ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

ГЛАВА 14. ДОГОВІР КОМІСІЇ


Поняття та загальна характеристика договору комісії. Договір комісії належить до договорів про надання послуг. Він широко застосовується як у внутрішньому обігу, так і в зовнішньоекономічній діяльності: його укладають при експортно-імпортних операціях, біржовій торгівлі, а також у внутрішній торгівлі, транспортних відносинах, у банківській сфері та у сфері обігу цінних паперів тощо.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.
1011 ЦК України).
Таким чином, договір комісії є консенсуальнит (є укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов), двостороннім (правами та обов'язками наділені обидві сторони) та відплатним (дії однієї сторони відповідають обов'язку іншої вчинити зустрічну дію: комісіонер зобов'язується вчинити за дорученням комітента певний правочин, а комітент - сплатити комісійну плату).
Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Комісіонером є особа, яка за дорученням комітента зобов'язується вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комітент - це особа, за дорученням і за рахунок якої діє комісіонер.
Третя особа, з якою комісіонер укладає правочин в інтересах комітента, не є стороною договору комісії. Комісіонер вступає у відносини з нею від свого імені, тому за такими правочинами набуває права і стає зобов'язаним він, а не комітент.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
ЦК України не встановлює інших обов'язкових умов такого договору, залишаючи вирішення цього питання на розсуд сторін. У ст.
1012 ЦК України зазначається, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без
умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Крім того, комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.
Предметом комісійного доручення є будь-який правочин чи правочини, що не суперечать вимогам цивільного законодавства, які комісіонер укладає з третіми особами від свого імені, але за дорученням комітента і за його рахунок (ст. 1011 ЦК України).
Частіше за все комісіонер повинен укласти правочини, спрямовані на відчуження чи придбання певного майна. Однак власником цього майна комісіонер не стає: все майно, яке передане комітентом для укладання правочину або придбане за рахунок комітента, є власністю останнього. Момент переходу права власності на майно від комітента до третьої особи і від третьої особи до комітента визначається за загальними правилами цивільного законодавства (ст. 334 ЦК України). На це потрібно звернути увагу. Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання йому майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливістю ж договору комісії є те, що комітент стає власником майна, яке купив для нього комісіонер, з моменту передання цього майна комісіонеру, тобто ще до отримання такого майна самим комітентом.
ЦК України (ст. 1015) передбачає можливість укладання комісіонером договору субкомісїі за згодою комітента, а у виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, навіть і без його згоди. Таким чином, особисте виконання договору комісії комісіонером не є обов'язковим. Однак він залишається відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом, оскільки укладення договору субкомісії не тягне за собою заміни сторін комісійних правовідносин. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. Захищаючи інтереси комісіонера, законодавець також передбачив, що без його згоди комітент не має права вступати у відносини із субкомісіонером.
Цивільне законодавство не містить спеціальних правил щодо форми договору комісії, тому при його укладенні потрібно керуватися загальними правилами щодо форми правочину (ст. 205-210 ЦК України) та форми договору (ст. 639 ЦК України).
Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Подібність цих договорів полягає в тому, що і повірений, і комі-
сіонер діють за дорученням в інтересах іншої особи (довірителя чи комітента), зобов'язані вчинити певні юридичні дії (правочини), а також вступають для виконання договору у взаємовідносини з третьою особою.
Однак існують між ними і відмінності:
1) комісіонер укладає правочини від свого імені, а повірений виступає від імені довірителя;
2) договір комісії є завжди відплатним, а договір доручення може бути і безвідплатним;
3) у комісіонера виникають права та обов'язки щодо третьої особи, він стає стороною укладеного з третьою особою правочину, повірений же жодних прав та обов'язків за укладеними правочинами не набуває, стороною в них стає довіритель;
4) довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення в будь-який час, а комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором;
5) комісіонер може взяти на себе відповідальність за виконання правочинів, укладених із третіми особами (делькредере); для договору доручення закон не передбачає такої можливості;
6) повірений, на відміну від комісіонера, для забезпечення своїх вимог за договором доручення не має права притримати майно довірителя.
