| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
28.3. Тактика первинних слідчих дій |
||
|
Завдання, зміст та особливості тактики виробництва окремих слідчих дій при розслідуванні вимагань обумовлені специфікою даного виду злочинів. Вона полягає в тому, що при скоєнні вимагання злочинець неминуче входить в тісний контакт з потерпілим, веде з ним переговори (пред'являючи незаконну вимогу передачі майна), має певним мінімумом відомостей про жертву (про наявність грошей, цінностей, компрометуючих даних і т.п.) і називає привід свого посягання. Інша особливість полягає в тому, що процес посягання складається з двох актів: пред'явлення незаконної вимоги і отримання майна. Це дозволяє створити додаткову доказову базу (шляхом прихованої відео-та звукозапису, застосування фарбувальних засобів і т.д.), а також організувати затримання на місці злочину. Початкові дії при розслідуванні вимагання часто бувають спрямовані на легалізацію інформації (даних), отриманої в ході оперативних заходів. Специфікою вимагання, що впливає на особливості виробництва окремих слідчих дій, є і те, що в ході його вчинення практично не залишається матеріальних слідів, однозначно свідчать про характер посягання і особу, її вчинила, а потерпілі в свою чергу часто бувають настільки налякані, що через страх помсти з боку вимагачів можуть протидіяти розслідуванню та розкриття злочину. Зазначені особливості необхідно враховувати при конкретизації завдань і цілей кожної слідчої дії та розробці тактики його виробництва в ході розслідування. Огляд місця події є одним із складних слідчих дій, завданням якого є виявлення слідів злочину та інших об'єктів, які надалі можуть бути визнані речовими доказами, з'ясування обстановки події та інших обставин, що мають значення для справи. При розслідуванні вимагання це слідча дія дозволяє насамперед визначити обстановку, механізм і спосіб вчинення посягання, а також отримати відомості про перебування вимагача в даному місці (сліди рук, ніг, транспортних засобів тощо), його причетності до злочину (виявлення знарядь зі слідами рук вимагача, записок з погрозами та вимогами майна). Певну специфіку представляє огляд місця події, коли вчинення вимагання не пов'язане із застосуванням насильства і будь-яких слідів залишається дуже мало. Зазначене слідча дія проводиться в основному для з'ясування навколишнього оточення, так як її характер багато в чому визначає особливості сприйняття потерпілим словесних погроз. Наприклад, один і той же потерпілий може по-різному оцінити реальність погрози вбивством залежно від місця його висловлювання - в квартирі потерпілого, в громадському місці, на краю обриву, на даху будівлі, в човні, біля залізничних колій при наближенні поїзда і т. п. Поряд з навколишнім оточенням при огляді місця події необхідно виявити і закріпити сліди перебування здирника і потерпілого в даному місці (сліди рук, ніг, транспортних засобів, виділений людини, мікрочастинки, залишені ними предмети, речі та ін.) з тим, щоб надалі він не міг заперечувати факт своєї появи в зазначеному місці. Потрібно зафіксувати і інші зміни в навколишньому оточенні, що свідчать про їх діях і поведінці (безлад, сліди вживання їжі та спиртних напоїв і т.д.). Важливу роль можуть зіграти і виявлені на місці події мікроскопічні сліди, в тому числі так звані запахові сліди. При огляді місця події потрібно також встановити, звідки можна було бачити або чути, що відбувалося. Інформація про скоєний вимаганні в більшості випадків надходить до органів міліції від потерпілих та інших громадян. Черговий слідчий, оцінивши ситуацію, що склалася, при наявності до того підстав спільно з оперативною групою виїжджає на огляд місця події. До складу групи, крім слідчого і оперативних працівників, необхідно обов'язково включити експерта-криміналіста та інших фахівців. Огляд місця події повинен проводитися негайно після надходження повідомлення про подію, що відбулася, що дає можливість розкрити вимагання по «гарячих слідах». Бажано, щоб дана слідча дія