювання, в тому числі і не в останню чергу за рахунок проведення соціальних програм. Перед країною та її президентом, таким чином, постало з усією гостротою доленосне питання: куди йти - далі, вперед по шляху поглиблення реформ, або повернути назад. Ф. Рузвельт пішов вперед. У 1936 р. йому мали відбутися вибори на другий президентський термін.
У другій половині 30-х рр.. змінюється головний напрямок діяльності уряду Ф. Рузвельта, яке визначається необхідністю проведення кардинальних соціальних реформ. Так, проголошені раніше НИРА профспілкові права не задовольняли вимог робітників. В результаті непослідовної соціальної політики Ф. Рузвельта не було гарантовано законом право на страйк, не було закріплено традиційне вимога американських робітників "закритого цеху", що забороняє підприємцям шляхом "індивідуальних угод" приймати на роботу не членів профспілки, що відкривало шлях до штрейкбрехерства, можливого зриву страйку . Права профспілок порушувалися і в силу необов'язковості їхньої участі у визначенні умов праці робітників шляхом укладення колективних договорів і широкої можливості створення конфронтуючих профспілкам "компанійських спілок", які фінансувалися підприємцями і використовувалися ними для підриву організованої боротьби робітників.
Закон про трудові відносини (Закон Вагнера), прийнятий в 1935 р., не тільки вперше в історії США проголосив офіційне визнання прав профспілок, а й передбачив законодавчі гарантії цих прав. У ст. 7 Закону перераховувалися права робітників, порушення яких входило в поняття "нечесна трудова практика" підприємців, яким заборонялося втручатися у створення робочих організацій, в тому числі і шляхом їх фінансування (заборона "компанійських спілок"), дискримінувати членів профспілки при прийомі їх на роботу (санкціонувалася практика "закритого цеху"), відмовлятися від укладення колективних договорів з належним чином обраними представниками робітників. Закон закріплював при цьому так зване "правило більшості", згідно з яким від імені робітників у договірних відносинах з підприємцем могла вступати лише та організація, яка визнавалася більшістю робітників, тобто їх профспілка.
Закон закріплював і право робітників на страйк. Але всім своїм змістом він був спрямований на звуження підстав для масових конфліктів. З цією метою був створений новий орган - Національне управління з трудових відносин (НУТО), на який було покладено обов'язок розглядати скарги робітників на "нечесну трудову практику" підприємця. Рішення цього квазисудебного органу могли бути скасовані лише в судовому порядку.
Іншим напрямком діяльності уряду "нового курсу" стало створення (вперше в історії Америки) розгалуженої державної системи соціального захисту населення. У 1935 р. був прийнятий перший Закон про соціальне страхування та інші закони допомоги бідним.
Закон про соціальне страхування передбачав соціальну допомогу старим, безробітним і деяким категоріям непрацездатного населення. Він не поширювався, однак, на сільськогосподарських робітників, домашню прислугу, державних службовців, зачіпаючи, таким чином, інтереси тільки половини всіх працюючих за наймом осіб. Крім того, рівень страхових виплат, фонд яких створювався за рахунок податків на підприємців і самих робітників, був вкрай низький. Пенсії по старості призначалися з 65 років, допомоги з безробіття виплачувалися близько 10 тижнів на рік.
У 1935 році було розпочато проведення широкої програми допомоги фермерам. Створена Адміністрація з переселення, яка в початку 1937 р. була перетворена в Адміністрацію з охорони фермерських господарств, в обов'язки якої входило будівництво таборів для сільськогосподарських робітників і мігрантів, надання допомоги бідним фермерам шляхом їх переселення на більш родючі землі, створення збутових кооперативів дрібних фермерів і пр.
Свідоцтва переорієнтації політики Ф. Рузвельта, його відходу від співпраці з великим корпоративним капіталом можна знайти і в прийнятті ряду законів, що обмежують засилля монополій. Так, наприклад, Закон 1935 про регулювання держательскіх компаній у сфері підприємств громадського користування ставив під жорсткий державний контроль всі держательские фірми, що забезпечують потреби країни в газі та електроенергії. Було прийнято також новий податковий закон, значно збільшив податки зі надприбуткових корпорацій та осіб з найбільш високим рівнем доходів.
Антірузвельтовская кампанія протесту, що носила в цей час особливо лютий характер (Рузвельта звинувачували в тому, що він зазіхає на "священні підвалини приватної власності", розв'язує в країні громадянську війну і пр.), провалилася. Він був обраний президентом на другий термін насамперед завдяки проголошеному ним курсом на "підвищення особистого добробуту і розширення можливостей для мас народу".
Успішне подальше проведення в життя цього курсу Ф. Рузвельт бачив і в здійсненні його плану судової та адміністративної реформи, що передбачає, зокрема, збільшення можливого числа членів Верховного суду до 15 чоловік (якщо судді, які досягли 70 років, не йшли у відставку), створення спеціального Виконавчого управління президента (ИУП) і двох нових міністерств: Міністерства громадських робіт і Міністерства соціальних послуг, які повинні були впорядкувати діяльність безлічі виникають у цей час регулюючих відомств і агентств.