Таким чином, можна виділити основні ознаки договору комісії, якими є те, що комісіонер діє:
1) за дорученням комітента;
2) за рахунок комітента;
3) в інтересах комітента;
4) від свого імені;
5) за плату.
Права та обов'язки сторін договору комісії. Обов'язки комітента:
1) може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами (ч. 2 ст. 1012 ЦК України);
2) виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо ж договором комісії розмір плати не визначений, то комітент повинен ЇЇ виплатити після
виконання договору комісії, виходячи із звичайних цін за такі послуги (ст. 1013 ЦК України);
3) не вступати без згоди комісіонера у відносини із субкомісіо-нером (ч. З ст. 1015 ЦК України);
4) забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 ЦК України);
5) прийняти виконання договору, якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, і заплатив різницю у ціні (ч. 5 ст. 1017 ЦК України);
6) повідомити комісіонера про заперечення щодо його звіту протягом тридцяти днів від дня отримання звіту (ч. 2 ст. 1022 ЦК України);
7) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки (ст. 1023 ЦК України);
8) відшкодувати витрати, зроблені комісіонером у зв'язку з виконанням договору комісії (ст. 1024, ч. 4. ст. 1025 ЦК України);
9) повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо договір комісії укладено без визначення строку (ч. 2 ст. 1025 ЦК України);
10) у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений - негайно, розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, у разі своєї відмови від договору комісії (ч. З ст. 1025 ЦК України);
11) розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом п'ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору (ч. 2 ст. 1026 ЦК України).
Комітент має право:
1) вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до третьої особи у разі порушення нею договору, укладеного з комісіонером (ч. 4 ст. 1016 ЦК України);
2) якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю (ч. 4 ст. 1017 ЦК України);
3) відмовитися від договору комісії (ст. 1025 ЦК України). Обов'язки комісіонера:
1) вчинити за дорученням комітента один або кілька правочинів від свого імені (ст. 1011 ЦК України);
2) вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти пра-вочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 1014 ЦК України);
3) передати додатково одержану вигоду комітенту, якщо право-чин вчинено на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом1 (ч. 2 ст. 1014 ЦК України);
4) відповідати за дії субкомісіонера перед комітентом (ч. 1 ст. 1015 ЦК України);
5) відповідати перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, коли він був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере2) (ч. З ст. 1016 ЦК України);
6) негайно повідомити комітента про порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, зібрати та забезпечити необхідні докази (ч. 4 ст. 1016 ЦК України);
7) у будь-якому разі повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим (ч. 1, 2 ст. 1017 ЦК України);
'На нашу думку, такий обов'язок комісіонера не буде спонукати його до отримання додаткової вигоди для комітента. Отже, останньому краще передбачити у договорі умову про заохочення комісіонера при вчиненні ним право-чину на більш вигідних умовах.
'Делькредере - прийняття комісіонером на себе гарантування виконання зобов'язання третьою особою, з якою укладено правочин за рахунок комітента. Однак таке гарантування потрібно відрізняти від договору поруки (ст. 553-559 ЦК України), за яким поручитель поручається за третю особу, яка є боржником іншої особи, перед її кредитором. У випадку делькредере комісіонер поручається перед своїм кредитором (комітентом) за третю особу, яка є боржником саме комісіонера, а не комітента. Крім того, за договором поруки боржник і.поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а при делькредере перед комітентом відповідає лише комісіонер.
8) при продажу майна за нижчою ціною заплатити різницю комітенту, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки. Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит (ч. З ст. 1017 ЦК України);
9) зберігати майно комітента. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна останнього. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів (ст. 1021 ЦК України);
10) застрахувати майно за рахунок комітента, якщо це є необхідним відповідно до договору або звичаїв ділового обороту (ч. Зет. 1021 ЦК України);
11) після вчинення правочину за дорученням комітента надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ч. 1 ст. 1022 ЦК України);
12) повідомити комітента про відмову від договору комісії не пізніше ніж за тридцять днів і вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента (ч. 1 ст. 1026 ЦК України).