вироблялося тим слідчим, який надалі візьме до провадження кримінальну справу. Якщо питання про участь у огляді потерпілого найчастіше вирішується позитивно, то участь у даному слідчій дії підозрюваного, на нашу думку, допустимо лише у випадку повного визнання ним своєї провини і дачі об'єктивних свідчень. Якісний огляд місця події і надійна фіксація його результатів багато в чому забезпечуються використанням науково-технічних засобів. Їх можливості обмежуються тим, що при вимаганні залишається мало слідів злочину, але, як показує практика, в кожному другому випадку сліди вдається виявити. Найчастіше, це сліди злочинця (рук, ніг та ін.); наслідки погрому, підпалу, предмети, записки, залишені злочинцем; сліди боротьби та ін З метою їх фіксації слід ширше застосовувати фотозйомку і відеозапис, а також складати плани і схеми місця події із зазначенням на них місць виявлення слідів та інших об'єктів. Відомості, отримані в ході огляду місця події, дозволяють слідчому на основі криміналістичної характеристики вимагання висунути версії не тільки про суть події, що відбулася, але нерідко і про особу, її вчинила, а також про характер взаємин злочинця і жертви. Допит потерпілого по справах про вимагання є одним з головних слідчих дій, що дозволяє отримати найбільш повну і в основному достовірну інформацію про злочин і особу, її вчинила. Особливістю формування показань потерпілого у справах про вимагання є досить тривалий і тісний особистий контакт його з злочинцем, в ході якої потерпілий має можливість запам'ятати ознаки зовнішності вимагача, особливості поведінки і манеру розмови, а при груповому посяганні - кількість злочинців, організованість і узгодженість їх дій, імена і клички і т.д. Часто вимагачі зустрічаються з жертвами неодноразово, що дозволяє останнім краще запам'ятати злочинця. Більшість потерпілих, постійно займаються підприємницькою або іншою діяльністю на певній території (наприклад, торгівлею на ринках), зазвичай обізнані від своїх колег про осіб, що займаються здирництвом в цьому районі, і можуть повідомити дані про їх особистості, колі знайомих, взаєминах з працівниками міліції та адміністрацією підприємства (ринку, магазину і т.п.). Всі ці відомості і складають інформаційну базу для дачі потерпілим показанні. Тактичні прийоми і коло питань, що підлягають з'ясуванню при допиті потерпілого, обумовлюються емоційно-психічним його станом, відношенням (позицією) до попереднього розслідування, особливостями криміналістичної характеристики вимагання і сформованої слідчої ситуацією (наприклад, затриманий здирник або немає). Разом з тим при розробці плану допиту потерпілого потрібно враховувати, що: він зацікавлений у результаті справи; почуття страху сприяє тому, що пережита небезпека нерідко перебільшується; зусилля потерпілого в момент спостереження були спрямовані не на сприйняття подій, що відбуваються, а на захист від посягань; факт посягання травмує психіку потерпілого, принижує його гідність, що може призвести до замовчування (заперечення); на потерпілого зазвичай намагаються впливати зацікавлені в результаті справи особи; поведінка потерпілого може бути віктимна. Для психологічного стану потерпілого від вимагання зазвичай характерно хвилювання, переляк, переживання, страх помсти з боку злочинців. У зв'язку з цим іноді пропонується відкласти виклик потерпілого на допит, дати йому можливість «прийти в себе», зняти нервову напругу і в більш спокійному стані розповісти про те, що трапилося. Однак при скоєнні вимагання допит потерпілого слід відкладати лише у виняткових випадках. Це пов'язано з наступними обставинами: по-перше, якщо вимагачі ще не отримали необхідну майно і повинні прийти за ним, без допиту потерпілого неможливо провести їх затримання на місці злочину, по-друге, невідкладний допит потерпілого дозволяє організувати переслідування злочинців «по гарячих слідах»; по-третє, в період «зняття нервової напруги» потерпілий може змінити своє ставлення до скоєного здирництва, примиритися з «неминучим злом» і зажадати