| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. Значення і сфера застосування |
||
|
У російському дореволюційному цивільному законодавстві відсутнє спеціальне регулювання відносин із закупівель сільськогосподарської продукції. Судова практика тієї пори виходила з можливості застосування до даних правовідносин правил про договір купівлі - продажу або про договорі запродажи, що викликало заперечення з боку російських цивілістів. Проблема полягала в тому, що за що діяв тоді законодавством договір купівлі - продажу припускав наявність речі, що складається у володінні продавця, тому предметом договору купівлі - продажу не могли виступати речі, що не існують на момент укладення договору, наприклад майбутній урожай "*". Що стосується договору запродажи, то його предметом визнавалося лише нерухоме майно. --- "*" Див, напр.: Шершеневич Г.Ф. Підручник російського цивільного права. С. 312. Дану проблему передбачалося вирішити шляхом уточнення предмета договору купівлі - продажу, маючи на увазі, що таким мають визнаватися і майбутні речі, не існують в момент укладення договору "*". --- "*" Див: Громадянське Покладання: Проект ... Том другий. С. 347. У радянський період спочатку відносини, що складаються між сільськогосподарськими виробниками та покупцями вирощеної продукції, регулювалися договором купівлі - продажу. У ДК 1922 р. були відсутні будь-які норми про договір контрактації. Як відомо, надалі зобов'язання колгоспів і радгоспів по здачі державі вирощеної або виробленої ними продукції сільськогосподарського виробництва були практично позбавлені товарних елементів, ці правовідносини носили адміністративний характер і іменувалися обов'язковими поставками сільськогосподарської продукції. У 60-ті роки радгоспи були переведені на госпрозрахунок, значно підвищувалися закупівельні ціни, впроваджувався договірний метод заготівель сільськогосподарської продукції. В Основах цивільного законодавства 1961 р. з'явилися норми про договір контрактації (ст. 51 - 52), які були відтворені у ЦК РРФСР 1964 р. (ст. 267 - 268). Згідно з зазначеними нормами, державна закупівля сільськогосподарської продукції у колгоспів і радгоспів здійснювалася за договорами контрактації, які укладалися на основі планів державних закупівель сільськогосподарської продукції і планів розвитку сільськогосподарського виробництва в колгоспах і радгоспах. Під договором контрактації розумівся самостійний договір, що укладається на підставі плану державних закупівель сільськогосподарської продукції, за яким одна сторона - колгосп, радгосп (господарство) - зобов'язується передавати в оперативне управління або власність іншої сторони - організації - заготівельника - сільськогосподарську продукцію у встановлених кількостях, асортименті, у визначені терміни, а заготівельник зобов'язується приймати в обумовлені договором строки та оплачувати доставлену продукцію і надавати господарству допомогу в організації виробництва і здачі продукції на приймальні пункти "*". --- "*" Див: Коментар до Цивільного кодексу РРФСР. С. 311. Самостійний характер договору контрактації по відношенню до договору купівлі - продажу і до договору поставки в юридичній літературі пояснювався головним чином тим, що сільськогосподарська продукція виробляється на землі, складовою виняткову власність держави, за яким з цієї причини визнавалося право вводити обов'язковість здачі йому вирощеної сільськогосподарської продукції на встановлених ним умовах "*". --- "*" Наприклад, на думку О.С. Іоффе, "юридично оформлені як відносини між окремими контрагентами зобов'язання з контрактації з точки зору їх економічного змісту виступають як відносини господарства з державою. Саме ця обставина викликає необхідність встановлення для контрактації особливого правового режиму і конструювання її в законі як самостійного договору" (Іоффе О. С. Указ. соч. С. 284). Відносини з контрактації сільськогосподарської продукції регулювалися численними підзаконними актами Уряду СРСР, міністерств і відомств СРСР, зокрема типовими договорами контрактації окремих видів сільськогосподарської продукції, що містять імперативні норми, яким в точності повинні були відповідати умови конкретних договорів, укладаються між господарствами та заготівельними організаціями. У зв'язку з відмовою від адміністративно - командної системи управління економікою і переходом до ринкових відносин втратило значення і всеосяжне планування закупівель продукції, вирощеної сільськогосподарськими організаціями. Реформа економічних відносин супроводжувалася перетворенням радгоспів і колгоспів у господарські товариства і суспільства, виробничі кооперативи, освітою селянських (фермерських) господарств, заснованих на приватній формі власності. При цих умовах договір контрактації, що базується на планових актах закупівель сільськогосподарської продукції, виявився непридатним для регулювання відповідних економічних відносин. Вже в Основах цивільного законодавства 1991 р. договір контрактації втратив самостійний характер і розглядався в якості одного з видів договору купівлі - продажу, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати заготівельникові такої продукції (контрактанту) у власність (повне господарське відання) вироблену ним продукцію у строки, кількості та асортименті, передбачені договором, а контрагент зобов'язується надати виробнику сприяння у виробництві сільськогосподарської продукції, прийняти її і сплатити за неї певну ціну. На контрагента покладалася також обов'язок вивезення продукції, якщо інше не було передбачено договором (ст. 83 Основ). При підготовці проекту нового Цивільного кодексу Російської Федерації було прийнято рішення зберегти договір контрактації як окремого виду договору купівлі - продажу. При цьому бралися до уваги такі обставини. По-перше, значну своєрідність відносин, пов'язаних з реалізацією продукції сільськогосподарського виробництва. Перш за все необхідно враховувати вплив природних (стихійних) чинників на сам процес виробництва сільськогосподарської продукції, а також сезонний характер цього процесу. По-друге, значними особливостями відрізняється правове становище суб'єктів правовідносин з реалізації сільськогосподарської продукції. На відміну від положення продавця і покупця в договорі купівлі - продажу, у відносинах з контрактації продавець, в якості якого виступає виробник сільськогосподарської продукції, є слабкою стороною, а покупець (заготівельник), навпаки, являє собою організацію, яка займається професійною діяльністю по закупкам сільськогосподарської продукції в цілях її подальшої переробки та реалізації і яка в змозі диктувати свою волю виробнику. З даної обставини витікала необхідність формулювання норм, що вирівнюють становище контрагентів за договором контрактації. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. Значення і сфера застосування " |
||
|
||