Комісіонер має право:
1) на комісійну плату. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. Коли комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ст. 1013 ЦК України);
2) за згодою комітента укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером). У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента (ч. 1,2ст. 1015 ЦК України);
3) відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонеру, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це (ч. 1,2 ст. 1017 ЦК України);
4) для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітенту. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі (ст. 1019 ЦК України);
5) відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітенту (ст. 1020 ЦК України);
6) на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали, а також у разі відмови комітента від договору комісії (ст. 1024, ч. 4 ст. 1025 ЦК України);
7) відмовитися від договору комісії, але лише тоді, коли строк не встановлений договором (ч. 1 ст. 1026 ЦК України);
8) передати майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною у разі невиконання комітентом обов'язку щодо розпорядження своїм майном при відмові від договору комісії комітента чи комісіонера (ч. З ст. 1025, ч. 2 ст. 1026 ЦК України).
Припинення договору комісії. Договір комісії припиняється як на загальних підставах, передбачених гл. 50 ЦК України, так і на спеціальних, встановлених законодавцем стосовно нього.
Спеціальними підставами припинення комісійних правовідносин є відмова комітента чи комісіонера від договору комісії, а також смерть фізичної особи або припинення юридичної особи-комісіонера.
Комітент має право в будь-який час відмовитися від договору комісії. Комісіонер же має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Однак відмова від
договору однієї зі сторін не звільняє обидві сторони від окремих обов'язків (ст. 1025, 1026 ЦК України).
Договір комісії припиняється також у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи-комісіонера.
Якщо ж юридична особа-комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, договір комісії розривається тільки у випадку, коли протягом строку, встановленого для заявления кредиторами своїх вимог, комітент повідомить про відмову від договору. В іншому разі права та обов'язки юридичної особи-комісіонера переходять до її правонаступників (ст. 1027 ЦК України).
Особливості договору комісії щодо окремих видів майна встановлюються спеціальними нормативно-правовими актами.
Наприклад, порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами (крім автомобілів, мотоциклів, тракторів й інших транспортних засобів, номерних агрегатів до них, ювелірних виробів з дорогоцінних металів та коштовного каміння) господарюючими суб'єктами усіх форм власності, які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку, регулюється Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 р. № 37 (далі - Правила).
Відповідно до п. 2 Правил на комісію приймаються непродовольчі товари, придатні для використання, як нові, так і ті, що були в користуванні, але не потребують ремонту або реставрації і відповідають санітарним вимогам, а також антикварні й унікальні речі та твори мистецтва.
Дозволяється також приймання на комісію виробів кооперативів, малих підприємств, громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, тощо.
Господарюючим суб'єктам за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади, крім того, дозволяється приймати від відповідних організацій конфісковане, безгосподарне майно і таке, що перейшло у спадщину державі, вилучене у громадян для відшкодування завданої шкоди на виконання вироків і рішень судів, від державних, кооперативних, сімейних, колективних та приватних підприємств, закладів і установ - лишки товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути реалізовані населенню, крім тих, що заборонені законом.
Не приймаються для комісійного продажу: зброя, боєприпаси (крім мисливської та спортивної зброї і боєприпасів до них, а також холодної зброї, спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої і дратівної дії, що продаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка; вибухові речовини й засоби вибуху; отруйні речовини; наркотичні, психотропні і отруйні засоби; лікувальні засоби і вироби медичного призначення; державні еталони одиниць фізичних величин; армійське знаряддя, тканини та інші товари військового асортименту, формене обмундирування, білизна зі штампом закладів, організацій і підприємств; газові плити та балони до них без документа служби газового господарства, що підтверджує їх при-датність до подальшого використання; товари побутової хімії; товари з простроченим терміном зберігання; товари від неповнолітніх віком до 18 років; піротехнічні вироби; іграшки для дітей віком до 3-х років; іграшкова зброя з пластиковими кульками; примірники аудіовізуальних творів і фонограм, що були в користуванні, а також нові без наявності супровідних документів.