свою заяву назад, по-четверте, на потерпілого в переважній більшості випадків виявляється тиск з боку зацікавлених осіб з метою зміни його позиції, по-п'яте, потерпілого можуть просто «прибрати» як єдиного свідка посягання (особливо, якщо в справі фігурують великі суми і впливові особи з числа кримінальних чи владних структур). Якщо ж потерпілий знаходиться в стані сильного емоційного збудження, слідчий на першому допиті може отримати від нього тільки ту інформацію, яка необхідна для розшуку і затримання вимагачів, а повне і детальне з'ясування обставин скоєного злочину призвести в ході повторного (додаткового) допиту. При допиті потерпілого по справах про вимагання комплекс використовуваних слідчим тактичних прийомів залежить насамперед від позиції допитуваного, яка може виражатися в одній з трьох форм: потерпілий сприяє розслідуванню і дає повні і правдиві показання; потерпілий дає неповні і неточні свідчення, байдуже (пасивно) відноситься до розслідування; потерпілий повідомляє неправдиві відомості або приховує окремі обставини або ухиляється від дачі показань (наприклад, шляхом неявки на допит), тобто протидіє розслідуванню. Можна виділити ще нестійкий тип потерпілих, які в ході слідства часто змінюють свідчення. Виходячи з того, до якого з перерахованих вище типу потерпілих відноситься допитуваний, слідчий визначає комплекс тактичних прийомів, які необхідно використовувати при виробництві даної слідчої дії. Такі тактичні рекомендації, як необхідність планування та попередньої підготовки до допиту, формування психологічного контакту, криміналістичний аналіз свідчень, зазвичай використовуються у всіх випадках і незалежно від позицій допитуваного. У ході допиту потерпілих, які дають неповні і неточні свідчення (пасивне відношення до розслідування), доцільно використовувати, крім перерахованих, такі тактичні прийоми: надання допомоги для відновлення в пам'яті забутого або відтворення сприйнятої інформації; постановка нагадують, уточнюючих і контрольних питань; роз'яснення важливості показань для встановлення і викриття злочинця; акцентування уваги на позитивних якостях допитуваного і ін Найбільшу складність представляє допит потерпілих, які дають неправдиві свідчення, приховують окремі обставини, протидіють розслідуванню. Зазвичай це буває пов'язано з вік-Тимна поведінкою самого потерпілого (наприклад, заняття незаконною діяльністю, вчинення злочину і т.д.) або впливом на нього з боку зацікавлених осіб. Перш за все потрібно з'ясувати причини зазначеної позиції потерпілого і вжити заходів до їх усунення. Відносно потерпілих, що зайняли негативну позицію, можна використовувати методи правомірного психологічного впливу. При допиті зазначеної категорії потерпілих рекомендується застосовувати такі прийоми, як: використання протиріч у показаннях, а також суперечностей з іншими доказами; демонстрація слідчим своєї поінформованості про обставини справи і про особу допитуваного; пред'явлення доказів в різному обсязі і послідовності, деталізація показань та ін У ході допиту необхідно використовувати передбачені законодавством заходи для того, щоб запобігти можливість спотворення інформації потерпілим. У ході допиту потерпілих у справах про вимагання слідчому необхідно з'ясувати три групи обставин: 1. Відомості про злочин: де, коли і яким способом (особисто, по телефону, письмово) було вперше пред'явлено вимагачами вимогу про передачу майна; характер вимоги (передача майна, права на майно або вчинення дій майнового характеру); яке майно і на яку суму вимагав ; якими загрозами або насильством супроводжувалося незаконну вимогу; які знаряддя і транспортні засоби використовувалися (вид, марка, колір, номер і т.д.); турбувалися чи передати майно одноразово або систематично (регулярно у вигляді «данини»); скільки епізодів вимагання було (якщо більше одного, то по кожному наступному епізоду з'ясовуються вищеперелічені обставини); отримано чи майно злочинцями, якщо ні, то коли, де, кому і за яких обставин повинна відбутися його передача; з якої причини майно не отримано злочинцями; чи не зробили вимагачі яке інше злочин щодо потерпілого або інших осіб (крадіжку, грабіж, згвалтування і т.