| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
17.3. Тактичні прийоми допиту (загальні положення) |
||
|
Застосування тактичних прийомів під час допиту дозволяє провести його цілеспрямовано, встановити психологічний контакт з допитуваним, з'ясувати, які саме обставини, факти йому відомі, вжити заходів до нейтралізації його негативної позиції і отримати від нього свідчення, в яких міститься об'єктивна інформація. На допиті різні за змістом тактичні прийоми можуть застосовуватися послідовно за певною системою, або об'єднаними в комплекси Перед початком допиту слідчий зобов'язаний упевнитися в особистості допитуваного, роз'яснити йому права і відповідальність, а також порядок виробництва даної слідчої дії. Якщо проводиться допит свідка чи потерпілого або ж у допитах бере участь перекладач, то вони попереджаються про кримінальну відповідальність за ст.ст.307 і 308 КК РФ. Крім того, допитуваному роз'яснюється його право, передбачене ст.51 Конституції РФ і ч.4 ст.56 КПК України, відмовитися свідчити проти самого себе, свого чоловіка (дружини) та інших близьких родичів. Необхідно з'ясувати також ставлення допитуваного до справи і особам, які проходять по ньому, визначити його найбільш ймовірну позицію і встановити з ним психологічний взаємодія, яка має грунтуватися на довірі і навіть співпрацю і по можливості не переростати в конфлікт. Хоча за КПК РФ, на відміну від раніше діючого кодексу КПК РРФСР, не передбачено поділ структури допиту на вільну розповідь допитуваного і питально-відповідну частину, проте в криміналістиці, виходячи з тактичних міркувань і з урахуванням психологічних факторів, процес допиту в переважній більшості випадків, можна умовно розділити на три частини - вільна розповідь допитуваного, питально-відповідний етап і заключна частина. У деяких ситуаціях з метою максимального використання чинника раптовості, з метою посилення тактико-психологічного впливу слідчий може обрати іншу послідовність допиту, почавши його з постановки найбільш гострих питань, підкріплюючи їх вербальне зміст пред'явленням доказів. Але значно частіше до питально-відповідної формі допиту слідчий вдається якщо в ході вільної розповіді допитуваний не повідомила про всі відомі йому обставини, що мають значення для справи. Переходячи безпосередньо до допиту, слідчий повинен запропонувати допитуваному вільно розповісти все, що йому відомо в справі. Не слід перебивати допитуваного, потрібно уважно вислухати його. У теж час слідчий, виходячи з конкретної ситуації вміло направляє вільну розповідь допитуваного в потрібному напрямку. Тому і виникає необхідність перейти до стадії «питання і відповіді». Всі питання повинні ставитися до предмета допиту, а відповіді на них повинні доповнювати, уточнювати викладені раніше відомості, факти. Розрізняють такі різновиди питань: основні, додаткові, уточнюючі, що нагадують, що викривають, контрольні і розвідувальні. Основні дозволяють з'ясувати обставини, безпосередньо стосуються предмета допиту. Відповіді на них повинні відображати всі відомі допитуваному обставини, факти. Додаткові можуть бути поставлені з метою доповнити показання про всі або окремих обставинах. Якщо під час допиту з'ясується, що допитуваному відомі якісь обставини, про які немає даних в матеріалах справи, то необхідно також поставити додаткові запитання і отримати на них відповідь. Уточнюючі запитання дозволяють отримати більш чіткі показання про окремі факти, деталях, усунути протиріччя, неточні вирази, вживання невдалих, грубих термінів. Щоб допитуваний більш точно згадав факти, деталі, обстановку, можуть бути задані нагадують питання. Вони дозволяють пожвавити асоціативні зв'язки, пам'ять і отримати більш повні свідчення. Викривають питання ставляться в конфліктних ситуаціях, дозволяють з'ясувати протиріччя і невідповідності в свідченнях, викрити допитуваного у брехні і показати безперспективність його позиції. Неприпустимо ставити навідні запитання (ч.2 ст.189 КПК РФ), так як вони можуть призвести до спотворення показанні. Контрольні питання можуть бути поставлені для того, щоб з'ясувати, з яких джерел допитуваному стали відомі обставини, відомості, про які він дає показання, а також з метою перевірити і оцінити, наскільки вони об'єктивні, чи не припускає він брехня або ненавмисне перекручення фактів. Розвідувальні питання спрямовані на отримання відомостей про нові джерела (носіях) доказової і іншої інформації, виявлення нових, раніше не відомих слідству фактів злочинної діяльності та спільників, виявлення майна і грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Розвідувальні питання грунтуються не на традиційній логіці, особливо в конфліктних ситуаціях, а базуються на психології, евристичної логіці і навіть інтуїції. Тактичні прийоми допиту різноманітні і нерівнозначні за змістом, але мета їх застосування одна: забезпечити отримання від допитуваного такої об'єктивної інформації, яка максимально б відображала дійсність і представляла систему доказів відповідну критеріям допустимості, належності, достовірності та достатності . Тактичні прийоми допиту повинні відповідати певним вимогам. А) не суперечити закону і етичним нормам; б) не чинити впливу, яке могло б привести до самообмови або до обмові інших осіб; в) не грунтуватися на насильстві, погрозах та інших незаконних меpax, нездійсненних обіцянках; р) котрі дискредитувати