Судова реформа провалилася через побоювання конгресу, що вона порушить систему "стримувань і противаг", надавши президенту занадто великі повноваження, а також завдяки зміні позицій оновленого у своєму складі Верховного суду, який визнав конституційність Закону Вагнера та Закону про соціальне страхування, а до кінця 30-х рр.. по суті перестав заперечувати проти будь-яких заходів економічного регулювання.
Адміністративна реформа була втілена в життя в 1939 р., коли було створено ИУП, до складу якого включалися Апарат Білого дому, Бюджетне бюро та Управління планування національних ресурсів. Відмовивши президенту в створення двох нових міністерств, конгрес надав йому необмежене право здійснювати реорганізацію федеральних агентств, результатом чого і було створення двох нових структурних підрозділів президентської влади - Федерального агентства громадських робіт і Агентства цінних паперів, які на постійній основі повинні були, поряд з іншими відомствами , керувати здійсненням прийнятих програм. Тим самим було остаточно визнано право президента на регулювання економічних і соціальних відносин і на створення з цією метою постійно діючого адміністративного механізму.
Удосконалення методів державного регулювання економіки і соціальних відносин (зокрема, проведення активної політики в області бюджету і кредиту, спрямованої на забезпечення стійкого рівня попиту, виробництва та зайнятості) стає з часу проведення "нового курсу" головною завданням усіх гілок влади американської держави.
Вирішуючи це завдання, американський конгрес в 1946 р. прийняв Закон про зайнятість, який вперше офіційно поклав на президента відповідальність за стан американської економіки. На підставі цього закону була створена Рада економічних консультантів, який повинен був представляти главі держави щорічну доповідь з ретельним аналізом економічної кон'юнктури. Доповідь ставав основою економічного послання президента конгресу на початку кожної його сесії і подальшого вироблення конгресом рекомендацій як державним органам, так і приватним особам, "з метою досягнення максимального або високого рівня зайнятості".
Згодом були прийняті й інші закони, що доповнюють, коректують законодавство "нового курсу", але головні напрями економічної та соціальної політики американської держави залишалися незмінними. Одним з таких коригувальних законів у сфері соціальних відносин став, зокрема, Закон Тафта-Хартлі 1947 р., вніс істотні поправки в Закон Вагнера.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Закону про збереження родючості грунтів і про квоти внутрішнього ринку. "
  1. Стаття 13. Зміст охорони земель
    1. З метою охорони земель власники земельних ділянок, землекористувачі, землевласники й орендарі земельних ділянок зобов'язані проводити заходи щодо: 1) збереженню грунтів і їхньої родючості; 2) захисту земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушення, ущільнення , забруднення радіоактивними й хімічними речовинами, захаращення відходами
  2. § 3. Законодавство про охорону навколишнього середовища в сільському господарстві
    Основні вимоги з охорони навколишнього середовища, які повинні дотримуватися і в аграрній сфері, встановлені Федеральним законом від 10 січня 2002 р. № 7-ФЗ «Про охорону навколишнього середовища »2. Він містить як загальні вимога, багато з яких розглядаються при характеристиці правових заходів з охорони навколишнього середовища в сільському господарстві, так і спеціалізовані вимоги при експлуатації об'єктів
  3. Стаття 62. Відшкодування збитків
    1. Збитки, завдані порушенням прав власників земельних ділянок, землекористувачів, землевласників та орендарів земельних ділянок, підлягають відшкодуванню в повному обсязі, в тому числі упущена вигода, у порядку, передбаченому цивільним законодавством. 2. На підставі рішення суду особа, винна в порушенні прав власників земельних ділянок, землекористувачів,
  4. Розділ XI. Правовий режим внутрішнього ринку ЄС
    Розділ XI. Правовий режим внутрішнього ринку
  5. § 2. Характеристика екологічних проблем в аграрній сфері
    Сільськогосподарська діяльність пов'язана не тільки з інтенсивним використанням різних природних ресурсів, насамперед землі, а й різноманітними шкідливими впливами на природу - грунт, воду, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ . Згідно з постановою Уряду РФ від 20 лютого 2006 р. № 99 «Про федеральної цільової програми« Збереження і відновлення родючості грунтів земель
  6. § 1. Правовий статус і зміст охорони земель
    1. Правова охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих впливів, а також на відновлення продуктивних земель, у тому числі лісового фонду, і на відтворення і підвищення родючості грунтів. Земля в
  7. Стаття 42. Обов'язки власників земельних ділянок та осіб, які не є власниками земельних ділянок, щодо використання земельних ділянок
    Власники земельних ділянок та особи, які не є власниками земельних ділянок, зобов'язані: використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення і приналежністю до тієї чи іншої категорії земель і дозволеним використанням способами, які не повинні завдавати шкоди навколишньому середовищу, в тому числі землі як природного об'єкту; зберігати межові, геодезичні та інші
  8. 51. Фінансування агропромислового виробництва
      Держава осуществляетфинансирование агропромислового проізводстваза рахунок коштів федерального бюджету, бюджетів суб'єктів РФ і позабюджетних джерел. Кошти федерального бюджету, що направляються на підтримку і розвиток агропромислового виробництва, використовуються на: 1) підтримку інвестиційної діяльності, включаючи придбання нової техніки та обладнання, сортового насіння і племінних
  9. Коментар до статті 8.6
      1. До родючим верствам грунту належить, зокрема, чорнозем - буяє перегноєм грунт по перевазі степових і лісостепових районів. Відповідно до Федерального закону від 16 липня 1998 р. N 101-ФЗ "Про державне регулювання забезпечення родючості земель сільськогосподарського призначення" під родючістю земель сільськогосподарського призначення розуміється здатність грунту задовольняти
  10. 2.5. Примусове вилучення земельної ділянки як вид юридичної відповідальності за земельні правопорушення
      У переліку підстав для припинення прав на землю законодавство передбачає можливість примусового вилучення земельних ділянок у власників землі та землекористувачів у зв'язку з порушенням ними земельного законодавства (ст. ст. 44 - 45 ЗК РФ). Оскільки припинення права на землю в цих випадках має характер санкцій за невиконання відповідними суб'єктами вимог
  11. 89. Що являють собою принципи внутрішнього ринку Європейського співтовариства?