д.); який збиток заподіяно злочином; чи не попереджав вимагач потерпілого про наслідки звернення до міліції і чи не потрібна в зв'язку з цим вживання заходів з забезпечення його безпеки. 2. Відомості про здирників: скільки було злочинців; чи не було серед них знайомих, чи не бачив кого-небудь раніше (де, коли, з ким, за яких обставин); прикмети злочинців (стать, вік, ознаки зовнішності, одягу, особливості мови, ходи, поводження, в якому стані був і т.д.); які дії вчиняв, де знаходився і що говорив кожен з них, як зверталися один до одного; проявили чи вони обізнаність про окремі сторони життя потерпілого, які відомі зазвичай обмеженому колу осіб , звідки могли бути отримані такі відомості; Чи не говорив (натяками) про свою приналежність до якої-небудь злочинного угруповання, про контроль ними певної території, сфери діяльності; не цікавилися чи наявністю «даху» або знайомих в злочинному середовищі; ніж мотивували свої вимоги (борг, плата «за місце» або «охорону», відшкодування збитків і т.д.); які ще відомості може повідомити про злочинців і вчинених ними діяннях. 3. Відомості про самому потерпілому: чи пов'язано вимагання з родом занять (місцем роботи) жертви; чи немає у нього боргів, інших зобов'язань перед злочинцями або іншими особами; яким чином опинився на місці скоєння вимагання і чим займався в цей час; чи має доходи крім основного місця роботи, які, де і хто про них міг знати; чи не робив якісь правопорушення, незаконні і сумнівні угоди, аморальні вчинки чи інші віктимні дії, не повідомляв чи кому-небудь про намір продати (придбати) цінне майно (квартиру, автомобіль, гараж і т.д.); зміст його розмови з злочинцями; надав Чи опір, які сліди могли залишитися на тілі та одязі здирників; кого підозрює у скоєнні злочину, хто міг бути співучасником (наприклад, навідником). Допит свідків у процесуальному плані не відрізняється від допиту потерпілого, але має деякі психологічні та тактичні особливості. Зазначені особливості обумовлені тим, що свідки зазвичай не зацікавлені в результаті справи, багато з них особисто не сприймали відбувалися події, а очевидці на відміну від потерпілих більш емоційно стримано і психологічно спокійніше спостерігають за посяганням, часто акцентуючи увагу на окремих обставинах і фактах. Внаслідок цього свідки, які були очевидцями вимагання, можуть істотно доповнити і уточнити показання потерпілого, часом більш детально описуючи ознаки зовнішності злочинців. Як свідків допитуються особи, яким відомі будь-які обставини, що стосуються вчиненого вимагання. Вони підлягають кримінальній відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань (ст.307 КК РФ) і відмову від дачі показань (ст.308 КК РФ), про що слідчий повинен свідків попередити і роз'яснити важливість їх показань для розслідування і розкриття злочину. Коло свідків, яких необхідно допитати, слідчий визначає виходячи з ситуації в даний момент слідчої ситуації і висунутих версій. Від зазначених обставин залежить також послідовність (черговість) їх допиту, сукупність обставин, що підлягають з'ясуванню, а також коло використовуваних слідчим тактичних прийомів. Допит свідків буває найбільш результативним, якщо слідчий ретельно готується до нього, складає докладний план допиту. З метою встановлення психологічного контакту з допитуваним слідчий повинен попередньо вивчити його особистість, взаємини з іншими учасниками процесу, а також з'ясувати здатність свідка до сприйняття, запам'ятовування і відтворення окремих фактів, обставин і подій. При допиті неповнолітніх свідків обов'язково необхідно враховувати їх вікові особливості та індивідуальні якості, а також ставлення до скоєного здирництва. Коло питань, що підлягають з'ясуванню в ході допиту свідка, залежить від його ставлення до розслідуваної події, тобто чи є він очевидцем вимагання чи ні. При допиті свідків-очевидців необхідно мати на