| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Значення і сфера застосування контрактації |
||
|
У російському дореволюційному цивільному законодавстві відсутнє спеціальне регулювання відносин із закупівель сільськогосподарської продукції. Судова практика тієї пори виходила з можливості застосування до даних правовідносин правил про договір купівлі-продажу або про договорі запродажи. Але за що діяв на той час законодавству договір купівлі-продажу припускав наявність речі, що складається у володінні продавця, тому предметом договору купівлі-продажу не могли виступати речі, що не існують на момент укладення договору, наприклад майбутній урожай (1). Що стосується договору запродажи, то його предметом визнавалося лише нерухоме майно. Дану проблему передбачалося вирішити шляхом уточнення предмета договору купівлі-продажу, маючи на увазі, що таким повинні були визнаватися і майбутні речі, не існують в момент укладення договору (2). --- (1) Див, наприклад: Шершеневич Г.Ф. Указ. соч. С. 92. (2) Див: Цивільне укладення. Проект / Под ред. І.М. Тютрюмова. С. 347. У радянський період на першому етапі відносини, що складаються між сільськогосподарськими виробниками та покупцями вирощеної продукції, регулювалися договором купівлі-продажу. У ДК 1922 р. були відсутні будь-які норми про договір контрактації. Надалі зобов'язання колгоспів і радгоспів по здачі державі вирощеної або виробленої ними продукції сільськогосподарського виробництва були практично позбавлені товарних елементів, ці правовідносини носили адміністративний характер і іменувалися обов'язковими поставками сільськогосподарської продукції. У 60-х роках минулого століття радгоспи були переведені на госпрозрахунок, значно підвищувалися закупівельні ціни, впроваджувався договірний метод заготівель сільськогосподарської продукції. В Основах цивільного законодавства 1961 р. з'явилися норми про договір контрактації (ст. ст. 51 - 52), які були відтворені у ЦК РРФСР 1964 р. (ст. ст. 267 - 268). Згідно з зазначеними нормами державна закупівля сільськогосподарської продукції у колгоспів і радгоспів здійснювалася за договорами контрактації, які укладалися на основі планів державних закупівель сільськогосподарської продукції і планів розвитку сільськогосподарського виробництва в колгоспах і радгоспах (1). --- (1) Див: Коментар до Цивільного кодексу РРФСР / Под ред. С.Н. Братуся, О.М. Садикова. С. 311. Самостійний характер договору контрактації по відношенню до договору купівлі-продажу і до договору поставки в юридичній літературі пояснювався головним чином тим, що сільськогосподарська продукція виробляється на землі, складовою виняткову власність держави, за яким з цієї причини визнавалося право вводити обов'язковість здачі йому вирощеної сільськогосподарської продукції на умовах, ним встановлених (1). Відносини з контрактації сільськогосподарської продукції регулювалися численними підзаконними актами, зокрема типовими договорами контрактації окремих видів сільськогосподарської продукції, що містять імперативні норми, яким в точності повинні були відповідати умови конкретних договорів, що укладаються між господарствами та заготівельними організаціями. --- (1) Див: Іоффе О.С. Указ. соч. С. 284. У зв'язку з відмовою від адміністративно-командної системи управління економікою і переходом до ринкових відносин втратило значення і всеосяжне планування закупівель продукції, вирощеної сільськогосподарськими організаціями. Реформа економічних відносин супроводжувалася перетворенням радгоспів і колгоспів у господарські товариства і суспільства, виробничі кооперативи, освітою селянських (фермерських) господарств, заснованих на приватній власності. При цих умовах договір контрактації, що базувався на планових актах закупівель сільськогосподарської продукції, виявився непридатним для регулювання відповідних економічних відносин. Тому в Основах цивільного законодавства 1991 р. договір контрактації втратив самостійний характер і розглядався в якості одного з видів договору купівлі-продажу (ст. 83 Основ). Новий ЦК зберіг договір контрактації як окремого виду договору купівлі-продажу. При цьому бралося до уваги, по-перше, значну своєрідність відносин, пов'язаних з реалізацією продукції, вирощеної чи виготовленої у сфері сільськогосподарського виробництва. Тут необхідно враховувати вплив природних (стихійних) чинників на сам процес виробництва сільськогосподарської продукції, а також його сезонний характер. По-друге, у відносинах з контрактації продавець, в якості якого виступає виробник сільськогосподарської продукції, є слабкою стороною, а покупець (заготівельник), навпаки, являє собою організацію, що займається професійною діяльністю по закупкам сільськогосподарської продукції в цілях її подальшої переробки та реалізації, яка в змозі диктувати свою волю виробнику. Дана обставина зробило необхідним вирівнювання становища контрагентів за договором контрактації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Значення і сфера застосування контрактації " |
||
|
||