правоохоронні органи. Тактичні прийоми, використовувані при організації допиту мають певну специфіку. До них відносяться тактичні прийоми, застосовувані з метою вивчення особистості допитуваного, організації допиту і підготовки до нього, для встановлення психологічного контакту. Безпосередньо в процесі допиту можуть застосовуватися такі групи тактичних прийомів: 1) спонукають допитуваного до дачі показань (постановка питань, що дозволяють уточнити, яка саме інформація відома допитуваному з розслідуваної справі; нагадування в загальних рисах про подію, що відбулася; уточнення емоційного стану допитуваного, обстановки, умов, за яких формувалися його свідчення, пожвавлення його асоціативних зв'язків з метою відновлення в пам'яті сприйнятих ним фактів тощо); 2) надають психологічний вплив на допитуваного (стимуляція допитуваного відмовитися від протидії, створення враження про безнадійність таких спроб, використання сумнівів допитуваного в обраній ним негативної позиції; раптове пред'явлення найбільш важливих доказів та ін.); 3) застосовувані в безконфліктних ситуаціях (створення доброзичливої обстановки на допиті, надання допомоги в спогаді сприйнятих допитуваним фактів; постановка уточнюючих питань з метою не допустити в показаннях прогалин і неточностей тощо); 4) використовувані в конфліктних ситуаціях (створення на допиті строго робочої обстановки; подолання негативної позиції; створення враження про повну обізнаність слідчого про обставини справи; переконання допитуваного у марності обраної ним конфліктної позиції і спроб приховувати відомі йому факти і т.п.). Під час допиту виникають конфліктні ситуації різного характеру. Для їх дозволу необхідно застосовувати тактичні прийоми, які були б найбільш ефективними, нейтралізували б протидія допитуваного, спонукали б його дати свідчення, відповідні реальним обставинам. Можна виділити такі типові конфліктні ситуації: показання допитуваного є невизначеними, в них є серйозні протиріччя; допитуваний заявляє, що не пам'ятає все або окремі факти; відомості, які він coобщает, не узгоджуються з матеріалами справи або є помилковими, і нарешті, допитуваний відмовляється давати свідчення. Для уточнення таких показань виникає необхідність у розпізнанні правдивих і неправдивих повідомлень, відмежуванні умисної брехні від омани, в запобіганні брехні і викритті у брехні допитуваного. Тактичні прийоми, застосовувані для вирішення деяких виникли конфліктних ситуацій, умовно можна розмежувати на такі групи, спрямовані на: 1) розпізнання правдивих і неправдивих свідчень (створення не відволікає увагу допитуваного обстановки; уточнення і конкретизація невизначених, неповних показань; постановка питань для повторного викладу окремих або всіх фактів, формування у допитуваного уявлення про неможливість брехати чи замовчувати про факти); 2) відмежування навмисне неправдивих свідчень від помилок (уточнення умов сприйняття допитуваним подій, фактів; з'ясування суб'єктивного стану в момент сприйняття; постановка питань, що збуджують або послаблюють його емоційний стан; раптовий перехід від з'ясування одних фактів до з'ясування інших; постановка питань, спрямованих на з'ясування ознак, що вказують на явну брехню; з'ясування можливих причин, з яких допитуваний зацікавлений в дачі неправдивих свідчень тощо); 3) використання позитивних якостей особистості (нейтралізація негативних якостей і використання позитивних якостей, заклик до почуттів совісті, справедливості, чесності, сумлінному виконанню боргу, надання сприяння в боротьбі із злочинністю тощо); 4) викриття допитуваного у брехні (створення строго робочої обстановки; формування у допитуваного уявлення про те, що будь-яка брехня буде викрита, що слідчий рішуче налаштований на з'ясування істини по справі; несподівана постановка питань; створення у допитуваного уявлення про повну обізнаність слідчого і наявності достатніх доказів; відволікання уваги допитуваного від надуманої брехні; пред'явлення доказів без роз'яснення або ж з докладним дозволом їх змісту; раптове пред'явлення найбільш вагомих доказів або пред'явлення їх у певній послідовності з метою викриття допитуваного у брехні; пред'явлення відеофільмів, магнітофонних записів, речових доказів, документів і т.д.). Розглянуті групи тактичних прийомів застосовуються під час допиту свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених. Разом з тим в тактиці їх допиту, є певні особливості, у зв'язку з чим можуть застосовуватися й інші специфічні прийоми. При необхідності забезпечити безпеку потерпілого, його представника, свідка їх близьких родичів, родичів і близьких осіб слідчий вправі в протоколі слідчої дії, в якому беруть участь потерпілий, його представник або свідок, не приводити дані про їх особистості . У цьому випадку за згодою прокурора слідчий виносить постанову, в якій наводяться причини прийняття рішення про збереження в таємниці зазначених вище даних і вказується псевдонім допитуваного особи і наводиться зразок його підпису, який він буде використовувати в протоколі допиту, а також і в протоколах інших слідчих дій , вироблених з його участю. Постанова вкладається в конверт, який після цього опечатується і долучається до кримінальної справи (ч.9 ст.166 КПК України). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 17.3. Тактичні прийоми допиту (загальні положення) " |
||
|
||