увазі, що деякі з них (родичі, товариші по службі, знайомі потерпілого) можуть перебувати в стані емоційного та психічного збудження, відчувати страх, побоюватися помсти з боку вимагачів. У таких випадках у слідчого зазвичай буває достатньо часу, щоб дати їм можливість заспокоїтися, отямитися. Однак при допиті свідків, якимось чином пов'язаних з вимагачами (наприклад, співучасників, які не досягли віку кримінальної відповідальності), такий тактичний прийом неприпустимий, тут важливу роль відіграє фактор раптовості, невідкладності виробництва даної слідчої дії. У ході допиту очевидців зазвичай з'ясовуються ті ж обставини, які ми вже розглядали при викладі тактики допиту потерпілого. У ході допиту очевидців, крім іншого, потрібно з'ясувати: взаємини з потерпілим і вимагачами; ставлення до скоєного злочину; умови сприйняття події; психічний і фізичний стан в той момент і зараз; яким чином опинився на місці події; звідки спостерігав за подіями; куди пішов потім, з ким обговорював що сталось чи не було спроб впливу з будь-чиєї сторони; хто ще може підтвердити сказане. Коло питань, що підлягають з'ясуванню при опитуванні свідків, які не є очевидцями вимагання, може бути різним і залежить в основному від мети допиту: перевірка та уточнення показань, даних іншими особами (потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим свідком, експертом і т.д.); отримання даних, що характеризують особу учасників процесу; отримання відомостей про особливості підготовки, приховування та приховування вимагання; отримання інформації про походження різних предметів і об'єктів, їх належності, а також про інші обставини, що мають значення для справи. При розслідуванні вимагання слідчий встановлює психологічний контакт зі свідком в ході його допиту і використовує в основному тактичні прийоми, пов'язані з активізацією асоціативних зв'язків, створенням необхідних умов для спогади, постановкою контрольних, нагадують і уточнюючих питань. У тих випадках, коли свідок в ході допиту дає неправдиві свідчення, приховує окремі обставини і факти, необхідно з'ясувати причини його позиції і вжити заходів до їх усунення. Зазвичай це буває пов'язано з впливом на свідка інших осіб (співучасників, родичів і знайомих здирників) або з особистою зацікавленістю в результаті справи. Крім того, мотивами лжесвідчення можуть бути: змову з обвинуваченим, неприязні стосунки з іншими учасниками події, неправильно розуміється почуття товариства, страх помсти, прагнення приховати власне непристойні поведінку (наприклад, боягузтво, недбалість), побоювання пошкодити близьким. Якщо не вдається усунути або нейтралізувати мотиви і причини лжесвідчення, то слід пред'явити докази, а також використовувати інші тактичні прийоми викриття брехні, в тому числі і подальше виробництво очних ставок. Допит підозрюваного є одним з важливих первинних слідчих дій, що проводяться при розслідуванні вимагань. Незважаючи на те, що процесуальний порядок допиту підозрюваного істотно не відрізняється від порядку допиту обвинуваченого, при розгляді тактико-психологічних особливостей допиту зазначених осіб слід виходити з таких основних положень: а) підозрюваний встановлюється, як правило, на початковому етапі розслідування, коли слідчий ще не має значним обсягом доказів, що обмежує його тактичні можливості; б) при допиті підозрюваного слідчий зазвичай вступає в контакт з ним вперше і не має в своєму розпорядженні повними відомостями про його особистості, що ускладнює використання тактичних рекомендацій; в) допит підозрюваного є початковим слідчим дією, у зв'язку з чим обмежено час на його підготовку; г) в психологічному та емоційному відношенні підозрюваний перебуває в збудженому і неврівноваженому стані, що викликано раптовим і несподіваним його затриманням, тоді як у обвинуваченого є можливість заспокоїтися і все обдумати і зважити; д) обвинувачений в умовах слідчого ізолятора має більше можливостей і часу для нелегального спілкування із співучасниками, ніж підозрюваний; е) підозрюваний до пред'явлення обвинувачення зазвичай мало обізнаний про те, що відомо слідчому і якими даними про скоєний вимаганні він розташовує; ж) підозрюваний зазвичай не має часу для висунення помилкових пояснень окремих обставин і фактів. Допит підозрюваних доцільно проводити безпосередньо після затримання, що дозволяє слідчому найбільш ефективно використовувати фактор раптовості і, як правило, виключає можливість нелегального спілкування здирників, обмірковування ними «версій захисту». При підготовці до допиту підозрюваного у вимаганні слід, наскільки це можливо, отримати дані про його особу; взаєминах з іншими співучасниками, а також з потерпілим; про його роль у груповому вимаганні і т.д. З урахуванням цього першого слід допитувати підозрюваного, який має найменший злочинний досвід, грав другорядну роль у вимаганні, найбільш комунікабельний, знаходиться в конфліктних відносинах з співучасниками. При допиті підозрюваних слідчий повинен враховувати фактори, які впливають на вибір ним конкретних тактичних прийомів виробництва даної слідчої дії та визначення кола питань, що підлягають з'ясуванню: слідчу ситуацію, що склалася в момент порушення кримінальної справи та її подальший розвиток (отримано вимагачами майно чи ні, чи знайомий потерпілий із злочинцями, затримано чи особа на місці злочину, чи були очевидці злочину і т.д.); кількість вимагачів, форма і вид співучасті (наявність попередньої змови, організованої групи, злочинного співтовариства, соисполнительство, розподіл ролей та ін.); наявність сукупності злочинів; характер взаємин злочинця і жертви; наявність, вид і обсяг наявних доказів причетності допитуваного до вимагання, а також оперативних даних; особливості особистості допитуваного; позицію потерпілого на попередньому слідстві. У ході підготовки до допиту підозрюваного слідчий з'ясовує зазначені обставини при вивченні наявних матеріалів справи шляхом виробництва необхідних слідчих дій, використання можливостей оперативно-розшукових органів, здійснення інших заходів. Також необхідно узагальнити і оцінити всі наявні докази винності вимагача у скоєному злочині, розподілити їх у порядку зростання доказової сили, а при необхідності - отримати додаткові докази. У ході допиту підозрюваного слід насамперед з'ясувати обставини, пов'язані зі складом злочину, у вчиненні якого він підозрюється, і його ставлення до того, що трапилося, а другорядні питання вирішувати вже при допиті його як обвинуваченого. Перший допит вимагачів в якості підозрюваних вельми важливий. Під впливом чинника раптовості, психічного та емоційного збудження допитуваний зазвичай буває не в змозі привести будь розумні доводи у своє виправдання, а виникаючі при цьому явні протиріччя в його показаннях можуть бути успішно використані слідчим для викриття у брехні. Таким чином, підозрювані, не маючи заздалегідь виробленої і логічно правильно побудованої «версії захисту», на допиті часто повідомляють ті важливі і значущі відомості, про які вони згодом промовчали б. Виходячи з цього, велике значення має встановлення з допитуваним психологічного контакту, чому сприяє знання слідчим особливостей особистості допитуваного, а також усіх обставин справи. Допит підозрюваного починається з пропозиції розповісти, за яких обставин і в зв'язку з чим він затриманий. Вільний розповідь допитуваного слід уважно вислухати і зафіксувати, а потім перейти до стадії запитань і відповідей. При цьому слід дотримуватися складеного плану допиту, вносячи в разі потреби до нього корективи. Хоча пред'явлення доказів є найважливішим тактичним прийомом допиту, за їх невеликого обсягу основну тактичну роль при виробництві даної слідчої дії грають криміналістичний аналіз і деталізація показань, постановка контрольних та уточнюючих питань, використання протиріч у показаннях, суперечностей з іншими матеріалами справи, а також протиріч в показаннях співучасників, використання позитивних якостей допитуваного і ін |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "28.3. Тактика первинних слідчих дій" |
||
|
||