      Внутрішній ринок є основою, ядром, навколо якого розвиваються і право Співтовариства і саме Співтовариство. Центром ж цього ядра, його сенсом є чотири принципи, або чотири свободи внутрішнього ринку. Всі чотири свободи перераховані в тексті Договору. Пункт "з" § 1 ст. 3 Договору говорить про те, що для здійснення поставлених перед Співтовариством цілей "діяльність Товариства повинна
  12. Стаття 23.47. Органи, уповноважені в області ринку цінних паперів
      1. Федеральний орган виконавчої влади, уповноважений в області ринку цінних паперів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 15.17 - 15.24 цього Кодексу. 2. Розглядати справи про адміністративні правопорушення від імені органу, зазначеного у частині 1 цієї статті, має право: 1) керівник федерального органу виконавчої влади,
  13. Стаття 45. Підстави припинення права постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою, права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою
      1. Право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою припиняються при відмові землекористувача, землевласника від належить їм права на земельну ділянку на умовах і в порядку, які передбачені статтею 53 цього Кодексу. 2. Право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою, право довічного
  14. Коментар до статті 8.8
      1. Обов'язкові заходи, передбачені статтею коментарів, визначені ЗК, Федеральним законом від 10 січня 2002 р. N 7-ФЗ "Про охорону навколишнього середовища", Федеральним законом від 24 липня 2002 р. N 101-ФЗ "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", Федеральним законом від 16 липня 1998 р. N 101-ФЗ "Про державне регулювання забезпечення родючості земель сільськогосподарського
  15. 13. Держава та кооперативи
      Государствостімулірует створення і підтримує діяльність кооперативів шляхом виділення їм коштів з федерального бюджету і бюджетів суб'єктів РФ для придбання і будівництва переробних і обслуговуючих підприємств, створення кредитних і страхових кооперативів на підставі розроблених планів і прогнозів розвитку територій і цільових програм, здійснює наукове, кадрове та
  16. Стаття 185.2. Особливості наслідків призначення тимчасової адміністрації професійного учасника ринку цінних паперів, керуючої компанії
      1. У період діяльності тимчасової адміністрації професійного учасника ринку цінних паперів, керуючої компанії дана тимчасова адміністрація зобов'язана: 1) забезпечити збереження грошових коштів і цінних паперів, що належать клієнтам; 2) встановити достатність грошових коштів, цінних паперів, що належать клієнтам і знаходяться на спеціальному брокерському рахунку, рахунку депо, окремому
  17. Стаття 8.7. Невиконання обов'язків з рекультивації земель, обов'язкових заходів щодо поліпшення земель і охорони грунтів
      (В ред. Федерального закону від 28.12.2009 N 380-ФЗ) 1. Невиконання або несвоєчасне виконання обов'язків з рекультивації земель при розробці родовищ корисних копалин, включаючи загальнопоширені корисні копалини, здійсненні будівельних, меліоративних, вишукувальних та інших робіт, в тому числі робіт, здійснюваних для внутрішньогосподарських або власних потреб, а
  18. Стаття 185.7. Особливості продажу майна професійного учасника ринку цінних паперів, керуючої компанії
      1. Цінні папери, що належать професійному учаснику ринку цінних паперів, керуючої компанії та обертаються на організованому ринку цінних паперів, підлягають продажу на торгах організатора торгівлі на ринку цінних паперів. 2. У разі, якщо належні професійному учаснику ринку цінних паперів, керуючої компанії цінні папери не допущені до торгів організатора торгівлі на ринку
  19. Коментар до статті 8.27
      1. Загальні вимоги до відтворення лісів і лісорозведення визначені ЛК. Підвищення продуктивності лісів здійснюється в результаті реалізації системи науково обгрунтованих рубок, відтворення лісів, поліпшення їх породного складу, створення та ефективного використання постійної лісонасіннєвої бази на селекційно-генетичній основі, догляду за лісами та проведення інших лісогосподарських
© 2014-2022  yport.inf.ua