Ціни на комісійні товари встановлюються комітентом за домовленістю з комісіонером на основі ринкового попиту.
Ціна товару, який не реалізований протягом встановленого строку (60 календарних днів, за винятком антикваріату, творів мистецтва та унікальних речей, строк реалізації яких необмежений), може бути знижена за домовленістю з комітентом. Якщо комітент не з'явився для переоцінки товару за викликом, комісіонер знижує ціну на таких умовах:
- на ЗО % від встановленої сторонами первинної вартості товару,
якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);
- на 40 % від залишкової ціни після першого зниження вартості
товару, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 календарних днів.
Якщо товар не реалізовано після другої уцінки протягом наступних 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.
За вимогою комітента ціна на зданий товар може бути знижена раніше строків, визначених чинними Правилами.
Комітент має право в будь-який час забрати зданий на комісію товар за наявності квитанції та відповідного посвідчення особи,
сплативши комісіонеру обумовлену плату за зберігання зданої на комісію речі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "ГЛАВА 14. ДОГОВІР КОМІСІЇ"
  1. § 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу
    Договори перевезення на загальному рівні регулюються гл. 64 ЦК. Глава 32 ГК регулює перевезення вантажів; ч. 6 ст. 306 цього Кодексу вказує, шо відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК та іншими нормативно-правовими актами. Спеціальне правове регулювання відносин перевезення вантажів, пасажирів і багажу залежить від виду транспорту, яким здійснюється таке
  2. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
  3. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  4. ГЛАВА 8. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ
    Поняття та загальна характеристика договору про надання послуг. Значну групу цивільно-правових зобов'язань становлять договори про надання послуг. До них можна віднести низку договорів, які передбачені ЦК України (договори перевезення, транспортного експедирування, комісії, доручення, зберігання, позики, кредиту тощо), іншими нормативно-правовими актами (агентський договір (ст. 297 ГК України),
  5. ГЛАВА 13. ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ
    Поняття та загальна характеристика договору доручення. У діяльності фізичних та юридичних осіб часто трапляються випадки, коли для вчинення певних юридичних дій від їх імені потрібно залучити інших осіб. У цивільному праві такі правовідносини оформлюються договором доручення, який є однією з можливих підстав виникнення представництва. Тому на договір доручення, крім гл. 68 ЦК України,
  6. § 3. Метод цивільно-правового регулювання
    Визначальний характер методів правового регулювання, які являють собою прийоми юридичного впливу, їх сполучення, що характеризують використання у відповідній сфері суспільних відносин того чи іншого комплексу юридичних засобів (С. Алексеев), відображається у їхній ролі в механізмі правового регулювання. Головними проявами правового методу звичайно вважається вирішення за його допомогою таких
  7. 5.2. Класифікація юридичних фактів
    Акти цивільного законодавства України не містять чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи іншими ознаками. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій. Натомість ч. 2 ст. 11 чинного ЦК містить в цілому достатньо традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до того, що був наведений свого часу у ст. 4 ЦК 1963 р. Разом із тим, акценти дещо зміщені і наголошується на
  8. §11. Фізична особа як підприємець
    Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнесдієздатність - можливість займатися підприємницькою (комерційною) діяльністю. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
  9. § 2. Підстави виникнення та види представництва
    Право на вчинення дііі від імені іншої особи може грунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч. З ст. 237 ЦК) пов'язує виникнення повноваження. Такими юридичними фактами (підставами виникнення повноважень) можуть бути: 1) договір (наприклад, договір доручення); 2) закон (батьки є представниками своїх малолітніх дітей за законом); 3) акт органу юридичної особи (призначення на
  10. § 1. Загальні положення про набуття права власності
    Статті 328-330 ЦК визначають деякі засади набуття права власності. Так, ч. 2 ст. 328 ЦК встановлює загальну презумпцію правомірності набуття права власності. Тобто припускається, що право власності набуте на законних підставах. Але суд за наявності певних юридичних фактів може визнати незаконним набуття права власності (наприклад, коли право власності набуте в результаті укладення правочину,
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка